57. Ціннісна орієнтація та її соціальна детермінація.

Ціннісна орієнтація — це і с вибір особистістю такого типу поведінки (вчинку), в основі якого лежать певні, різною мірою усвідомлені (чи взагалі не усвідомлені) цінності.

Прийнята суспільством система цінностей як сукупність моральних оцінок "пронизує" мистецтво, філософію, літературу тощо, проявляється у виховному процесі, закріплюється у загальноприйнятих для даної епохи моральній свідомості, моральних кодексах, світогляді й т. ін.

Таким чином, цінності та ціннісні орієнтації, які виникають на їх основі, відображаючи певні усталені взаємини у суспільстві, детерміновані насамперед певним характером суспільних відносин. Однак абсолютизувати залежність цінностей і морально-ціннісних орієнтацій від характеру суспільних відносин не слід. Активність свідомості і свобода вибору у системі цінностей і ціннісних орієнтацій не можуть бути перебільшені.

58. Соціальне прогнозування: види, типи, методи.

типи (види):пошукові; нормативні; аналітичні; прогнози-застереження.

Пошукові прогнози (іноді їх називають «вишукувальними» або

«Реалістичними») складаються безпосередньо для того, щоб виявити,яким може бути майбутнє, відправляючись від реалістичних оцінок існуючихв даний час тенденцій розвитку в різних сферах суспільногодіяльності.

Нормативні прогнози, орієнтовані на досягнення в майбутньомупевної мети, містять різні практичні рекомендації дляздійснення відповідних планів і програм розвитку.

Аналітичні прогнози, як правило, робляться для того, щоб унаукових цілях визначити пізнавальну цінність різних методів ізасобів дослідження майбутнього.

Прогнози-застереження складаються для безпосередньоговпливу на свідомість і поведінку людей з метою примусити їхзапобігти передбачуване майбутнє.

Однак основні методи соціальногопрогнозування зводяться до наступних п'яти (інші ж є їхрізними сполученнями і варіаціями): 1) екстраполяція; 2) історичнааналогія; 3) комп'ютерне моделювання; 4) сценарії майбутнього; 5)експертні оцінки. Кожен з цих методів передбачення майбутнього маєсвої переваги й недоліки.

59. Пробеми сенсу і спрямованості історичного процесу.

Проблема спрямованості і сенсу історії - суто філософська проблема, яка має коріння в безпосередньому житті людей і саме там набуває особливого значення. Філософія розуміє історію не як сукупність історичних подій і фактів, а як реальность, яка створюється людиною і має для неї значущість, цінність. Людина не може жити і творити без бачення перспективи свого теперішнього життя. А це передбачає певне ставлення до історії, визначення свого місця в ній. Саме в процесі безпосереднього життя людей створюється певний узагальнений образ історії. Історія набуває певного сенсу, коли люди ставлять питання: хто ми самі в історії? Усвідомлення історії завжди залежить від ставлення людей до сучасності. В залежності від обставин життя люди по-різному відчувають себе в своєму часі, сприймають його то як прогрес щодо минулого, то як регрес, то як кризу, занепад, зупинки історії. Кожна епоха бачить логіку історії та її сенс, виходячи із своїх уявлень про свободу, щастя, справедливість, добро, мир. Філософія лише відбиває в теоретичній формі, узагальнює набутий людством духовний досвід в усвідомленні історії. Зокрема це стосується досить складної і неоднозначної проблеми - проблеми історичного прогрессу