Економічний напрям марксистської філософії.

Також Марксом і Енгельсом виділяються і розробляються такі поняття: засоби виробництва; відчуження; додаткова ціна; експлуатація людини людиною. Засоби виробництва - унікальний продукт, функція праці вищого рівня, що дозволяють виробляти новий продукт. Для виробництва нового продукту крім засобів виробництва необхідна сила, яка обслуговує їх, - так звана «робоча сила». В ході еволюції капіталізму відбувається процес відчуження основної маси працює від засобів виробництва і, отже, від результатів праці. Основний продукт - засоби виробництва - зосереджуються в руках небагатьох власників, а основна маса трудящих, не має засобів виробництва і самостійних джерел заробітку, з метою забезпечення своїх насущних потреб змушена звертатися до власників засобів виробництва в якості найманої робочої сили за заробітну плату. Ціна виробничого найманою робочою силою товару вища за вартість їхньої праці (у вигляді зарплати), маржа між ними, за Марксом, є додаткової ціною, частина якої йде в кишеню капіталісту, а частина вкладається в нові засоби виробництва для отримання в майбутньому ще більшої додаткової вартості. Вихід з цього становища основоположники марксистської філософії бачили у встановленні нових, соціалістичних (комуністичних) суспільно-економічних відносин, при яких: буде ліквідовано приватну власність на засоби виробництва; буде ліквідована експлуатація людини людиною і присвоєння результатів чужої праці (додаткового товару) вузькою групою осіб; приватна власність на засоби виробництва буде заміна суспільної (державної); виробничий товар, результати праці будуть ділитися між усіма членами федерації завдяки справедливому розподілу.

Діалектичний матеріалізм В основу діалектичного матеріалізму Маркса і Енгельса була покладена діалектика Гегеля, але на зовсім інших, матеріалістичних (а не ідеалістичних) принципах. За висловом Енгельса, діалектика Гегеля була поставлена ​​марксистами з «голови на ноги». Можна виділити наступні основні положення діалектичного матеріалізму: основне питання філософії вирішується на користь буття (буття визначає свідомість); свідомість розуміється не як самостійна сутність, а як властивість матерії відображати саму себе; матерія знаходиться в постійному русі та розвитку; Бога немає, Він є ідеальним чином, плодом людської фантазії для пояснення явищ, незрозумілих людству, і дає людству (особливо його неосвіченої частини) розраду і надію; Бог не робить ніякого впливу на навколишню дійсність; матерія вічна і нескінченна, періодично приймає нові форми свого існування; важливим фактором розвитку є практика - перетворення людиною навколишньої дійсності і придбання людиною самої людини; розвиток відбувається за законами діалектики - єдності і боротьби протилежностей, переходу кількості в якість, заперечення заперечення.