Зміст

Вступ …………………………………………………………………………..3

1. Дослідження методів проектування у творчості Роберта Вентурі……...4

1.1. Метод цитування……………………………………………………….4 - 5

1.2. Метод символізму та іконографії……………………………………...5 - 10

1.3. Контекстуальний метод……………………………………………….10 - 12

2. Послідовники творчості Роберта Вентурі………………………………..12

2.1.Роберт Стерн…………………………………………………………….12 - 13

2.2. Майкл Грейвс…………………………………………………………...13 - 15

2.3. Барселонська школа …………………………………………………...15

Висновки ……………………………………………………………………...16

Ілюстрації……………………………………………………………………...17 - 38

Список використаної літератури……………………………………………..39

Вступ

На думку родоначальників течії, однією з найбільш привабливих рис постмодернізму став відхід від образа споживача як "усередненого городянина", що покірно, безсловесно і вдячно приймає науково виготовлену, дозовану і гігієнічну "архітектурну їжу", та його залучення до зацікавленості, а іноді і до співтворчості. Проте ця риса водночас є проблемною стороною всього постмодерністського руху, адже спираючись на смак споживача, що в свою чергу впливає і на стилістичний образ архітектури, не враховують його неосвіченість навіть на загальних рисах стилів.

Вважається, що постмодернізм близький до радикальної еклектики, яка поки не винайшла власної системи, яка є антиподом всієї історії архітектури. Та це не так.

Світоглядною базою постмодернізму стало глибоке розчарування в ідеології історичного прогресу, сформульованої французькими просвітителями XVIII ст. і заснованої на ідеї раціональної перебудови суспільства і людини. Філософія постмодернізму виходить з установки, що саме орієнтація на абсолют постійно відтворює тоталітарні структури і тоталітарну свідомість.

Вперше загальна негативна оцінка архітектури модернізму й обґрунтування нової концепції розвитку зодчества після модернізму була представлена в монографії професора історії архітектури Йєльського університету Роберта Вентурі в 1966 р. "Складність і протиріччя в архітектурі".

Для Вентурі архітектура не тільки корбюзіанська "машина для житла", але і засіб духовної комунікації. Йому "подобається складна і суперечлива архітектура, що спирається на все багатство і багатозначність сучасного досвіду, включаючи і досвід, притаманний мистецтву". У своїй архітектурній практиці він поетизує щоденність, додаючи їй багатозначність, яким скромним не був би запроектований об'єкт. У цих випадках він виходить із принципу "декорованого сараю": на обсяг будинку, що має чисто функціонально-конструктивну основу, він вдягає "декоративні накладки" будь-якого архітектурного стилю. При цьому він вдається до парадоксів, як засобові загострення емоційного сприйняття: навмисним порушенням пропорцій, розташування або зухвалим сполученням канонізованих історичних архітектурних форм.

Відповідно основні принципи архітектури постмодернізму сформувалися, як антитеза модернізму, зі своєю системою та методами проектування.

1. Дослідження методів проектування у творчості Роберта Вентурі

Сучасну архітектуру важко уявити без самобутнього і провокаційного Роберта Вентурі. Саме йому ми багато в чому зобов'язані сьогоднішній різноманітності стилів і повсюдним експериментам в архітектурі. Вентурі був одним iз перших, хто переконав зодчих в складності і суперечливості сучасного плюралістичного суспільства, в необхідності відображення цих явищ в архітектурі.

1.1. Метод цитування

Роберт Вентурі класичні архітектурні форми вважає універсальними( форми римского бароко). Найбільше враження на нього справила архітектура Мікеланджело, стиль проектування якого він сприймає як маньєристський (маньєризм - стиль в архітектурі початку 16-го століття - персоніфікований стиль, для якого характерні неправильні перспективи, контрастність масштабів, непослідовні та суперечливі поєднання і все, що шокує і нагадує гру – відгадай що неправильного на цій картинці? В архітектурі відкриваються нові можливості зв'язку композиції з пейзажем, повітрям, світлом, простором. Нове розуміння простору інтер'єра й екстер'єру підготувало грандіозні містобудівні проекти і розмах архітектурних композицій стилю Бароко[ 9]).

„Я вивчаю і проповідував маньеризм багато років. Я багато чому навчився у будівель Мікеланджело в Римі та Флоренції і церков Палладіо у Венеції. Їх архітектура надихає мене найбільше через ідеї маньєристів слідувати певним засадам і при цьому несподівано порушувати їх, роблячи виключення й доречні двозначні ходи” [ 5].

Це захоплення класичними формами знайшло відображення в творчості Роберта Вентурі у методі цитування.

У своїх будівлях архітектор навмисно зміщує різні стилістичні пласти, надаючи житловим будинкам риси складу або супермаркету, але у поєднанні з іронічно-відстороненими елементами історичних стилів (рис.1).

З роками стилістичні ретроспекції, «виноски» на класику займали в його творах все більш помітне місце, однак майстер незмінно занурював їх у атмосферу тонкої архітектурно-пластичної гри, яка не дозволяє будівлі перетворитися на непорушний естетичний канон [ 5].

Даючи визначення нової архітектури, яка повинна послідувати після модернізму, Роберт Вентурі виявляє її основні риси - декор, функція як декор, новий еклектизм, заснований на прямому цитуванні самих різних джерел в одному творі, іронічне переосмислення модернізму.

Розвиваючи свою теорію, Вентурі проводить цікаві та іноді несподівані порівняння, щоб пояснити своє визначення архітектури і показати, як саме він до нього прийшов. Для цього він порівнює Рим і Лас-Вегас, абстрактний експресіонізм і поп-арт, Вітрувія і Гропіуса, Міс ван дер Рое і «Макдоналдс», Скарлатті та Бітлз. Ці порівняння характеризують підхід Вентурі: він легко змішує всі часи, стилі та жанри, щоб висловити ідею архітектури постмодернізму, для якої вже немає різниці між минулим і сьогоденням, між культурами, все - простір для вилучення цитат [ 2].

Гра з цитатами з історії архітектури, з архетипами і іконографією в процесі проектування вийшла на перший план; в результаті були створені "закодовані" композиції, будівлі, які треба було читати як текст. Схильність до цитування історико-архітектурних мотивів додає будівлям відому розповідність, інформативність [ 3].

Так ми переходимо до іншого, не менш важливого, методу символізму та іконографії.