6. Принципи та функції деонтологічної правосвідомості юриста.

Функціями правосвідомості юриста є:

• формування індивідуальної правової концепції юриста;

• формування почуття правової справедливості;

• забезпечення свободи прийняття рішень;

• реалізація внутрішнього імперативу службового обов’язку юриста;

• формування професійно-юридичної думки;

• застереження від правового нігілізму;

• активізація інтелектуальної діяльності;

• виявлення особистих професійно-моральних якостей правника.

Правосві­домість юриста повинна відповідати таким принципам:

• повновладдя народу;

• розподіл влади на законо­давчу, виконавчу, судову;

• відповідальність держави перед людиною та суспільством і навпаки - людини перед держа­вою;

• верховенство права Конституції над усіма законами і підзаконними нормативними актами;

• законність, демокра­тизм, справедливість, гуманізм, «дозволеність лише того, що визначене законом» (для юриста і держави).

6. Шляхи формування деонтологічної правосвідомості.

Деонтологічна правосвідомість юриста Грунтується на його загальній правосвідомості, правовій інформаційній культурі, на внутрішньому імперативі права.

Що стосується правової інформаційної культури, то до­цільно звернути увагу на її попереднє формування. Тобто у момент прояву деонтологічної правосвідомості юрист не отримує нової правової інформації, а діє на основі раніше одержаної. Водночас рівень інформаційної культури безпо­середньо впливає на ступінь деонтологічної правосвідомості.

Джерелом деонтологічної правосвідомості є внутрішній імператив права, адже у кожному законі є той внутрішній зміст, який юрист повинен відчути. Письмово він не зафік­сований, а через правове почуття у юриста формується влас­на деонтологічна правосвідомість. Тут виявляється також і дух права.

Відповідно обітниця є виявом громадського, суспільного, національного та інших обов'язків юриста. Тому деонтоло­гічна правосвідомість формується на основі цих обов'язків. У протилежному випадку вона не збігатиметься з вимогами суспільства, інтересами нації. А це призведе до невиконан­ня внутрішнього імперативу службового обов'язку юрис­том, що не відповідає вимогам деонтологічної правосвідо­мості.

Формування загальної правосвідомості передбачає дві стадії: теоретичну і практичну. На першій стадії у юриста формується теоретична правосвідомість. На другій під впливом професійної соціалізації у процесі практичної дія­льності виникає практична правосвідомість. Поєднання те­оретичної та практичної правосвідомості дають змогу досяг­ти вершин юридичної майстерності.

6. Значення деонтологічної правосвідомості у юридичній діяльності.

Високий рівень правосвідомості безпосередньо впливає на юридичну практику. В цілому він відтворює форми юридичної діяльності, змушує юриста оцінити своє призначення в суспільстві. А деонтологічна правосвідомість прямо впливає на розвиток і формування професійної куль­тури. Йдеться про професійне знання правових і моральних норм та принципів, про професійне ставлення до норм по­зитивного права (солідарність з ними, переконаність у справедливості, корисності й необхідності), про професійне вміння, прийоми і навички, про звичку дотримуватися за­кону, про професійний етикет і такт, а також про наукову організацію праці.