31.Соціалізація та соціальна адаптація:сутність та співвідношення понять

Cоціалізація – це процес засвоєння індивідом культури. І зовсім коротко: со­ціалізація – це окультурення людини. Причому цей процес не тимчасо­вий, не разовий, він триває все життя людини. Скільки років живе лю­дина, стільки вона й соціалізується.

У зв’язку з цим виділяють три етапи соціалізації: до­трудовий, трудовий і після трудовий. Це дещо умовний поділ, бо не кожен інди­від проходить всі ці три стадії соціалізації, але, як правило, вони характерні для більшості.

Під дотрудовою соціалізацією розуміють становлення особистості, яке триває з народження дитини і до його повноліття. Але часом цей період закінчується раніше або пізніше: іноді діти в непов­нолітньому віці вже починають самостійне життя, а інші, навпаки, ми­наючи своє повно­ліття, ще певний час повністю залежать від своїх ба­тьків і по суті не починають етапу трудової соціалізації.

Трудова соціалізація має на увазі можливість індивіду вести са­мостійний спосіб життя та передбачає можливість заводити свою сім’ю і бути відповідальним не тільки за себе особисто, а й за своїх дітей. Як правило, ця соціалізація триває найдовше у житті кожного індивіду. Вона може іноді тривати до самої смерті людини. Цей період є найпро­дуктивнішим у житті людини, бо на нього припадають як найбільша час­тина років її життя, так і найпрацездатніший її вік.

Післятрудова соціалізація настає з моменту виходу людини на пен­сію, коли вона припиняє свою трудову діяльність. Для декого цей пере­хід є дуже різким і тому болючим процесом. Людина часто за короткий проміжок часу вилучається зі звичного ритму життя, що вимагає іншої поведінки. Не кожному вдається вдало пристосува­тися до цього, і часто такий різкий перехід закінчується трагічно. Отже вихід з цього поло­ження полягає у тому, щоб кожен індивід міг заздалегідь приготувати­ся до післятрудової соціалізації. Людина пристосовується як до оточуючого природного, так і до соціального середовища, яке на земній кулі в різних її точках не од­накове. Цей процес називається адаптацією. Отже, соціальна адаптація – це процес пристосування людини до соціального середовища. З самого початку життя дитина має певні стосунки з оточуючими її людь­ми. Через спілкування з ними вона знайомиться зі світом, що її ото­чує, й адаптується до нього. Все, що вона засвоїть у своїй свідомос­ті, поступово інтеріоризується, переходить у її внутрішнє «я» і стає рисами її індивідуальності.. Адаптація – це перша фаза пристосування до соціального середовища.

40.Типи та види соціальних структур і критерії їх виокремлення

В цілому можна виділити два типи соціальних структур: горизонтальну і вертикальну. Перша відбиває однорівневість частин суспільства, а друга – їх ієрархічність, зверх­ність однієї відносно другої. Подібні структури виділяють, абстрагуючись від існуючої нерівнос­ті між членами суспільства. Усі члени такої струк­тури є рів­ними суб’єктами. Отже, ця структура базується на рівності індивідів.

Можна виділити безліч горизонтальних структур сус­пільства за­лежно від ознаки, яка буде покладена в її основу.

Соціально-територіальна структура. В її основу покладено оз­наку території. Все суспільство на земній кулі можна поділити на ок­ремі великі соціальні організми – країни. Це буде одна структура. Ко­жну з країн окремо можна поділити за територіальною ознакою ще на дрібніші частини: регіони, адміністративні області, на мешканців міс­та і села тощо. Соціально-демографічна структура. Усе населення певної краї­ни можна поділити за ознакою статі на жінок і чоловіків, за ознакою віку – на дітей, підлітків, молодь, дорослих та пристарілих. Співвід­ношення цих показників весь час змінюється. Однією з причин цього може бути нестабільність народжуваності, на що хибно впливають розторгнення шлюбів. Статистика розлучень в Україні вказує, що жінки віком від 25 до 29 років розлучаються частіше, ніж чоловіки того ж ві­ку (відповідно 43,9% і 25,1%). А це ж саме той вік, коли найкраще народжувати дитину! Соціально-професійна структура. Усе населення можна поділити за професійною ознакою: шахтарі, медики, осві­тяни, науковці, мета­лурги тощо. Зрозуміло, що у всіх цих групах населення можуть бути свої специфічні проблеми, для вирішення яких вони можуть вдатися до різних со­ціальних дій: демонстрацій, страйків тощо.

Соціально-етнічна структура. Усе населення країни можна поді­лити за етнічною ознакою. Кожен етнос окремо може мати свої особисті соціальні проблеми, і такий поділ дає можливість соціологу вивчати ці проблеми і намічати шляхи їх вирішення. Так, в Україні кримські татари мають проблему їх територіальної автономії, яка не існує для представників інших етносів, таких, наприклад, як росіяни або євреї, які живуть на всій території і не концентруються десь в одному місці.

Соціально-політична структура. Вона складається з представни­ків окремих політичних партій і означає поділ суспільства за політич­ною ознакою. Так, можна поділити населення України на членів і прихильників кожної з існуючих політичних партій, а також в окрему групу попадуть люди, які індиферентні до будь-якої з партій і самі є без­партійними. Виділяють ще соціально-корпоративну структуру, до якої входять різні трудові колективи, громадські орга­нізації тощо.Отже, види горизонтальної структури досить різномані­тні, вони виступають у вигляді різних характеристик сус­пільства