ПЛАН

ВСТУП

1. Дослідження статусу тексту та його цілісності

2. Елементи тексту та його категорії

3. Лексичні повтори –як один із основних компонентів єдності тексту

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Тривалий час найвищою одиницею мови й мовлення вважалося речення (синтаксема). З 50 – 60-х років XX століття все більшу увагу лінгвістів привертає зв'язне мовлення, механізми породження висловлювань і різні аспекти комунікативної діяльності. Актуальним стає дослідження більшої, ніж речення, одиниці – складного синтаксичного цілого, а найвищим рівнем мовної системи визначається рівень тексту.

Текст –(від лат. – зв'язок, поєднання, тканина) це – 1) писемний або усний живомовний масив, що утворює єдине ціле спільною темою та сюжетною заданістю; 2) авторський твір або документ, відтворений на письмі чи друком.

Вивчення тексту як структурно – семантичної єдності передбачає вивчення його елементів, ознак та категорій. А одним із головних засобів досягнення єдності тексту є лексичні повтори.

1. Дослідження статусу тексту та його цілісності

Вивчення тексту будь-якого функціонального стилю розпочинається з аналізу текстових категорій. До 80-років ХХ століття основною одиницею синтаксису було речення – найвища структурно й семантично організована одиниця. Останніми десятиліттями акценти щодо вивчення речення змістилися, бо “не кожне речення виражає закінчену думку, тобто виступаючи самостійним синтаксично, в семантичному відношенні таким не постає. Звідси нагальною постала потреба з’ясування статусу тексту в системі мовних одиниць. Сучасне лінгвістичне трактування тексту зумовлене попередніми етапами розвитку:

1. 30-40 роки ХХ століття – етап зародження, коли текст аналізують тільки в межах теорії синтаксису; 2. 40-50 роки ХХ століття – дослідники зосереджують увагу на граматичних та стилістичних напрямках; 3. 60-ті роки ХХ століття – вивчення тексту відбувалося на трьох рівнях мовної системи (граматичному, стилістичному, семантичному); 4. 70-роки ХХ століття – найчастіше виділяється структурний та семантичний напрямок; 5. 80-роки ХХ століття і до сьогодні – текст розглядається як цілісна структура, включаючи при цьому різні аспекти мови (семантику, структуру, лінгвістичну прагматику, функціональну стилістику). Так, у кінці ХХ століття виникає нова галузь мовознавства – лінгвістика тексту.

Якщо на першому етапі розвитку лінгвістики тексту основним об'єктом вивчення її вважалася надфразна єдність (складне синтаксичне ціле), то з часом увагу дослідників усе більше привертає цілий твір. Розширення об'єкта лінгвістики тексту зумовлено загальною зміною орієнтації мовознавства – зростанням інтересу до проблем функціональної лінгвістики, до теорії комунікації, соціолінгвістики, функціональної стилістики, прагмалінгвістики й до того значення, яке вони можуть мати для суспільної практики. Якщо для теорії синтаксису головним об'єктом вивчення залишається текст у вузькому розумінні слова, тобто надфразна єдність („мікротекст”), то для інших наук таким об'єктом є цілий твір („макротекст”), тобто текст у широкому розумінні слова. Лінгвістика тексту – наукова лінгвістична дисципліна, що досліджує текст з погляду його змісту і структури. Предмет дослідження лінгвістики тексту – текст як цілісне утворення, єдність змісту й форми (семантично-структурна цілісність).

Отже, лінгвістика тексту – порівняно молода наукова дисципліна, головним предметом дослідження якої є текст. Складність цього поняття полягає в тому, що він виявляється одночасно результатом діяльності (автора) та матеріалом діяльності (реципієнта).

Сам же реєстр категорій тексту на сьогодні залишається окресленим неоднозначно через відсутність викінченої дефініції тексту: 1) “Текст – це повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою й структурною завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення” 2) “Текст – писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлень, об’єднаних у ближчій перспективі смисловими і формально-граматичними зв’язками, а в загальнокомпозиційному, дистантному плані – спільною тематикою і сюжетною здатністю”. 3) “Текст – певна з функціонально-смислового погляду упорядкована группа речень або їх аналогів, які завдяки семантичним і функціональним взаємовідношенням елементів становлять завершену смислову єдність”. За визнанням більшості мовознавців, вичерпнішим видається тлумачення тексту І.Р.Гальперіна, який у своїй роботі “Текст як об’єкт лінгвістичного дослідження” зазначає, що “текст – це витвір мовленнєвого процесу, що відзначається завершеністю, об’єктивний у вигляді писемного документа, літературно опрацьований відповідно до типу документа, витвір, який складається із заголовка й ряду особливих одиниць (єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв’язку, і має певну цілеспрямованість і прагматичну визначеність”. На сьогоднішній день текст розуміється як цілісне комунікативне утворення, що відрізняється структурно-семантичною, композиційно-стилістичною і функціональною єдністю і характеризується певним набором категоріальних ознак (текстових категорій), таких як інформативність, завершеність, лінійність, інтегративність, рекуративність (повторюваність), що особливим чином проявляються на над фазовому рівні. Хоча текст зовнішньо представлений послідовністю лінійно розташованих речень, абзаців та інших фрагментів, він є якісно новим утворенням, що не зводиться до суми складових його елементів. У даній трактовці текст виступає самостійним об’єктом лінгвістичного та лінгвостилістичного аналізів