МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

Кафедра української мови

Композиція та архітектоніка тексту

Доповідь зі спецсемінару

з української мови

студентки 51-1 групи

факультету філології та журналістики

КДПУ ім. В. Винниченка

Пальцевої Альбіни Альбертівни

Кіровоград - 2011

План

Вступ

1. Поняття композиції та архітектоніки тексту

2. Складові композиції та архітектоніки тексту

2.1 Зачин і кінцівка як шляхи до засвоєння основної частини

2.2 Класифікація зачинів за М. М. Бахтіним

2.3 Заключна частина (кінцівка, висновок) як елемент композиції тексту

2.4 Додаткові композиційні складові тексту

3. Композиційні прийоми основної частини тексту

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Текст служить засобом впливу, що має свою структуру. Ця структура залежить від багатьох факторів, зокрема від предметного змісту комунікативної мети — задуму.

Існує декілька типів структур, які допомагають читачам краще зрозуміти зв'язний текст в залежності від типу структури, вжитої автором:

1. Типологічна структура тексту.

2. Фактологічна структура тексту.

3. Тематична авторська структура.

4. Тематична перцептивна структура.

5. Композиційна структура.

6. Архітектонічна структура.

7. Логіко-поняттєва структура.

8. Емоційно-експресивна структура.

9. інформативна структура.

Як бачимо, текст являє собою величезний структурний елемент, незалежно від обсягу самого тексту, частини якого пов’язані між собою і служать засобом цілісності. Дана доповідь допоможе розкрити два структурні елементи тексту – композицію та архітектоніку з погляду об’ємно-прагматичного членування; вказати на їх взаємозв’язки та чим вони взаємозумовлені; розкрити структурні одиниці кожної із систем а також виділити основні принципи виокремлення складових композиції.

1. Поняття композиції та архітектоніки тексту

Головна відмінність тексту від іншої комунікативної одиниці –висловлювання – полягає не тільки у складності структури та об’ємі інформації, що передається (текст може складатися лише з одного речення), а й в способі організації останньої – здатності передавати розгорнуту, завершену думку. Будь-який текст може зводитися до короткого висловлювання, що включає в себе головну думку – тезис, а «композиція (побудова тексту) і являє собою розгортання цього тезису» [7, с.120] або композиційне розгортання змісту.

Значення роботи над композицією тексту було осмислено ще за часів античності. Цицерон вважав, що намагатися письмово викласти свої думки, не вміючи їх упорядкувати, може лише та людина, що зловживає власним часом та письмом. Сучасні дослідники вказують на тісний зв'язок композиції тексту з його змістом: « Композиція – одна з універсальних, основоположних категорій, що пов’язує мовну форму зі змістом…» [10, с.521] Багато в чому саме від композиції залежить ефективність мовного викладу: «Доцільна структура повідомлення дозволяє читачу розуміти та сприймати це повідомлення у відповідності з задумом автора.» [4,с. 76]

Найважливішим членуванням структури тексту є семантико-структурне членування, але воно тісно поєднується з членуванням другого рівня - об’ємно-прагматичним або композиційно-стилістичним. Перше більшою мірою залежить від прагматичної установки самого тексту, друге повністю залежить від прагматичної установки автора. Чим більш стандартним є текст, тим більше ці два рівні зближаються, якщо ж текст є менш стандартним за своєю структурою, то між рівнями більше відмінностей, а інколи навіть і протиріч.

Об’ємно-прагматичне членування, яке початково сприймається як формальне виділення текстових фрагментів графічними засобами, насправді є змістовно, концептуально та стилістично обумовленим.

Одиницями об’ємно-прагматичного членування тексту, тобто членування при якому враховується об’єм частини, установка на увагу читача, І. Р Гальперіним були названі такі елементи композиції тексту: том, книга, частина, розділ, підрозділ, відступ (відбивка) (фрагмент, що виділяється пропуском кількох рядків) та абзац.

Композиційне членування тексту, яке являє собою розподіл однієї частини від іншої, обумовлене бажанням автора полегшити читачеві сприймання цілісного твору. Специфіка вказаних одиниць композиції полягає, насамперед, у тому, що вони є структурно та, в певному плані, змістовно завершеними. Це дозволяє кожній з них в певних умовах виступати як самостійному мовному елементу.

Отже, об’ємно-прагматичне членування структури тексту включає в себе його композицію та архітектоніку. «Композиція це побудова тексту, яка поєднує всі його елементи в єдине ціле, це шлях розкриття змісту, спосіб системної організації елементів тексту» [110, с.132-133]. Можна говорити про три основні рівні композиції: макрорівень – структурно-змістовна організація групи текстів, об’єднаних за певним принципом в рамках якогось простору (наприклад тексти в газеті); проміжний рівень – архітектоніка окремого тексту – загальна, зовнішня форма побудови тексту та взаємозв’язку його частин(зачин, основна частина, кінцівка; мікрорівень – внутрішня будова певного елемента тексту, наприклад заголовка або абзацу. Тому композиція ширшим та загальнішим поняттям структури тексту або текстів, на відміну від архітектоніки, що має вужче значення та є зовнішнім оформлювачем окремого тексту.