Принципи і правила чорної риторики.

Фахівці визначають такі принципи організації чорної риторики:

- чорна риторика укладається у використанні особистістю мови для свого блага; з її допомогою ієрархізуються ситуації, що виключають будь-яку ієрархію; визначаються, а потім порушуються змістовно аргументовані границі, штучно створюються проблеми;

- чорна риторика – це безперервні прохання запропонувати конструктивне рішення й відмова від цих рішень;

- чорна риторика – це мистецтво керування словами з використанням всіх комунікативних можливостей мови і здатностей мовця, найчастіше з метою порушити хід думок співрозмовника.

Традиційно називають такі основні правила чорної риторики:

ВІН або Я – всі посилання потрібно провадити від першої особи, щоб продемонструвати свою значимість і свою позицію.

Використання самоіронії – стилістичної фігури, що пропонує реципієнтові трансформувати зміст почутого з точністю до навпаки.

Гостра влучна цитата в потрібний час дорожча за золото… але ще кращим є повторення власної основної думки. Перед кожною розмовою, виступом, зустріччю необхідно мати про запас одну вражаючу тезу, яка б містила зміст усього сказаного. Саме цей вислів може послужити опорою, за допомогою якої мовець зможе встояти на ногах у будь-якій критичній ситуації й несприятливій дискусії. Ця фраза може зміцнити позицію мовця і збільшити ефективність його виступу. Прийомом реалізації цього правила вважаємо репродукцію сказаного, яка допомагає реципієнтові краще усвідомити основну змістовну інформацію. Крім того, повторення основної думки як “згорнутого повідомлення” дозволяє аудиторії уважніше слідкувати за “розгорненням” інформації під час виступу мовця.

Вдале визначення ролі неможливо переоцінити… Режисуйте свої виступи. Це правило висвітлює подвійну “роль” політика як режисера і актора. Політик-режисер складає сценарій своєї доповіді (що містить вступ, зав’язку, кульмінацію, висновок), а потім “втілює у життя” цей сценарій, перетворюючись на актора, що грає на публіку, яка повинна правильно (тобто за режисерським задумом) оцінити виступ. Тому для політика в функції актора суттєвого значення набуває мовна майстерність, вдалі та продумані жести, доречна міміка тощо.

“Говори правду!” означає: потрібно завжди говорити правду, але говорити правду треба не завжди. Фахівці у сфері комунікації називають це “селективною правдою”. Щоб уникнути прямої відповіді на небажане питання, рекомендується використовувати дотепність, іронію й спритність.

Учіться знаходити потрібні слова в будь-яких ситуаціях, намагайтеся зберегти ініціативу. На думку піар-фахівців, найгірше, що може трапитися з політиком, це якщо під час його виступу хтось вирве ініціативу з його рук. Успішний політик повинен мати у свідомості певні шаблони, спеціально розроблені для критичних ситуацій.

Грайте можливостями мови. Різноманітні засоби мовної гри (вживання перифраз, оксюморонів, прийомів парономазії, синонімії, омонімії), стилістична доречність, дотримання норм мовлення та цілеспрямоване порушення норм у відповідній ситуації сприяють успіху політика.

Негайно припиняйте будь-які спроби вербальної провокації. “Як правило, втрачаючи ініціативу, ми спохвачуємося тільки тоді, коли вживати заходів до виправлення ситуації буває занадто пізно. Поставити вербального агресора на місце не так складно, але для цього потрібно діяти швидко, рішуче, креативно… Чим довше триває обмін ударами, тим менше у вас шансів вийти з дуелі з тріумфом”.

Іноді варто залишити протилежну сторону “стояти під дощем”, тобто не приймати вибачень. Прийняті вибачення часто призводять до того, що людину це нічому не навчить, і ситуація може повторитися.

Відповідайте не на всі запитання. Необхідна гнучкість реагування на питання: відповісти на запитання значить погодитися із правильністю його постановки. Чорна риторика – це маніпулювання всіма необхідними риторичними, діалектичними, еристичними й рабулістичними прийомами для того, щоб направляти бесіду в бажане русло й підводити опонента або публіку до бажаного висновку й результату.

На нашу думку, деякі правила, репрезентовані у переліку, не свідчать однозначно про уналежнення до чорної риторики. Так, деякі позиції (ВІН або Я, повторення основної думки, сценічність виступу) не вступають в протиріччя із законами традиційної риторики. Тому вважаємо за доцільне чітко розмежовувати правила білої та чорної риторики за допомогою вибірки та аналізу матеріалів з виступів політиків на телебаченні, публікацій у ЗМІ тощо.