Технології масового маніпулювання

В основі будь-якої технології маніпулювання масовою свідомістю лежать механізми впливу на психіку та свідомість людини. Під технологіями розуміють зовнішні впливи на “збірного” адресата (маси); механізми – це психічні процеси, які забезпечують ефективність такого впливу.

Демократичні перетворення на пострадянському просторі призвели до активного розвитку реклами і паблік рилейшнз як головних різновидів масової комунікації. За визначенням дослідників, у сучасному суспільстві у стані кризи знаходиться ринок політичної реклами: колишні маніпулятивні стратегії вже вичерпали себе, нові – не встигли затвердитися. Свідоцтвом кризи на ринку політичних технологій є численні факти застосування методів “чорного” піару або “брудних виборчих технологій”.

Відмінність між комерційною та політичною рекламою полягає у принципових ознаках останньої: 1) обмежений час рекламної кампанії; 2) перемога над конкурентами як головна мета виборів. Саме ці ознаки зумовлюють активізацію діяльності виборчої кампанії: пропагандистські заходи, особисті зустрічі кандидата з виборцями, заходи щодо зв’язків з громадськістю тощо.

Головним чинником виборчої кампанії вважають створення іміджу політичного лідера, оскільки “якщо політик сам не формує свій імідж, то це зроблять за нього інші”. Процес створення іміджу супроводжується одночасною нейтралізацією випадів своїх противників і “перетворенням” іміджу політичних опонентів, який можна назвати “негативним іміджем конкурента”, або “антиіміджем”. На нашу думку, виявлення умов і ознак “антиіміджу” дозволить встановити технології маніпулювання масовою свідомістю, що базується на перекрученні вже відомої адресатам інформації, основною метою якої є порушення іміджу противника. Іншими словами, відома масам інформація подається як недостовірна, внаслідок чого позитивний вплив іміджу противника на маси зменшується, ослаблюється або нейтралізується і увага переноситься на інших лідерів, яким “начебто можна довіряти”. Проте, оскільки до таких прийомів вдаються всі політичні противники, рекламна кампанія діє в кількох напрямках: створення власного іміджу, нейтралізація негативного іміджу, створеного конкурентом/конкурентами, створення антиіміджу супротивника/супротивників. Все це виводить на передній план проблему розмежування прийомів білого та чорного піару, про що йдеться далі.

Проблему “істинності” іміджу не можна розглядати у відриві від особливостей політичної системи країни. Практика свідчить, що в нестабільній політичній системі, наприклад, у пострадянських країнах, маніпуляції громадською думкою надзвичайно поширені. Сьогодні цей зв’язок став очевидним для багатьох політичних і суспільних діячів. Не випадково разом з критикою маніпулятивних методів, вживаних на виборах, лунають вимоги конституційної реформи, яка підвищила б відповідальність влади перед суспільством.

Прийоми та способи маніпулювання в політичній рекламі.

Основний прийом впливу на виборців – експлуатація існуючих у суспільстві стереотипів шляхом їх посилення, зіставлення, послаблення тощо. Наступний прийом – вибудовування сприятливих для лідера асоціацій (ім’я політичного лідера може згадуватися у ряду імен видатних історичних осіб, таким чином “ознаки” лідера минулого переносяться на лідера сучасності, підсилюючи його репутацію). Відомий у політичній рекламі прийом – драматизація виборчого процесу, яка досягається роздуванням достоїнств “свого” кандидата та зменшенням таких у конкурентів. Недоліки свого кандидата політична реклама прагне або представити як достоїнства, або зменшувати. Серед основних способів маніпулювання традиційно виділяють: дозування інформації, за допомогою якого порушується картина реальності, велику неправду, змішування дійсних фактів з різними припущеннями, гіпотезами, чутками, затягування часу (запобігання розголошення дійсно важливої інформації до того моменту, коли вже буде пізно щось змінити), зворотний удар (Вигадану версію поширюють у ЗМІ, нейтральних до обох конкуруючих сторін. Преса противника звичайно повторює цю версію, тому що вона вважається більш об’єктивною, ніж думки прямих конкурентів), своєчасна неправда (повідомленні зовсім брехливої, але гарячої інформації).