- •1.Хімічний вміст живих клітин.
- •2. Вода
- •4. Вуглеводи — органічні сполуки з емпіричною формулою Cm(h2o)n, до складу яких входять тільки Вуглець, Кисень та Водень. Вуглеводи є складовою частиною клітин усіх живих організмів.
- •7.Функції ліпідів
- •8.Будова білків
- •9.Властивості білків
- •10,28.Функції білків
- •11.Ферменти
- •13.Гормони
- •14.Фітогормони,алкалоїди.
- •15.Нуклеїнові кислоти
- •16.Структура днк.
- •19.Типи рнк.
- •20.Порівняння днк і рнк.
- •21. Інформаційна рнк
- •22. Транспортна рнк
- •23. Рибосомна рнк
- •24.Рівні організації живої матерії.
- •25.Методи біологічних досліджень.
- •26.Наукові поняття.
- •27.Амінокислоти.
- •29.Псевдоподії.
- •46. Комплекс Гольджі Будова
23. Рибосомна рнк
Рибосомна РНК (рРНК) — вид РНК, що є центральним компонентом рибосоми, комплексу, що збирає білки у клітині. рРНК синтезується в ядерці. рРНК разом з 70-80 рибосомними білками потім збираються в дві складні субодиниці (велика і маленька субодиниці).
Функція рРНК — забезпечити механізм для розшифровки мРНК в амінокислоти (у центрі маленької рибосомної субодиниці) і взаємодіяти з тРНК протягом трансляції, забезпечуючи діяльність пептидил-трансферази (великої субодиниці). Точність трансляції забезпечують обидві субодиниці.
Знання характеристик рРНК важливі для медицини і вивчення еволюції.
рРНК — ціль деякої кількості клінічний антибіотиків: хлорамфенікол, еритроміцин, казуагаміцин, місрококін, пароміцин, ріцин, сарцин, спектроміцин, стрептоміцин і тіострептон.
рРНК — найменш піддаваний до змін ген у всіх клітинах. Тому гени, які кодують рРНК (рДНК) — секвентують для таксономічної ідентифікації груп організмів і оцінки норм розбіжності видів. Див. 16S рРНК.
У бактерій, архей, мітохондрій і хлоропластів маленька рибосомна субодиниця містить 16S рРНК, де S в 16S означає одиниці Сведберга; велика рибосомна субодиниця містить два види рРНК (5S і 23S рРНК). Бактеріальні гени 16S, 23S і 5S рРНК зазвичай організовані разом у одниму опероні. У геномі може бути більше одної копії оперону, наприклад, Escherichia coli має сім. Археї можуть містити як містять або єдиний оперон рРНК, так і багато його копій.
На відміну від них, еукаріоти звичайно мають багато копій генів рРНК організуваних в тандемних повтореннях; у людини приблизно 300—400 повторень рДНК, присутні в п'яти кластерах (на хромосомах 13, 14, 15, 21 і 22). У маленькій субодиниці еукаріот міститься 18S рРНК, а у великій — три види рРНК (5S, 5.8S і 25S/28S рРНК).
У деяких організмах, особливо рослинах, коли два ядра комбінуються в єдиномій клітині протягом гібридизації, новий організм може вибрати один набір генів рРНК для транскрипції. Гени рРНК іншого батька подавляються і звичайно не трансрибіруються, хоча бувають виключення. Ця добірна перевага транскрипції генів рРНК відома як ядерцева домінантність.
24.Рівні організації живої матерії.
Рі́вні організа́ції живо́ї мате́рії — ієрархічно супідрядні рівні організації біосистем, що відображають рівні їх ускладнення. Найчастіше виділяють шість основних структурних рівнів життя: молекулярний, клітинний, організменний, популяційно-видовий, биогеоценотичний та біосферний. У типовому випадку кожен з цих рівнів є системою з підсистем нижчого рівня і підсистемою системи вищого рівня.
Слід підкреслити, що побудова універсального списку рівнів біосистем неможлива. Виділяти окремий рівень організації доцільно в тому випадку, якщо на ньому виникають нові властивості, відсутні у систем нижчого рівня. Наприклад, феномен життя виникає на клітинному рівні, а потенційне безсмертя — на популяційному[1]. При дослідженні різних об'єктів або різних аспектів їх функціонування можуть виділятися різні набори рівнів організації. Наприклад, у одноклітинних організмів клітинний і організменний рівень збігаються. При вивченні проліферації (розмноження) клітин багатоклітинного рівня може бути необхідне виділення окремих тканинного і органного рівнів, так як для тканини і для органу можуть бути характерні специфічні механізми регуляції досліджуваного процесу.
Одним із висновків, що випливають із загальної теорії систем є те, що біосистеми різних рівнів можуть бути подібні у своїх істотних властивостях, наприклад, принципах регуляції важливих для їхнього існування параметрів.