Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Odintsova_O.O._Gospodarske_zakonodavstvo_2009.rtf
Скачиваний:
1
Добавлен:
19.07.2019
Размер:
1.29 Mб
Скачать

2. Нормативно-правове забезпечення захисту прав споживачів

Суспільство завжди намагалося врегулювати протиріччя між товаровиробником (продавцем) і споживачем (покупцем). Споживчий рух, який має назву консюмеризм виник на початку ХХ сторіччя. З часом консюмериз набув ознак організаційного руху громадян, а також діяльності державних і громадських установ з метою впливу споживачів на виробників і продавців.

Проблема захисту прав споживачів є багатоаспектною проблемою, яка охоплює все коло виробничих відносин: товаровиробництво, торгівлю, споживання, і кожна ланка цих відносин має свою специфіку.

Нормативно-правове регулювання в сфері захисту прав споживачів в Україні здійснюється низкою актів цивільно-господарського законодавства загальної сфери та спеціального законодавства про захист прав споживачів.

Система нормативно-правових актів в сфері захисту прав споживачів є сукупність окремих правових норм, законів та підзаконних актів, що визначають права і обов’язки продавців, виробників, постачальників, споживачів, контролюючих органів тощо.

Сьогодні нормативно-правова база, яка регулює правовідносини в сфері захисту прав споживачів складається більш, ніж з 50 законів і підзаконних нормативних актів.

Умовно всі чинні нормативно-правові акти в галузі громадського харчування можна поділити на три групи:

I. Конституція України, ст. 42 якої декларує: „Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів”. Відповідно до ст. 50 0сновного 3акону кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення; така інформація ніким не може бути засекречена.

II. Спеціальні норми, які безпосередньо регулюють питання щодо правовідносин між суб’єктами „споживчого права”. До основних із них належать:

  • Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. – 2003. – 12-13 березня.

  • Господарський кодекс України від 16.012003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. – № 18. – Ст. 144.

  • Закон України від 01.12.2005 р. № 3161-ІV „Про захист прав споживачів”.

  • Закон України від 06.09.2005 р. № 2809-ІV „Про безпечність та якість харчових продуктів”

  • Закон України від 17.05.2001 р. № 2406-ІІІ. „Про підтвердження відповідності”.

  • Закон України від 14 січня 2000 р. „Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. = № 12. – Ст. 95.

  • Порядок провадження торговельної діяльності і правила торговельного обслуговування населення: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833.

  • Правила роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства: затв. Наказом Мінекономіки від 09.10.2006. – № 309.

  • Положення про порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів: Затв. Постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р. № 26/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 5. – Ст. 34.

  • Положення про порядок вилучення неякісних товарів, документів та інших предметів, що свідчать про порушення прав споживачів: Затв. Постановою Верховної Ради України від 25 січня 1995 р. № 26/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 5. – Ст. 34.

  • Положення про порядок припинення (заборони) господарюючими суб'єк­тами відвантаження, реалізації (продажу) і виробництва товарів, виконання робіт і надання послуг, що не відповідають вимогам нормативних доку­ментів: Затв. Постановою Верховної Ради України від 25.01.1995 р. № 26/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 5. – Ст. 34.

  • Порядок проведення контрольної перевірки правильності розрахунку із споживачами за надані послуги і реалізовані товари: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 215.

  • Правила роздрібної торгівлі непродовольчих товарів: Затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 р. № 294.

  • Правила роздрібної торгівлі продовольчих товарів: Затв. наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185. та інші

III. Міжгалузеві нормиокремі правові нормі чи їх сукупність, що регулюють окремі положення захисту прав споживачів. До них належать:

  • Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26.

  • Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984р. №8073-Х // Кодекси України. – К.: Юрінком Інтер.

  • Закон України від 7 червня 1996 р. № 236/96-ВР „Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.

  • Закон України від 20 квітня 2000 р. № 1682-Ш „Про природні монополії” // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №30. – Ст. 238.

  • Закон України від 07.02.1991 р. „Про власність” // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 20. – Ст. 249.

  • Закон України від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР „Про рекламу” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 39. – Ст. 181.

  • Указ Президента України від 23 липня 1998 р. № 817/98 „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 30. – С. 2. та інші

Таким чином, захист прав споживачів є дуже складною системою з огляду на різноманітність правовідносин (податкових, цивільних, господарських тощо.).

Особливістю цієї системи є:

  • наявність великої кількості нормативних актів;

  • перевага комплексних (міжгалузевих норм);

  • наявність нормативних актів вже неіснуючої держави – СРСР (Санітарні правила для підприємств громадського харчування (СанПіН 42-123-5777-91), затв. Міністерством Охорони здоров’я СРСР та Міністерством торгівлі СРСР 19.03.1991 р; Норми санітарного одягу, санітарного взуття і санітарних речей для робітників підприємств громадського харчування, затв. Наказом Мін торг СРСР від 27.12.83 р. № 308 та ін), що застосовуються за умов, визначених „Постановою Верховної Ради України окремих актів законодавства СРСР”.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]