36. Музика і живопис періоду Просвітництва

У 1709 році Бартоломео Крістофорі з Падуї було сконструйовано фортепіано. У 1716 році Антоніо Страдиварі з Кремони створив свою саму відому скрипку «Месія». Фактично з 18 століття фортепіано і скрипка стають першими по значенню інструментами європейської музики. Оскільки ж музика є найбільш «абстрактним» з мистецтв, музичні висоти, досягнуті у 18 столітті можна оцінити за іменами композиторів - класиків, що творили у цей час . Це Іоган Себастьян Бах, Вольфганг Моцарт, Людвіг Бетховен, Георг Гендель, Франц Гайдн та Георг Телеман. Італійці - Арканджело Кореллі, Алессандро Скарлатті, Томазо Альбіноні, Антоніо Вівальді.

Не менш видатним є внесок у світове мистецтво художників 18 сторіччя. Якщо витвори мистецтва архаїки, античності і переважної частини середньовіччя були спрямовані на встановлення більш щільного єднання з світом божественой реальності, то починаючи з Відродження у фокусі уваги все більше опиняється душа історичної людини. 18 сторіччя було визначено переважно творчістю художників Англії та Франції. У Франції значну частину малярського мистецького потенціалу поглинав королівський двір. Просвітництва має іншу відповідність у назві - галантний вік, що увійшов в історію мистецтва як стиль рококо або рокайль. Основоположником рокок у живопису був Антуан Ватто. Назви його полотен промовисто говорять за самі себе: ” Скрутна пропозиція” (1716 р.), “ Товариство у парку” (1718 р.) , “ Свято кохання” ( 1719 р.). Ще більшою мірою легковажність і манірність рокайлю виявилась у роботах художника Буше, який називав себе послідовником і учнем Ватто. Для пізнього рококо характерною є творість Жана Батиста Шардена, Жана Батіста Греза та Оноре Фрагонара. Французький рокайль галантного віку одним із своїх вимірів віддавав данину зображенню грайливого перебігу пристрасті. Серед плеяди портретистів другої половини 18 сторіччя гордістю англійського мистецтва є Джошуа Рейнолдс (1723-1792 р.р. ) та Томас Гейнсборо (1727-1788 р.р.) Їхня людська відмінність чітко відбилась і у манері творчості.

саме пейзажі Гейнсборо стали початком визначної англійської школи пейзажного живопису, найвидатнішими представниками якої наприкінці 18 сторіччя - на початку 19 сторіччя стали славетні Уільям Тернер і Джон Констебл.

36. Культурне значення теорії процесу для модернізації європейського суспільства.

Культурний поступ часу в галузі науки і техніки 17ст був пов’язаним з поняттям “модернізація”. Модернізація фактично є синонімом поняття «промислова революція». Вихідною точкою цього процесу було традиційне аграрне суспільство, засноване на селянському хазяйстві, де більшість населення зайнято землеробством і само забезпечує собі харчування. Кінцевим пунктом цього процесу стало сучасне урбанізоване та індустріалізоване суспільство, де більшість населення заробляє собі на життя у містах та на фабриках. Модернізація почалася з опанування новими видами енергії. Найпершими символами цього часу були двигуни: локомотив, газовий та електричний двигуни. процес модернізації. можна поділити на декілька десятків підпроцесів та новацій:

нові джерела енергії, що прийшли на зміну вугіллю - газ, нафта і нарешті, електрика. технічні та соціальні зрушення у сільському господарстві від введення нових жаток Мак - Корміка на кінській тязі до парових молотилок і нарешті тракторів на бензині (1905 р.).

-застосування станків – машин, що виробляють машини, а також автоматичних інструментів, таких як паровий молот, які дозволили забрати людей з важких операцій;

- поява автомобіля та досвід повітроплавання. У 1885 Карл Бенц побудував трьохколісну самохідну машину, що працювала на бензині –«моторваген». У 1890-ті роки Отто Лілієнталь вперше підняв аероплан у повітря у Німеччині, а у 1903 р. в Огайо (США) брати Райт здійснили керований політ на двигуні, що працював на бензині;

- винахід фотографії. У 1839 р. Луї Дагер розробив практично придатний спосіб фотографування. - винайдення нових барвників у хімії – аніліну та алізарину.Барвники дали поштовх дизайну та оформлюванню всього: від суконь до житла і масової друкованої продукції.

Наслідками промислової революції стали:

перетворення науки на колективний ппроцес і на нову продуктивну силу суспільства. дифференціація та універсалізація освіти. Вища освіта стає необхідною для підготовки інженерів та науково-дослідницьких кадрів, забезпечення спеціалістами нових видів діяльності. урбанізація, що народила нову стратифікацію та ієрархію міського населення. розвиток форм масової культури відкрив шлях популярним журналам, бульварним і любовним романам, детективам та коміксам. Зовнішньо маштабні позитивні наслідки промислової революції супроводжувались виникненням розгалуженої основи для формування соціальних супепечностей.Серед низки проблем, які викликала промислова революція були:

- у соціально-демографічній сфері: зростання народонаселення та перенаселення міст, хвилі міграції, бездомність та епідемії, поява організованої злочинності. - у соціально-виробничій сфері : використання на виробництві потогінної системи праці та дитячої праці, перевиробництво і періоди рецесії (спаду) ( 1815 та 1848 р.р.).

У другій половині 20 сторіччя виникло враження, що насправді важливою проблемою для людства стає не нестаток ресурсів, а їхній надлишок, адже здавалось, що людство виробляє більше, ніж може споживати. Насправді ситуація дуже швидко обернулась загрозою вичерпання природних ресурсів і новими викликами для історії людськой культури.