33. Основні надбання раціоналістичної науки XVІІ ст.(Лейбніц, Ньютон, Гарвей, Непер).

Розвиток науки і передової філософської думки відбувався у XVII ст. в дуже складних умовах. Існував контраст, особливо у першій половині сторіччя, між свідомістю ще дуже вузького прошарку освіченої гуманістичної інтелігенції й світовідчуттям усього населення. Глибокі корені пустив і релігійний фанатизм. Не тільки серед простого народу, а й у колах буржуазії і дворянства набула поширення віра в чудеса й знамення, в існування примар, чаклунів, відьом тощо. Церква, перешкоджаючи поширенню наукових знань, підтримувала ці марновірства, заохочувала «полювання на чаклунів і відьом», суворо розправлялася з усіма підозрюваними у вільнодумстві. В Італії й Іспанії лютувала інквізиція. Не могли не справити сильного враження на розум сучасників — передових діячів культури — страждання, які випали на долю Кампанелли (27 років тюремного ув´язнення), фізично знищених науковців, учених і переслідування церковниками Мольєра, Галілея. Раціоналізм у 17 століття заявив про себе як справді переможна сила. найвидатнішими представниками європейської науки були за короткий термін здійснені наступні кроки:

великий німецький філософ і математик Готфрід Лейбніц винайшов інтегральне та диференційне обчислення, чим відкрив шлях до обчислення нескінченно малих величин;

шотландський математик Джон Непер (1550-1617 р.р.) розробив метод скорочення та спрощення обчислень, здійснений у обессмертившому імя Непера винайденні логарифмів;

знаменитий англійський фізик і математик Ісак Ньютон (1643-1727 р.р.) на основі використання попередньо розробленого математичного апарату створив модель Всесвіту, яка могла умовно бути представлена “ящиком”, який містить простір і час. знаменитий англійський лікар Вільям Гарвей (1578-) висловив ідею кровообігу. Це започаткувало нову науку - фізиологю і поклало край пануванню давнього уявлення про існування в організмі двох видів крові “грубої” для харчування і “одухотвореної” – для підживлення оргазму життєвою силою. Таким чином ідея перебування духу, душі в матеріальній субстанції тіла теж викорінювалась.

34.Сутність та суперечливість доби Просвітництва.

За звичай епоху Просвітництва обмежують періодом від 18 сторіччя до середини 19 сторіччя. добу Просвітництва варто розглядати у двох площинах: по-перше – традиційно, як ідейний рух заснований на переконанні у вирішальній ролі розуму і науки у пізнанні «природного порядку», що відповідає справжній природі людини і суспільства; по - друге, як постійне заперечення цього переконання в результаті спроб його реалізації та одночасне зростання паростків нових ідей і явищ, що визначають для себе новий об’єднавчий принцип і нові шляхи його реалізації. характерною особливістю доби Просвітництва було те, що у 18 сторіччі вперше стало помітним значне прискорення соціального і культурного розвитку європейської спільноти. В період життя одного покоління відбувалось руйнування залишків феодалізму у супільному устрої (переважно за рахунок діяльності «просвічених монархів») та перехід до нових форм організації виробництва ( у зв’язку з використанням машинних засобів виробництва). До того ж нові географічні відкриття не тільки розширювали світогляд і уявлення людини про межі «ойкумени» - землі відомої, але й формували нову стратегію її освоєння – нові землі ставали колоніями. Щоб забезпечити постачання колоніальних товарів - тютюну, чаю, цукру потрібно було забезпечити приплив робочої сили. Це посилювало міграційні процеси, і водночас формувало «рухому свідомість». Нові товари потребували просування на європейських ринках. Рух товарів, прискорений налагодженням регулярного сполучення між метрополіями і колоніями, вимагав значних фінансових вкладень, а це у свою чергу вело до розвитку кредитної системи. У 1694 р. засновано Англійський банк. Королівську біржу і Національний кредит. - прискорення соціального і культурного розвитку мало ще один наслідок. 18 сторіччя рельєфно демонструє ту закономірність, що будь-який принцип, що його прагнуть використовувати у якості універсального, врешті - решт перетворюється на свою протилежність. саме на основі глибокого переконання у пізнавальній силі люського розуму і застосування його аналітичних інструментів виникли передумови для розуміння обмеженості можливостей людського пізнання. Однак виявлення обмеженості розуму у пізнанні світу не привело до визнання неможливості винайдення будь-якої універсальної формули супільного благоденства. - 18 сторіччя також стає першою ланкою у динамічному ланцюгу зміни культурно-мистецьких стилів. Цей ланцюг тягнеться крізь усе 19 та 20 століття аж до сьогодення, де панує принцип різнобарвного розмаїття стилів і напрямків і рівнозначності їх претензій на значущість. Як наслідок, розмиваються критерії художньої творчості взагалі.

35.Науково-технічні здобутки XVІІІ ст. та їх значення для соціокультурного поступу європейського суспільства.

Два винаходи створили передумови для промислового повороту у 18 сторіччі: у 1774-1784 р.р. Джемс Ватт (1736-1819 р.р.) винайшов парову машину з циліндром подвійної дії, яка могла приводити у рух будь-який пристрій; у другій половині 18 сторіччя винайшли механічний ткацький верстат. Ці винаходи змінили характер промислового виробництва. Промисловий переворот стає причиною переосмислення природи товарного виробництва та витоків суспільного багатства у економічній теорії 18 сторіччя. . Сутність культурних змін, що їх ніс технічний прогрес найбільш рельєфно виступає на прикладі ткацького виробництва. До промислового перевороту воно було зосереджено у цехових організаціях ремісників. З появою парової машини і механічного ткацького верстата все цехове ткацьке виробництво фактично втратило доцільність. Почалася гонитва за кількістю, а фактично – за прибутком і ще раз прибутком. Почалася нова ера людської культурної еволюції: виробництву стає потрібна не вся людина, а та її частка, що навчана виконувати прості одноманітні операції. Так можливим стало широке і послідовне впровадження практики використання дитячої та підліткової праці у машинному виробництві. досягнення розуму не вивільняють людину, а створюють жорстку і дегуманізуючу форму залежності людини від її власних витворів.Отже, прогрес у галузі науки і техніки руйнує гуманістичний сенс поняття культура і, як стало зрозумілим пізніше, взагалі становить загрозу існуванню людині як біологічної істоти. Саме це і стало каменем спотикання просвітницької ідеології і головною проблемою подальшого культурного поступу у цілому.