1) Платону хотілося щось іще сказати, чимось перебита

своє не вдоволення (О. Довженко). 2) Не дім, добра хата

не флігель для приїждлшх, а звичайнісінька собі хатина розписана, немов яйце на Великдень (В. Шевчук). 3) Повно

видий червоний місяць заглядає крізь шибку, пливе в небі,

як сургучева печатка. Знову, мабуть, на не году (І. Цюпа)

4) Чує серце не доленьку, сказати не вміє (Т. Шевченко)

5) Василько з не терпінням чекає приходу вчителькк

(Ю. Збанацький). 6) Не звичайність, чарівність цієї сте­

пової ночі дивує льотчика (О. Гончар). 7) Вчення в щасті

украшає, а в не щасті утішає. 8) Перемагайте труднощі

розумом, а не безпеку досвідом. 9) Правда із дна моря ви

ринає, а не правда потопає. 10) Не краса красить, а розум.

11) Не_золотом славимось, а людьми. 12) Вік ізвікувати - непальцем перекивати. 13) Неясла до коней ходять,

а коні до ясел (Народна творчість).

44

3. До поданих слів доберіть іменники-синоніми з не, по-

лсніть написання.

Рабство - , потреба - ,

ільота -

Іменники II відміни чоловічого роду в родовому відмінку

однини мають закінчення -а(-я) чи -у(-ю) залежно від зна-

чення слів.

Закінчення -а(-я) мають такі групи іменників:

а) назви осіб та істот: абітурієнта, учня;

б) назви конкретних предметів, які піддаються лічбі: ножа, зошита;

її) власні назви населених пунктів: Стокгольма, Львова;

г) назви водних об'єктів з наголошеним закінченням: Дніпра, Трубежа;

д) назви довлсини, площі, ваги, об'єму, часових проміж- ків: метра, гектара, місяця (але: року, віку), листопада (місяця) і листопаду (пора);

е) іменники-терміни: конуса, атома;

є) назви будівель та їх частин: парника, гаража (але: пар- кана й паркану).

Закінчення -у(ю) мають іменники, що позначають:

а) матеріали та речовини: льоду, цукру (але: хліба, вівса);

б) явища природи: вітру, граду;

н) сукупність: хору, гурту (але: табуна); г) місце або простір: уривку, лугу, стадіону;

45

Частка не пишеться з іменниками окремо, якщо:

а) є протиставлення: не воля, а гніт; не щастя, а лихо;

б) іменник з не виступає в реченні присудком: Старість - не радість.

, ворожість, антипатія

горе

, хвилювання -

порог

вигадка - j , сварка

Букви -а(-я), -у(-ю) у закінченнях іменників чоловічого роду II відміни

1. Впишіть закінчення -а(-я). Прочитайте подані словг

2. вголос, запам'ятайте їх написання.

Приятел , кон , Дмитр , Петренк , ключ , олівц

Тернопол , Інгульц , Дінц , грам , вівторк , квад

рат , префікс , відмінк , підмет , трактор , сволок

комин , хлів , автобус .

3. Впишіть закінчення -у(-ю). Прочитайте подані слова

4. вголос, запам'ятайте їх написання.

Мед , кисн , оцт , піск , сніг , туман , кодекс

землетрус оркестр , танц , колектив_, га , про

стор , небокра , горизонт , Туніс , Крим , парла

мент , штаб , інститут , вокзал , жах , бол , пе

реїзд , крик , відход , мир , слух , характер

настро .

5. Поставте іменники в родовому відмінку однини.

Сад - , портфель - , плач -

4. Впишіть пропущені букви.

1) Той, хто переборов труднощі, подібний до альпініст ,

який здолав вершину (В. Сухомлинський). 2) Народна піс-

ня - то ж вона усій землі окраса, вона, як сонце, вирина

у творчості Тарас , вона, як пахощі суцвіть, Лисенк му-

ішку живить (М. Рильський). 3) Здавши кон конюхам,

Тимко вийшов за ворота артілі (Г. Тютюнник). 4) Щось

святкове, благодатне, до бол знайоме й тепле спадає

разом з піснею, з тихими сутінками на задумливу весну (Ю. Збанацький).

Букви є, и, і в суфіксах -єчок, -ечк, -ичок, -ичк, -инн(я), -енн(я), -інн(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о)

вівторок

зал

дим 46

граніт

бензин

град

, грім -

дощ

, колосок

, Байкал

, присудок -

, тролейбус - , спосіб -

, сантиметр , витвір

вересень , дозвіл

г

Слід розрізняти суфікси, різні за значенням, але часто близькі за звучанням. Розрізнювання суфіксів за значен- ням і звучанням допомагає встановити їх правопис. Для встановлення відтінку пестливості в іменниках ужи- нається суфікс -ечк, -ечок, (а не -ичк, -ичок). Наприклад: сонечко, літечко, річечка, дядечко, бичечок.

47

>)У старовинному парку вже відчувається наближ ння

(посни. 6) Оселились біля річки сірий зайчик та лис чка

II. Забіла). 7) На обрії, повитий сизим серпанком, синів

ісра чок далекого гаю (В. Козаченко). 8) У небі, як тонкі

мореле ва, пливли прозорі хмарки (Петро Панч). 9) Вес-

на струмилася у вікна пасмами сонця та зеленим мар вом

каштанів (О. Гончар). 10) Мати звеліла того ж дня одвезти мл во

|до млина, бо вже лишилося мало борошна

/. Нечуй-Левицький).

Написання чоловічих і жіночих імен по батькові

1. Прочитайте. Підкресліть іменники із суфіксами -ечок

2. -ечк, -ичок, -ичк, -інн(я), -енн(я), -инн(я), -ив(о), -ев(о).

1) Андрій прямував до старого береста, який ріс на вер

шечку горба (М. Коцюбинський). 2) На калині одиноке гніздечко гойдає (7^і. Шевченко). 3) Світлички невеличкі, та

гарні (Марко Вовчок). 4) Сонечко, сонечко, виглянь у віко

нечко. 5) За невміння деруть ремінням. 6) На бабине літо

павутиння літа. 7) Палива дістали — то й печиво буде (На

родна творчість). 8) І море, і озеро, і синій високий йога

берег, і широкий степ - усе було залите гарячим маревом

(І. Нечуй-Левицький).

3. Впишіть пропущені букви.

1) Тільки мала вона хатку на рілеку та хорошу чепу

руш чку дочку (І. Манджура). 2) Мій бат _чку, мій

братику! Хоч ти не цурайся! (У. Шевченко). 3) Косе пром ння

сповзало по рівнині, натрапляло на маленькі латки солоп

чаків. 4) Після сид ння в товарному вагоні хотіло

ся рухатися, мчати безкраїми просторами (О. Десняк)

38

У чоловічих іменах по батькові завжди влсивається су- фікс -ович: Петрович, Гнатович.

Якщо ім'я, від якого утворене ім'я но батькові, закінчу- ється на м'який приголосний, то перед суфіксом -ович

пишеться м'який знак: Василь - Васильович. Якщо ім'я закінчується на й, то перед суфіксом -ович й зберігається: Андрійович, Віталійович, Валерійович. Жіночі імена по батькові утворюються за допомогою су- фікса -івн(а): Петрівна, Іванівна, Тарасівна; якщо ім'я

закінчується на й, то в жіночих іменах по батькові ви- ступає суфікс -ївн(а): Андріївна, Віталіївна, Валеріївна, М иколаївна.

В іменах типу Антін, Сидір, Прокіп, Ничипір, Федір від- бувається чергування і з о: Антонович - Антонівна, Си- дорович - Сидорівна, Прокопович -Прокопівна, ІІичипо- рович - Ничипорівна, Федорович - Федорівна.

І. Утворіть по батькові чоловіків і жінок від таких імен:

Василь -

Дмитро - —

49

Святослав Яків - Олексій - Корній - Лаврі н, - Геннадій - Ілля - Кузьма — _ Дем'ян - В'ячеслав

Не з прикметниками

Частка не пишеться з прикметниками разом, якщо:

а) слово не вживається без не: нечупарний, неозорий, не- впинний;

б) прикметник в сполученні з не означає одне поняття (його можна замінити синонімами): недорогий (дешевий), недалекий (близький), невисокий (низький).

Частка не пишеться з прикметниками окремо, якщо є про- тиставлення: не молодий, а старий; не яскравий, а блідий.

38 50

1. Прочитайте. Правильно запишіть не з прикметниками.

1) І Настя, і Явдоха пішли провадити до прийому не жи- іюго - мертвого Якова. 2) По високому й чистому лобу ііидно було, що там засіла не весела думка. 3) Кирило - не молодий чоловік, не високого зросту, натоптуваний, :і круглим обличчям (Панас Мирний). 4) Пізніш за всіх бли­мав огник у крайній од ярів хаті, не ясний - блідий і злий (С. Васильченко). 5) Вона була не молода, але й не стара, нисока, рівна, з тонкими губами та блідим лицем. 6) Микола иже був не молодий хлопець, а чоловік з довгими вусами, її міцним станом, широкими плечима. Він ішов не великим Питим шляхом, а через малі села понад Россю, не велики­ми дорогами, щоб не стрінутися зі своїм паном. 7) Дівчи­на була не велика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, ніс тополя, гарна, як червона калина (І. ІІечуй-Левицький). К) Не менше й не гірше вралсення справляли різні госпо­дарські заходи та пристрої (Ю. Смолич). 9) Не швидкою ступою йшли чумацькі воли, повертаючись з далекого Дону. 10) Під березою, проточуючи сніг, олсив і подав свій голос не видимий струмок (М. Стельмах).

Одну букву н пишемо в прикметниках, якщо вони утво- рені за допомогою суфіксів -н(ий), -н(ій), -ан(ий), -ян(ий):

j західний, ближній, солом'яний, гречаний.

Дві букви н пишемо в прикметниках:

а) утворених за допомогою суфіксів -аин(ий), -енн(ий): невблаганний, неоціненний, несказанний. Такі прикмет- ники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий): незлічений, неоцшений, несказаний;

б) утворених за допомогою суфікса -н- від твірної основи, яка закінчується на н: закон - законний, день - денний,

вікно - віконний.

52

.У

1. Впишіть, де необхідно, пропущені букви.

Осін ій, нічн ий, річн ий, кін ий, бляшан ий,

(ііслян ий, пташин ий, несказан ий, незрівнян ий,

чиїй ий, нескшчён ий, неоцінен ий, олов'ян ий,

Дврев'ян ий, держави ий, закон ий, щоден ий,

нозлічен ий, сон ий.

2. Від кожного першого іменника в поданих парах слів утворіть прикметник і запишіть словосполучення.

Лимон, сироп - _

Глина, посуд - ___ —

Піна, твір - _

Честь, людина - _ Злість, порушник - Оборона, пункт - _ Капость, хлопець -

Сон, річка -

Лебідь, пісня -

Старовина, килим

53

38

•устен і трави (Ю. Збанацький). 17) Холодний солоп ий

(іітор дмухнув зі сходу. 18) У гчзлубому півден ому небі

потіла ескадрилья (Ю. Яновський). 19) Бетонярі вибралися

іа дах велетенського машин ого залу гідростанції й огля-

іули працю своїх рук. 20) Біля старовин их руїн відбува- юся народне свято. 21) Стьопа вже ходив без сторон ьої

допомоги й активно втручався в усі справи на пароплаві

М. Трублаїні).

4. Прочитайте. Підкресліть прикметники з -нн- і -н-.

Край безмежних рівнин, тихоплинних річок, найкращої

[у опіті пшениці та найсолодших кавунів. Колишнє Поле, зі

горолсовими курганами та козацькими могилами. На мо-

і плах тепер тригонометричні позначки - дерев'яні вежі, на її к их у найбільшу спеку сідають спочити стомлені орли. Хоч v переказах і піснях начебто й не стомлювалися ніколи.

Поселенці з Київщини та Полтавщини були вражені рів-

міншим безмелокям і багатством незайманої землі, що під могутнім сонцем щедро родила хліб і кавуни. Тому-то й

или так звуться: Арбузинка, Баштапка, Пшеничне. І стан-

цій - Кавуни (За О. Сизоненком).

Написання прізвищ прикметникової форми

Правопис українських прізвищ підпорядковується загаль- ним правилам української орфографії. Іншомовні прізви- ща вимагають знання окремих правил про написання їх українською мовою. Ці правила пов'язані з передачею на

иисьмі звуків [е], [и], [ы], написанням м'якого знака, апо- строфа, букви ё, написанням закінчень.

Телефон, станція Вогонь, стовп - Льон, полотно -

Сумлінність, праця -

55

б) у суфіксах -сыс(ий), -зьк(ий), -цьк(ий): Одоєвський, Дво­рецький, Баратинський, Заболоцький, Жуковський. Апостроф пишеться після б, п, в, м, ф, к, р, а також піс­ля префіксів, які закінчуються на приголосний звук: Аляб'єв, П'ятов, Лук'янов, Юр'єв, Об'єздов. Прикметникові прізвища із закінченням на -ый переда­ються через -ий після букв, що позначають тверді при­голосні (Бєлий, Гартний, Неєдлий), а після м'яких при­голосних - через -ій: Крайній.

Закінчення -ой у прізвищах залишається без змін: Тру- бецькой, Толстой, Донськой, Крамськой.

v _ _

1

57