- •11 Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення.
- •2. Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення.
- •Становлення і розвиток суспільних зв’язків в Україні в додержавний період.
- •Скіфо-сарматська держава: суспільний і державний лад (viiIст. До н.Е. – ііІст. Н.Е.)
- •Особливості розвитку суспільних зв’язків у Північному Причорномор’ї (в vіІст. До н.Е. – ііІст. Н.Е.)
- •Велике переселення народів на території України і його вплив на суспільні зв’язки першої половини і тисячоліття н.Е.
- •Слов’янський період в розвитку української державності. Держава Антів (іІст. До н.Е. – vіІст. Н.Е.).
- •Утворення держави Русів і етапи її розвитку. Суспільний і державний лад (vІст. – xiVст.)
- •Державний устрій Руси-України.
- •Політико-адміністративне становище України в хiv – першій половині хvіІст.
- •Суспільно-політична організація українського народу в хіv-хvІст. Виникнення козацтва і утворення Запорозької Січі.
- •Українська козацька держава – Військо Запорозьке (середина хvіі-80-ті рр. ХvііІст.)
11 Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення.
2. Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення.
Ключові моменти при вивченні теми: |
Основні закономірності, суть і наслідки початкових етапів державотворення. Слов’янська держава Київська Русь. Козацько-гетьманська держава. |
Концепції державності в українській історико-політичній науці. Історико психологічні особливості формування української державності і права. Становлення і розвиток суспільних зв’язків в Україні в додержавний період: родини, роду, племені, полісів, союзів полісів і племен. Полісна організація суспільства представників Трипільської, Середньостогівської та інших культур. Виникнення першопочатків держави в Україні в ІV-І тисячоліттях до н.е. характерні закономірності і особливості. Військова демократія як особлива форма організації суспільства. Скіфо-сарматська держави: суспільний і державний лад, політико-адміністративний устрій. Характерні риси і особливості для народів скіфської держави. Грецькі і римські впливи на розвиток української державності в скіфський період. Міграційні процеси народів на території України в першій половині І тисячоліття н. е. Слов’янський період розвитку української державності. Держава антів, готів, дулібів та ін. Особливості їх суспільного і державного ладу. Відродження військової демократії як переддержавного типу організації суспільства. Утворення держави Русів і етапи її розвитку. Суспільна і державна організація Київської Русі. Становлення феодальних відносин. Феодальна і політична роздробленість держави Русів. Утворення нових держав: Галицько-Волинського, Київського, Переяславського, Чернігівського та інших князівств. Завоювання українських земель татаро-монголами та їх вплив на державний лад українських князівств у другій половині XIIIст. Литовсько-польський період в українській історії державотворення. Спільна боротьба українського і литовського народів проти татаро-монголів. Включення земель Південно-Західної Русі до складу Великого князівства Литовського і Речі Посполитої Польської. Соціально-політична організація українського суспільства в XIV-XVIст. Політико-адміністративна залежність історично українських територій від ряду інших європейських держав. Боротьба українського народу проти поневолювачів. Виникнення козацтва. Запорозька Січ: суспільно-політичний лад. Утворення української держави – Війська Запорозького під проводом Б.Хмельницького, її державно-політична і соціально-економічна організація. Занепад і ліквідація козацько-гетьманської держави в другій половині XVIIIст. Причини і наслідки. |
Основні закономірності суть і наслідки початкових етапів та процесів українського державотворення. Слов’янська держава Русів. Козацько-гетьманська держава – Військо Запорозьке.
Слов’янський період в розвитку в українській державності. Київська Русь. Політико-адміністративне становище України в ХІV-ХVІ ст.
Українська Козацька держава – Військо Запорозьке (сер. ХVІІ – 80-ті рр. ХVІІІ ст.)
Концепції державності в українській історико-політичній науці.
Проблема початкових етапів і процесів українського державотворення завжди була найактуальнішою в історіографії. Інтерес до свого минулого зародився в Україні дуже давно, можна сказати, вже на початку української державності. Нажаль, ми не маємо цих джерел. Тільки з ХІ століття починається історіографія проблеми. «Повість минулих літ» Нестора, Київський, Галицько-Волинський літописи та інші висвітлюють процеси державного будівництва тієї епохи, яка характерна для середньовіччя.
З відродженням української державності у ХVIIст. постає «козацька історіографія» в особі Романа Ракушки (Самовидця), Самійла Величка, Григорія Граб’янки, Григорія Полетика та ін. останні починають подавати історію з народницьких позицій. Але тодішня історіографія ще не була науковою. Остання починається з кінця XVII-ХІХст.
Передова українська інтелігенція протестуючи проти ліквідації автономії починають висвітлювати історію українського державотворення, закладаючи в її основу ідею народності, політичної свободи, соціальної рівності та справедливості. Також першою науковою історією України була «История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства» Д.М. Бантиш-Каменського, яка вийшла в 1822р.
З цього часу починає зароджуватися народницький напрям в історіографії. Ці погляди виразно проявилися в творах М.Костомарова, В.Антоновича, П.Куліша, О.Левицького, І.Каманіна, Я.Шульгіна та ін. Одним з найбільших представників народництва був М.Грушевський. В своїх творах він досліджував всі сторони української політики, суспільного життя і культурного розвитку. Стрижнем його Історії України – Руси була проблема українського державотворення.
Конституція народоправства яскраво виражена в наукових працях Р.М.Лащенка. В них автор, глибоко досліджуючи історію народного життя, господарства та побуту, віддає перевагу вивчення етапів державного будівництва української нації, форм політико-правного державного будівництва, які створювалися українським народом. Р.Лащенко першим з українських вчених розробив лекційні та семінарські курси з історії українського права і держави.
Народницька концепція вищезазначених авторів пов’язана з концепцією федеративного будівництва. М.Грушевський розглядав федералізм як вирішальний фактор у боротьбі з капіталізмом та імперіалізмом, яким він протиставляє ідею вільного союзу братніх народів.
Р.Лащенко виводить свою ідею федерації на основі історичних федеративних традицій українського народу, що існували в Скіфії, Русі, Війську Запорозькому.
Поряд з народницьким напрямом в історико-політичній науці сформувався консервативний напрям. Ця концепція була викликана необхідністю обґрунтування політико-правових підстав монархічного гетьманського ладу в Україні в 1918р. Найбільш відомими представниками українського консерватизму були В.Липинський, С.Томашівський, В.Кучабський та ін.
Засновником консервативної школи в українській історіографії державотворення був В.Липинський. В своїй праці «Україна на переломі» автор вважає Б.Хмельницького найбільшим генієм української політичної думки, свідомим будівничим української держави. Майбутня українська держава, це незалежна монархія дідичного (спадкового) характеру
В цьому аспекті суттєвою для з’ясування є концепція національної держави. Засновником національно-державницького напрямку в українській політичній науці був С.Дністрянський. Загальні методичні основи національно-державницької концепції вченого викладені в одній із перших його наукових праць «Звичаєве право та соціальні зв’язки». В цій праці, виходячи з первинності права щодо політики, він доводить, що політика, зокрема політика держави, утворюється на основі вже існуючих правових норм суспільного життя. Дністрянський переконує, що в основі суспільних зв’язків лежить історична справедливість, тобто встановлені історією традиції певного народу і держави, які постійно розвиваються. З цих позицій він розглядає історію українського народу і державності, намагаючись визначити їхні автономні історико-правові підстави.
Кожна з цих та інших концепцій державності в українській історико-політичній науці стала основою сучасної історико-сучасницької історіографії. В зв’язку з цим виробився інтегративний підхід до вивчення держави і суспільства. Цей підхід чітко викристалізувався в сучасних історико-державницьких творах В.Г.Гончаренка, А.Й.Рогожина, В.Я.Тація та багатьох інших.