Тема 2. Управління персоналом як соціальна система
Особистість: сутність, структура, організаційна поведінка.
Структура і чисельність персоналу підприємства.
Професійно-кваліфікаційні рівні працівників.
Компетентність працівника.
Особистість: сутність, структура, організаційна поведінка
Людина розглядається «як вища ступінь живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури».
Особистість – стійка система соціально-значущих рис, що характеризують індивіда як члена суспільства; характерний спосіб мислення, поведінки та пристосування до оточуючої дійсності. Цей спосіб включає внутрішні риси, цінності, інтереси, генетичні нахили, погляди, можливості і стандарти поведінки.
Індивід – одиничний представник людського роду.
Індивідуальність – сукупність рис, що відрізняють даного індивіда від всіх інших.
Відмітні компоненти особистості характеризують найбільш яскраві властивості людини, по яких можна судити про рівень розвитку й індивідуальності особистості. Це насамперед особистісні якості (ділові й моральні), психологія особистості (темперамент, тип, мотивація), знання й уміння (життєві і професійні), інтелектуальні здібності і культурний рівень (високий, середній, низький).
Рівні розвитку людини характеризують чотири найважливіші ступіні його соціального розвитку, починаючи з народження організму, який несе генетичний код людства, перетворення його в індивід, що відрізняється від тваринного світу, формування індивідуальності, що відрізняє його від інших індивідів, і, нарешті, перетворення в неповторну особистість.
Властивості особистості:
Тісний взаємозв'язок і взаємообумовленість соціальних і психологічних якостей.
Активна діяльність, спрямована на пізнання і перетворення навколишнього світу.
Стійкість, що дозволяє прогнозувати поведінку особистості, тобто дії, що виражають її суб'єктивну реакцію на ситуацію і навколишніх.
Риси особистості формуються під впливом природних властивостей: фізіологічного стану організму, особливостей вищої нервової діяльності, пам'яті, емоцій, почуттів, сприйняття, а також соціальних факторів: ролі, статусу, освіти, досвіду, звичок, кола спілкування і т. п. Гарне знання і розуміння керівником цих моментів сприяє успішному управлінню підлеглими, прогнозуванню їхньої поведінки і цілеспрямованому впливу на неї.
Бачення світу, його сприйняття обумовлюють рівень мотивації і поведінку особистості (рис. 2.1).
Людина є складною особистістю з потребами, мотивами, цінностями і відносинами.
Потреби – є внутрішній стан психологічного або фізіологічного відчуття недостатності чого-небудь. До базисних потреб відносяться, в основному, потреби фізіологічні (потреба в їжі, питві, теплі), а також психологічні потреби причетності, приналежності до суспільства або групи людей. Багато людей, як представляється, мають потребу до влади і впливу, але це може довгий час не виявлятися, поки не будуть задоволені їхні базисні потреби. Якщо вони не задоволені, людина несвідомо буде прагнути до їхнього задоволення.
Мотиви – це усвідомлене відношення до своїх дій, вчинкам, це внутрішнє обґрунтування особистістю своєї поведінки, стан схильності або готовності до визначених дій. Мотиви можуть мати різний характер. Матеріальні мотиви відбивають потребу в зароблянні засобів на життя, духовні мотиви визначаються інтересом до змістовної частини роботи, соціальні мотиви виражають прагнення до заняття якої-небудь соціальної ролі в колективі і т.д. Мотиви безпосередньо передують дії. Вони, як правило, існують не в чистому виді, а у взаємозв'язку один з одним, утворюють мотиваційне ядро. Характерним для мотивів є їх велика рухливість, мінливість. Якщо ж відношення людини до визначеної ситуації характеризується стабільністю, більшою готовністю до безпосередніх дій, то таке відношення називається установкою.
Ставлення. Точка зору. Ще один аспект розходжень між людьми – це їх ставлення до чого-небудь або соціальні установки. Видатний соціальний психолог Дэрил Бем визначає ставлення як «те, що подобається, і те, що не подобається, як нашу ворожість або прихильність до предметів, людям, групам або до будь-яких сприйманих аспектів навколишнього середовища». Ставлення формують наше необ'єктивне сприйняття навколишнього середовища і тим самим впливають на поведінку. Прикладом цього можуть служити расові або інші забобони. Люди, що дотримують точки зору, що чорні і жінки некомпетентні як працівники і стоять на ступінь нижче інших, прагнуть перебільшувати всі помилки, що роблять ці категорії працівників і не можуть оцінити і сприйняти докази, що, у середньому, вони настільки ж компетентні, як і всі інші. Установки засвоюються під впливом людей, з якими ми найчастіше взаємодіємо.
Цінності. У той час як відношення є конкретним переконанням або почуттям до тих або інших аспектів навколишнього середовища, цінності – це загальні переконання, віра з приводу того, що добре і що погано, або що байдуже в житті. «Терпіти не можу ручну працю», – це вираження відносини. «Робота власними руками – це найблагородніша форма роботи», – це цінність. Цінність завжди припускає суб'єктивне ранжирування по важливості, якості або по визнанню чогось благом. Ще кілька прикладів життєвих цінностей: «Завзято трудитися – це добре», «Демократія переважніше диктатури», «Право власності повинне бути в руках держави, а не окремої особи» або «Бути багатим краще, ніж бути бідним».
Цінності, як і багато інших індивідуальних характеристик, здобуваються за допомогою навчання. Їм навчають у школах, релігійних закладах, їх виховують у дітях батьки, вони зміцнюються в інших соціальних контактах і навіть через засоби розваги і дозвілля.
У структурі особистості можна виділити чотири блоки характеристик (рис. 2.2):
Рис. 2.2. Структура людини як основа способів впливу
Віталій Іванов, генеральний директор компанії «Іспанський дім» відзначив: «Для мене розвиток особистості – це уміння «вийти» за межі власного характеру, здатність позбутися від стереотипів сприйняття дійсності, шаблонів поведінки і спілкування з оточенням, що так чи інакше шкодить компанії. Звична тактика дій «затискає» людину. Характер дозволяє домагатися багато чого, але він же стає причиною того, що людина чогось не розуміє, не бачить, щось втрачає – саме тому, що постійно діє однаково. Людина, затиснута в «тисках» характеру, сприймає реальність не такою, яка вона є. Вона підбудовує її під власні уявлення. Розвинута ж особистість не намагається переробити реальність – вона з нею співіснує. Така особистість готова приймати адекватні рішення. По-перше, вона відкрита для творчості, по-друге – для комунікацій».
«Нечего будет нам бояться врага вовне, когда то, что есть внутри нас, быв побеждено, покорится духу»
Преп. Иоанн Кассиан Римлянин.
На формування організаційної поведінки особистості впливають такі чинники:
демографічні (визначають поведінку залежно від статі та віку);
біопсихологічні (визначають поведінку залежно від індивідуальних особливостей людини);
соціально-психологічні (визначають поведінку залежно від взаємовідносин індивідів);
культурологічні (визначають поведінку залежно від елементів культури, характерної для даного суспільства).
Характерні риси особистості, пов'язані з її поведінкою у підприємстві, наведені у табл. 2.1.
Таблиця 2.1 – Характерні риси особистості, що пов'язані з її поведінкою у підприємстві
Характерні риси |
Особливості поведінки |
1. Інтерналізм |
Людина вважає, що сама контролює свої дії, керує ними; виявляє більшу зацікавленість і задоволеність роботою. У власних невдачах не звинувачує оточення і прагне самостійно контролювати ситуацію. Мотивована на досягнення |
2. Екстерналізм |
Людина вважає, що її життя контролюється зовнішніми силами і її доля залежить від удачі та зовнішніх обставин. Вона менш задоволена своєю роботою й більш відчужена від робочого оточення. Людина покладається на обставини й розцінює себе як таку, що не може впливати на ситуацію, яка є важливою для неї |
3. Авторитаризм |
Це переконання, що між людьми у підприємстві повинні бути розбіжності у статусі та посадовій ієрархії. Авторитарна особа негативно сприймає роботу, виконання якої потребує чуйності до інших людей, толерантності і здатності адаптуватися до складних обставин, що змінюються. Коли успіх роботи залежить від чіткого додержання правил та інструкцій, високо авторитарна особа може виконувати роботу дуже добре |
4. Макіавелізм |
Людина вірить, що мета виправдовує засоби її досягнення. Така людина є прагматиком, її поведінка не завжди збігається з етичними нормами бізнесу. Якщо очікується значна винагорода за результати роботи, особи, яких називають «високі Маки», дуже продуктивні. Коли відсутні чіткі стандарти виконання роботи, або цілі не виправдовують засобів, то прогнозувати результативність «високого Мака» важко |
5. Орієнтація на досягнення (nAch) |
Людина постійно прагне виконувати роботу краще, самостійно долати труднощі; хоче відчувати, що успіхи або невдачі значною мірою залежать від неї особисто. Отримує насолоду від виконання складних завдань, що містять у собі виклик. Водночас вона уникає роботи, яка має малий шанс на успіх. Вона швидко реагує на зворотній зв'язок і добре контролює результати власного виконання роботи |
6. Схильність до ризику |
Людина з високим рівнем схильності до ризику швидше приймає рішення і користується меншим обсягом інформації, щоб зробити вибір. Схильність до ризику може привести до більш ефективного виконання роботи за умов необхідності швидкого прийняття рішень (менеджер, брокер), але може стати на заваді бухгалтеру, який виконує аудиторську роботу |
Віталій Іванов, генеральний директор компанії «Іспанський дім» відзначив: «Я іноді буваю занадто авторитарний, але розумію, що авторитарність веде до втрати зворотного зв'язку. Якщо директор компанії стає вже надто великим директором, компанію чекають великі неприємності, хоча, може, і не відразу. Якщо тобі важливо бути авторитарним – ти вирішуєш особисті питання на шкоду інтересам компанії. Це саме і є нерозвиненість особистості, і моєї в тому числі».
Особистість виступає продуктом суспільного розвитку та включення індивідів у систему соціальних відносин через активну предметну діяльність та спілкування.
Необхідно розрізняти такі поняття, як гармонійний та професійний розвиток особистості. Поняття «професійний розвиток» є більш вузьким.
Під гармонійним розвитком особистості слід розуміти процес удосконалення її моральних, психологічних, соціальних, професійних та фізичних якостей у їх єдності, що забезпечує більш ефективну виробничу діяльність людини.
Професійний розвиток особистості – це процес її підготовки до роботи за певною професією.
Поняття «індивідуальність» характеризує інтегральну властивість людини, що поєднує його природні і особистісні особливості. Через індивідуальність розкриваються: своєрідність особистості, її здатності, краща сфера діяльності.
В індивідуальності можна виділити:
базові властивості: поєднання природних і сформованих у процесі виховання і спілкування рис (через них розкриваються такі характеристики психіки, як емоційність, активність, тип реакцій, чутливість і формується стиль поведінки особистості);
програмуючі властивості (інтелект, самосвідомість, спрямованість).
На основі оцінки властивостей особистості можна скласти її психологічний портрет.
