Методологія тдп
Самостійність будь-якої з юридичних наук визначається наявністю системи методів, що нею використовуються. Необхідно зазначити, що в сучасній літературі поняття метод дослідження не викликає різноманітних підходів. Він визначається як чітко визначений прийом дослідження, що застосовується юридичною наукою для отримання істинних знань про предмет.
Як правило, розвиток методу дослідження завжди пов’язаний з двома факторами:
врахування тенденцій та досягнень певної науки,
b) певний ступінь правонаступності, що забезпечує врахування вже досягнутих наукових результатів.
В процесі пізнавальної діяльності кожен з методів, що застосовується не існує ізольовано. Всі методи певним чином взаємодіють і складають категорію методології.
Сучасна наука характеризується двома підходами щодо визначення методології:
1 ) Методологія – це сукупність методів наукових досліджень, що використовуються наукою чи можуть бути використані /Марченко/.
2) Методологія – це філософське вчення про метод, що передбачає теоретичне обґрунтування необхідності використання певної сукупності методів в процесі дослідження певних об’єктів /Черданцев/.
Сучасна юридична література характеризується різноманітністю поглядів на класифікацію методів, що застосовуються в процесі вивчення держави і права. Найбільш поширеними є наступні підходи до класифікації:
I. Марченко М.М. //Общая теория государства и права. Академический курс. Т.1.– М., 1998. – с.26-29/ розрізняє 4 групи методів:
а) загальний (діалектико-матеріалістичний) – метод, що поширюється на всі науки без виключення та характеризує всі етапи наукових досліджень;
б) загально-наукові методи, що поширюються на всі юридичні науки та забезпечують їх єдність (основними серед них є метод порівняння, абстрагування, синтез та системно-структурний метод);
в) спеціальні – методи, що розробляються окремою наукою та визначають її особливості (серед них – математичний, статистичний, кібернетичний, конкретно-соціологічний);
г) приватні – методи, що використовуються лише галузевими юридичними науками (формально-логічний, метод тлумачення).
II. Черданцев О.Ф. //Общая теория государства и права. – М., 2000. – с.30-36/ класифікує методи лише за одним критерієм, визначаючи їх як загально- наукові та поділяє їх на:
а) загальні – методи, що використовується всіма науками;
б) приватно-наукові – методи, що використовуються однією наукою;
в) спеціальні – методи, що використовуються групами наук.
III. Байтін М.І. //ТГиП. //Под ред. Матузова, Малько – М., 1977. – с.25-30/ розподіляє методи на дві групи:
а) загальні – методи, що поширюються на юриспруденцію (історичний, логічний, порівняльний);
б) приватні – методи, що характеризують окрему юридичну науку (системно-структурний, функціональний, статистичний, моделювання, абстрагування).
