Тема 1. Поняття, завдання та значення дисципліни тдп.

1. Поняття та ознаки науки. Підходи до класифікації юридичних наук

2. Поняття та завдання предмету ТДП

3. ТДП в системі суспільних та юридичних наук

4. Методологія ТДП

1. Поняття та ознаки науки. Підходи до класифікації юридичних наук.

Діяльність людини у будь-якій сфері має 2 напрями: практичний та науковий.

Практичний напрям – діяльність, змістом якої є реалізація певних можливостей, прав чи повноважень.

Науковий напрям – діяльність, змістом якої є отримання певних знань, що забезпечують практичну діяльність.

Наукова та практична діяльність є різновидами людської діяльності – це означає, що вони характеризуються спільними та відмінними рисами.

Спільні риси: 1) Здійснюються певними суб’єктами, що одночасно є суб’єктами суспільних відносин; 2) Реалізується у певній сфері, що зумовлено науковим чи практичним інтересом суб’єкта; 3) Є засобом реалізації певних суб’єктивних інтересів; 4) Характеризуються наявністю мети та певних засобів її досягнення; 5) Характеризують рівень розвинутості суспільства та окремих його суб’єктів.

Відмінні риси:

№	Наукова діяльність	Практична діяльність
1.	Об’єктом діяльності є категорії та явища, що не мають першочергового значення для повсякденного життя.	Об’єктом є явища, які забезпечують повсякденну потребу суб’єкта.
2.	Здійснюється за допомогою системи прийомів та засобів, що в сукупності складають методологію науки.	Здійснюється довільними засобами без усвідомлення суб’єктом їх наукового характеру.
3.	Здійснюють спеціальні суб’єкти, що мають спеціальну підготовку.	Здійснюється всіма бажаючими суб’єктами.
4.	Має системний характер, оскільки наукове знання формується еволюційно та на основі вже існуючих знань.	Має однократний характер, оскільки пов’язана з реалізацією певного суб’єктивного інтересу.
5.	Метою є досягнення певного приросту знань у відповідній сфері.	Метою є реалізація суб’єктивного інтересу щодо: а) реалізації наданих повноважень, б)реалізації суб’єктивних прав, в) реалізації юридичних обов’язків.
6.	Характеризується наявністю предмета та об’єкта дослідження, що не співпадають.	Характеризується наявністю предмета, що має суб’єктивний характер, а об’єкт, як правило, - відсутній.

Особливостями наукової діяльності є її заснованість на наукових принципах та методах, можливість її здійснення лише професійно підготовленими суб‘єктами та націленість на досягнення результату, який складає приріст знань. Наявність наукової діяльності обумовлює правомірність існування категорії наука.

Н аука – система знань про найбільш суттєві властивості явищ, які складають предмет науки.

(наука – сфера людської діяльності, предметом вивчення якої є отримання нових знань про об‘єкт дослідження )

Як самостійна категорія наука має ознаки:

1. – це знання про певне явище, що характеризується як предмет (предметність);

2. – це знання, що мають систему, тобто забезпечують дослідження різних сторін явища (системність);

3. – це знання, що визначають закономірності виникнення, функціонування та вдосконалення явищ;

4. – це знання, що мають професійний характер (професійність);

5. – це знання, що є певним чином доведеними і обгрунтованими (обгрунтованість);

6. – це знання, що з однієї сторони грунтуються на існуючих теоріях, а з іншої сторони – підтверджені практикою;

7. – це знання, що відображають потреби практики (практичність);

8. – це система знань, що мають письмову форму та характеризуються як інтелектуальна власність.

Таким чином, наука є результатом наукової діяльності і тому залежить від ряду об‘єктивних факторів (рівня розвитку суспільства; матеріального забезпечення; суспільних потреб тощо), а також від суб‘єктивних факторів (професійної підготовки; потреб науковця тощо).

В сучансній літературі найбільш обгрунтованою є класифікація наук на 3 групи:

1. Т ехнічні. Предметом вивчення є закони та закономірності найбільш ефективного використання людиною засобів технічного характеру;

2. Природничі. Предметом є вивчення закономірностей функціонування живої природи та визначення місця людини в її системі;

3. Суспільні. Предметом є визначення закономірностей функціонування суспільства та взаємодії людей як суб‘єктів суспільних відносин.

Оскільки суспільство є складною поліструктурною категорією, то воно вивчається системою наук, основними серед яких є: філософія, історія, політологія, соціологія, юриспруденція та ін.

Особливе місце в системі суспільних наук займає юридична, оскільки предметом її вивчення є держава і право як суспільні категорії.

Складність цих категорій обумовлює наявність системи юридичних наук, які охоплюються категорією «юрисруденція».

В її системі розрізняють три групи юридичних наук:

1. Загальнотеоретичні (теоретико-історичні). Преметом вивчення цих наук є загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави і права, як засобів управління суспільством. Цю групу наук складають: історія держави і права, теорія держави і права, політологія, історія політичних та правових вчень, філософія права.

2. Галузеві (міжгалузеві). Предметом вивчення цих наук є особливості державно-правового впливу на певну сферу суспільних відносин. Основними серед них є: конституційне, адміністративне, цивільне, фінансове, господарське, кримінальне, сімейне, земельне, екологічне, міжнародне та процесуальне право.

3. Спеціально-прикладні. Забезпечують можливість використання неюридичних знань в процесі вирішення юридичних справ. Серед них: криміналістика, кримінологія, судова медицина, судова психіатрія, правова соціологія, правова психологія, судова бухгалтерія, правова статистика.

Таким чином, юридична наука є різновидом суспільних наук, що завдяки наявності системи наук надає можливість дослідити державу і право як засоби упорядкування суспільних відносин, які мають складну структуру та різноманітне призначення.