- •Тема 3. Розвиток психології в рамках філософських вчень про свідомість.
- •Список літератури:
- •1. Проблема свідомості як об’єкту психологічного вчення (Рене Декарт).
- •Біля витоків розв’язання цих проблем був р. Декарт, а також т. Гоббс, б. Спіноза, г. Лейбніц та інші прогресивні вчені.
- •Декарт увійшов у історію психології як людина-науковець, що дала початок розвитку таких напрямків психології:
- •2. Оформлення і розвиток емпіричної психології в хvіі – хvііі ст. (т. Гоббс, б. Спіноза, г. Лейбніц).
- •3. Становлення і розвиток асоціативної психології (д. Берклі, д. Юм, д. Гартлі).
- •4. Становлення емпіричного напрямку у французькій психології у хvііі ст. (к. Гельвецій, е. Кондильяк, д. Дідро, ж. Ламетрі).
- •5. Розвиток психологічної думки в Росії та Україні (м. Ломоносов, а. Радищев, г. Сковорода, с. Яворський).
- •6. Психологічні ідеї в Німецькій класичній філософії кін. XVIII поч. XIX ст. І.Кант, і.Фіхте, г.Гегель, л.Феєрбах.
Тема 3. Розвиток психології в рамках філософських вчень про свідомість.
Проблема свідомості як об’єкту психологічного вчення (Рене Декарт).
Оформлення і розвиток емпіричної психології в ХVІІ – ХVІІІ ст. (Т. Гоббс, Б. Спіноза, Г. Лейбніц).
Становлення і розвиток асоціативної психології (Д. Берклі, Д. Юм, Д. Гартлі).
Становлення емпіричного напрямку у французькій психології у ХVІІІ ст. (К. Гельвецій, Е. Кондильяк, Д. Дідро, Ж. Ламетрі).
Розвиток психологічної думки в Росії та Україні (М. Ломоносов, А. Радищев, Г. Сковорода, С. Яворський).
Психологічні ідеї в німецькій класичній філософії кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст. (І. Кант, І. Фіхте, В. Шелінг, Л. Фейєрбах).
Ключові поняття:
дослід; експеримент; тіло; душа; психіка; інтроспекція; рефлекс; закон асоціацій.
Список літератури:
Багалій Д. Український мандрівний філософ Г. Сковорода. Львів, 1992.
Ждан А. Н. История психологии (от античности до наших дней). – М, 1990. с. 3– 21.
Костюк Г. С. Избранные психологические труды. – М, 1968. с. 230 – 265.
Ляткер Я. А. Декарт (Мыслители прошлого). – М, Мысль, 1975.
Нариси з історії вітчизняної психології ХVІІ – ХVІІІ ст. / За ред. Г. С. Костюка, – К, 1955.
Р. Декарт. Пристрасті душі.
Роменець В. А. Історія психології. – К, 1978. с. 122 – 183.
Сковорода Г. С. Пізнай у собі людину, Львів, 1995.
Соколов В. В. Европейская философия ХV – ХVІІ ст. / Уч. Пособ. – М, 1984.
Ярошевский М. Г. История психологии. 2-е изд., – М, 1965; 3-е изд. – М, 1976.
1. Проблема свідомості як об’єкту психологічного вчення (Рене Декарт).
Після епохи Відродження настала епоха класицизму і барокко. Це вік геніїв, розуму (Декарт, Спіноза, Лейбніц, Мольєр та інші). У ХVІІ ст. на розум як найвищого суддю покладалися не лише філософи-раціоналісти, але й емпірики. “Батьком” нової європейської філософії і культури вважався Рене Декарт –– філософ, біолог та фізик. Вчені епохи шукали шляхи об’єднання, інтеграції науки і життя, теорії з практикою.
У ХVІІ ст. продовжився розвиток ідей гуманізму. Однак у ХVІІІ ст. це - трагічний гуманізм, пов’язаний з переходом від феодального до буржуазного ладу. Це переломна епоха у соціально-політичному житті європейських народів, а також у розвитку поглядів на психіку. Пріоритет у наукових поглядах від Англії та Італії переходить до Франції, Німеччини та Голландії. Саме в цих країнах відбулися великі відкриття у таких галузях як астрономія і фізика, створюється нова методологія. (чого саме?)
Досвід у ХVІІ ст. стає знаменом часу. Недарма Ф. Бекон закликає перейти від теоретичних роздумів до експерименту.
Загалом ХVІІ ст. пов’язане із дослідженням таких психологічних проблем:
живе тіло як механізм, система, яка не потребує душі;
свідомість як властива індивіду здатність шляхом внутрішнього самоспостереження (інтроспекції) одержати найбільш достовірні знання про власні (які? психічні ?) процеси;
пристрасті (афекти) як регулятори тілесної поведінки;
співвідношення фізичного і фізіологічного, фізичного і психічного.