Коментар до ст. 8

Дана стаття доповнена (абзац перший, друге речення) вимогою щодо забезпечення працівників, які залучаються до разових робіт, пов'я­заних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не пе­редбачені їх трудовим договором, засобами індивідуального захис­ту. Видача таких засобів провадиться за рахунок роботодавця, який відповідно до законодавства відносить їх до валових витрат.

В разі видачі додатково, понад встановлені нор­ми працівникам певних засобів індивідуального захисту, це тягне за собою сплату двадцятивідсот­ко­вого податку з боку працівника.

Ні в якому разі не слід плутати перевищення норми видачі з відсут­ністю в нормах певних засобів індивідуального захисту (наприклад, за­стосування на території України нових, раніше не відомих технологій. В таких випадках в колективному договорі в розділі "Охорона праці" необхідно дати конкретний перелік засобів із зазначенням професій).

Стосовно видачі мийних засобів на території України діє ДНАОП 0.05-3.06-22. Постанова НКТ РРФСР від 6 серпня 1922 року '"Про видачу мила". В найближчий час перегляду даного нормативно­го акта не передбачається.

Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціаль­­ного страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України «Про загальнообов’язко­ве державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням. зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Час перебування на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зара­ховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Коментар до ст. 9

Питання відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерчі працівника, регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного захво­рювання, які спричинили втрату працездатності", який набрав чинно­сті з 1 квітня 2001 року". Тобто, починаючи з 1 квітня 2001 року, під­приємства не відшкодовують шкоду потерпшим на виробництві в разі нещасного випадку або професійного захворювання. Всі виплати потер­пілим здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Роботодавцю необхідно організувати і вчасно провести розсліду­вання. За результатами розслідування, якщо нещасний випадок або професійне захворювання пов'язані з виробництвом, скласти акт за фор­мою, наведеною в Положенні про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в уста­новах і організаціях. Наявність затвердженого акта за формою дає право і є підставою для відшкодування шкоди потерпілому.

Роботодавець може додатково за рахунок прибутку визначати в колективному договорі виплати. Дані виплати сплачуються за раху­нок прибутку підприємства і підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства.

Стаття 10. Охорона праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.