Кобальт (Со)
В організм людини кобальт надходить з їжею. Особливо багато кобальту в печінці, молоці, зеленій цибулі, червоному буряку, редисі, капусті, петрушці, салаті і часнику. В ШКТ у середньому всмоктується близько 20% кобальту. Оптимальна інтенсивність надходження кобальту в організм людини становить 20-50 мкг/добу. В організмі дорослої людини міститься близько 1,5 мг кобальту: в печінці - 0,11 мг, в кістякових м'язах - 0,20 мг, в кістках - 0,28 мг, в волосі - 0,31 мг, в жировій тканині - 0,36 мг.
Кобальт входить до складу молекули цианокобаламіна, активно приймає участь у ферментативних процесах і утворенні гормонів щитоподібної залози, пригнічує обмін йоду, сприяє виділенню води нирками. Кобальт підвищує засвоєння заліза і синтез гемоглобіну, є могутнім стимулятором еритропоезу.
Процес кровотворення може здійснюватися тільки при нормальній взаємодії 3-ох біоелементів — кобальту, заліза і міді.
Вітамін В12, який містить кобальт, крім свого впливу на процеси кровотворення, досить ефективно впливає на обмін речовин, в першу чергу на синтез білків, а також приймає участь у процесах блокування й утилізації токсичних елементів.
Хром (Сг).Хром міститься в багатьох овочах, ягодах і фруктах, у деяких лікарських рослинах (гінкго білоба, сухоцвіт болотний, меліса), у рибі, печінці, креветках, крабах, курячих яйцях, чорному перці, пивних дріжджах.
При підвищених фізичних навантаженнях у спортсменів може відмічатись зниження вмісту хрому і посилення його екскреції із сечею.
Потреба людського організму в хромі становить 50-200 мкг у добу. Найбільша кількість хрому в організмі присутня у печінці(0,2 мкг/кг) і нирках (0,6 мкг/кг), кишечнику, щитоподібній залозі, хрящовій і кістковій тканинах. Біозасвоєння хрому з неорганічних з'єднань у ШКТ невисока, до 1% , однак вона зростає до 25% при надходженні хрому у виді комплексних з'єднань (піколінати, аспарагінати).
Перелічимо основні функції хрому в організмі: приймає участь у функціонуванні кровоносних судин та регуляції роботи серцевого м'яза; приймає участь у регуляції синтезу жирів і обміну вуглеводів, сприяє перетворенню надлишкової кількості вуглеводів у жири; разом з інсуліном діє як регулятор рівня цукру в крові, забезпечує нормальну активність інсуліну; сприяє виведенню з організму токсинів, солей важких металів, радіонуклідів.
Оцінку вмісту хрому в організмі проводять за результатами досліджень крові, сили і волосся (чим вищий вміст кальцію у волоссі, тим вищий вміст хрому). Знижений вміст хрому у волосі звичайно спостерігається при атеросклерозі, діабеті, ожирінні, інфекційних захворюваннях, білковому голодуванні, стресових впливах і інтенсивних фізичних навантаженнях.
Селен (Sе) .Добова потреба організму людини в селені становить 20-70 мкг. Високий вміст селену в
часнику, свинячому салі, білих грибах і пшеничних висівках, бобових, в маслиновій олії, маслинах, морських водоростях, пивних дріжджах, кокосах, фісташках. Накопичується селен у нирках, печінці, кістковому мозку, серцевому м'язі, підшлунковій залозі, легень, шкірі і волосі.
В організм людини повинно надходити не менш ЗО мкг селен у добу. Селен є основним компонентом ферменту пероксидази глютатіона, що захищає організм від шкідливих речовин, що утворяться при розпаді токсинів. Селенів підсилює імунний захист організму.
Оцінку вмісту селен в організмі проводять за результатами досліджень крові (60-120 мкг/л), сечі (15-45 мкг/л) і волоссі (0,7-1,5 мкг/г).
У багатьох країнах є регіони з недостатнім вмістом у навколишнім середовищі селену.
Фтор (F). Багато фтору міститься в яловичині, рисі, яйцях, молоці, цибулі, шпинаті, яблуках і інших продуктах. Особливо багатий фтором чай (100 мкг/г) і морська риба (5-10 мкг/г). В організмі фтор знаходиться в зв'язаному стані, звичайно у виді важко розчинних солей з кальцієм, магнієм, залізом. З'єднання фтору входять до складу всіх тканин людського тіла. Досить багато фтору, 99% усього його кількості, приходиться на кістки і зубну емаль. Вміст фтору в тілі дорослої людини становить близько 2,6 г, середньодобове надходження фтору з їжею — 0,5-1,5 мг.
Недостатній вміст фтору в організмі звичайно зв'язано з його зниженим рівнем у питній воді (менш 0,7 мг/л).
Основні прояви дефіциту фтору: пошкодження кісток (остеопороз), карієс зубів. Хронічна інтоксикація звичайно розвивається при вживанні питної води з підвищеним вмістом фтору, більш 4 мг/л. При цьому основні патологічні зміни виникають у кістках і зубах, однак спостерігаються також і розлади обміну речовин, порушення згортання крові і т.д.
Бор (В).Сполуки бора володіють протизапальною, гіполіпідемічною і протипухлинною дією. Препарати бора чинять лікувальний ефект при остеопорезі, артритах і кістковому флюорозі. Бура призначається при початкових стадіях розвитку епілепсії. В організм людини бор надходить з їжею. В кістяку знаходиться більше 50 % загальної кількості бора, а близько 10% приходиться на м'які тканини. У середньому в міститься від 0,05 до 0,6 мкг/кг бора, однак у зубах і нігтях його концентрація в кілька разів вище. Також в організмі бор міститься в клітках нервової тканини, паренхіматозних органах, жировій клітковині
Бор відіграє істотну роль в обміні вуглеводів і жирів, ряду вітамінів і гормонів, впливає на активність деяких ферментів. Під впливом боратів інактивуються вітаміни В2 і В12, пригнічується окислювання адреналіну.
Маються дані, які свідчать про те, що бор відіграє регуляторну/роль стосовно паратгормону і тому може непрямим чином впливати на метаболізм кальцію, магнію, фосфору і вітаміну D (Скальный A.B., 2004).
Недостатній вміст вітаміну D підсилює вплив дефіциту бора на обмін кальцію, магнію, фосфору.
Кремній (Si) .У високих концентраціях кремній міститься в сполучній тканині: зв'язках, кістках, стінках аорти, трахеї, шкірі (особливо в епідермісе), волосі і лімфовузлах. У м'язах і паренхіматозних органах вміст кремнію істотно нижчий.
Кремній входить до складу більшості тканин, впливає на обмін ліпідів і на утворення колагену і кісткової тканини. Особливо важлива роль кремнію як структурного елемента часнику, свинячому салі, білих грибах і пшеничних висівках, бобових, в маслиновій олії, маслинах, морських водоростях, пивних дріжджах, кокосах, фісташках. Накопичується селен у нирках, печінці, кістковому мозку, серцевому м'язі, підшлунковій залозі, легень, шкірі і волосі.
В організм людини повинно надходити не менш ЗО мкг селен у добу. Селен є основним компонентом ферменту пероксидази глютатіона, що захищає організм від шкідливих речовин, що утворяться при розпаді токсинів. Селенів підсилює імунний захист організму.
Оцінку вмісту селен в організмі проводять за результатами досліджень крові (60-120 мкг/л), сечі (15-45 мкг/л) і волоссі (0,7-1,5 мкг/г).
У багатьох країнах є регіони з недостатнім вмістом у навколишнім середовищі селену.
Нікель (Ni) . В організм з'єднання нікелю надходять з їжею. Багато нікелю міститься в чаї, какао, гречці, салаті і моркві.
Підшлункова залоза багата нікелем. Нікель впливає на ферментативні процеси, окислювання аскорбінової кислоти. Нікель може пригнічувати дію адреналіну і знижувати AT. Під впливом нікелю в організмі вдвічі зростає виведення кортикостероїдів із сечею, підсилюється антидиуретична дія екстракту гіпофіза. Надлишкове надходження в організм нікелю може викликати вітіліго.