Мікроелементи

Залізо (Fe) .Основне призначення препаратів містять залізо — профілактика і терапія залізодефіцитних станів, головним чином при лікуванні залізодефіцитних (гіпохромних) анемій і хронічних постгеморрагічних анемій. Розроблено численні комплексні препарати для посилення всмоктування заліза з ШКТ, поліпшення синтезу залізовмісних метаболітів (у т.ч. гемоглобіну), стимуляції еритропоеза і т.д.

В організм людини залізо надходить з їжею. Харчові продукти тваринного походження містять залізо в найбільше легко засвоюваній формі. Деякі рослинні продукти також багаті залізом, однак його засвоєння організмом відбувається важче. Вважається, що організм засвоює до 35% «тваринного» заліза. У той же час інші джерела повідомляють, що цей показник становить менш 3%. Велика кількість заліза міститься в яловичині, у яловичій печінці, рибі (тунець), гарбузові, устрицях, вівсяній крупі, какао, горосі, листовій зелені, інжирі, родзинках, пивних дріжджах.

В організмі дорослої людини міститься близько 3-5 г заліза; майже 2/3 цієї кількості входить до складу гемоглобіну. Вважається, що оптимальна інтенсивність надходження заліза становить 10-20 мг/добу. Дефіцит заліза може розвитися, якщо надходження цього елемента в організм буде менш 1 мг/добу. Поріг токсичності заліза для людини становить 200 мг/добу.

Основною функцією заліза в організмі є перенесення кисню й участь в окисних процесах. Залізо входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, цитохромів. Велика частина заліза в організмі міститься в еритроцитах; багато заліза знаходиться в клітках мозку. Залізо відіграє важливу роль у процесах виділення енергії, у ферментативних реакціях, у забезпеченні імунних функцій, у метаболізмі холестерину.

Оцінка вмісту заліза в організмі проводиться за результатами досліджень крові, сечі і волосся. Вміст заліза у волосі у чоловіків вище, ніж у жінок.

Сприяють засвоєнню заліза вітаміни С, В12, кислота шлункового соку, пепсин, мідь, особливо якщо вони надходять із тваринних джерел. Зниження кислотності шлункового соку в результаті тривалого прийому антацидів або препаратів для зменшення кислотності супроводжується зменшенням засвоєння заліза.

Знижують здатність організму засвоювати залізо - кава, чай, молоко, темна овочева зелень, дефіцит вітаміну А. Надлишок заліза зменшує здатність організму засвоювати мідь і цинк.

Мідь (Сu) .Мідь використовується у лікуванні і профілактиці захворювань опорно-рухового апарата, гіпотіреозу.

В організм мідь надходить головним чином з їжею. Багато міді міститься в морських продуктах, бобових, капусті, картоплі, кропиві, моркві, кукурудзі, шпинаті, яблуках, какао- бобах.

Вважається, що оптимальна інтенсивність надходження міді в організм становить 2-3 мг/добу. Дефіцит міді в організмі може розвиватися при недостатнім надходженні цього елемента (1 мг/доба і менш), а поріг токсичності для людини дорівнює 200 мг/добу (Скальный A.B. і співавт.,2004).

Максимальна концентрація міді відмічена в печінці, нирках, мозку, крові і інших органах.

Мідь є життєво важливим елементом, що входить до складу багатьох вітамінів, гормонів, ферментів, дихальних пігментів, приймає участь у процесах обміну речовин, у тканинному дихання і т.д. Мідь має велике значення для підтримки нормальної структури кісток, хрящів, сухожиль (коллаген), еластичності стінок кровоносних судин, легеневих альвеол, шкіри (еластин). Мідь володіє вираженою протизапальною властивістю, зм'якшує прояв аутоімунних захворювань, сприяє засвоєнню заліза.

Оцінку вмісту міді в організмі визначають за результатами досліджень крові, сечі, волосся. По церулоплазміну в сироватці крові та активності мідьвмісних ферментів можна судити про обмін міді. Середня концентрація міді в плазмі крові становить 0,75-1,3 мг/л, у сечі 2-25 мг/л, у волосі 7,5-20 мг/кг.

Цинк (Zn) .Був відомий в Індії і Китаї з XVI сг.

В останні роки сполуки цинку (глюконат, аспарагінат і ін.) стали широко застосовуватися ендокринологи, при лікуванні імунодефіцити их станів.

Вважається, що оптимальна інтенсивність надходження цинку в організм 10-15 мг/день. Дефіцит цинку може розвиватися при недостатнім надходженні цього елемента в організм (1 мг/день і менш), а поріг токсичності становить 600 мг/день. В організм цинк попадає з їжею. Особливо багато цинку міститься в яловичині, печінці, морських продуктах (устриці, оселедець, молюски), пшеничних зародках, вівсяному борошну, рисових відсівах, моркві, горосі, цибулі, шпинаті і горіхах.

Для кращого засвоєння цинку організмом необхідні вітаміни А і В6. Засвоєнню цинку перешкоджають у великих дозах мідь, марганець, кальцій і залізо. Кадмій здатний витісняти цинк з організму.

В організмі дорослої людини міститься 1,5-3 г цинку. Цинк можна знайти у всіх органах і тканинах; але найбільша його кількість міститься в волосі, м'язовій тканині, клітках крові, шкірі, передміхуровій залозі, спермі.