- •Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
- •Розділ і. Конфлікт у сучасному суспільстві
- •1. Статус та значення конфліктології у сучасному суспільстві
- •1.1. Проблема конфлікту в сучасній науці
- •Основні положення діалектичної теорії конфлікту (к.Маркс)
- •Основні положення конфліктного функціоналізму (г. Зиммель)
- •1.2. Конфліктологія як автономна наукова галузь
- •Особливості конфліктології як автономної наукової галузі
- •1.3. Структура та функції конфліктології
- •1.4. Методи вивчення конфліктів
- •2. Конфлікт як соціальне явище
- •2.1. Трактування поняття “конфлікт” та “соціальний конфлікт”
- •Характерні ознаки конфлікту
- •2.2. Форми та рівні прояву конфлікту
- •Пасивні форми проявлення конфлікту
- •Активні форми проявлення конфлікту
- •Проміжні форми проявлення конфлікту
- •2.3. Функції соціального конфлікту
- •Позитивні функції конфлікту
- •3. Механізм виникнення конфлікту
- •3.1. Умови виникнення конфлікту
- •Ілюзії як стимули до конфліктних дій
- •3.2. Механізм виникнення конфлікту
- •Р ис. 4. Механізм виникнення конфлікту
- •Класифікація причин конфліктів в.Лінкольна12
- •3.3. Соціально-психологічні фактори виникнення конфлікту
- •Мотиви конфліктної поведінки
- •Зв’язок мотивів конфлікту з його предметом
- •Мета конфлікту та її роль у ньому
- •Р ис. 6. Етапи визначення мети конфлікту
- •План аналізу цілей опонента
- •4. Статична та динамічна характеристика конфлікту
- •4.1. Структура конфлікту
- •Сторони конфлікту
- •Типи конфліктерів за соціальними характеристиками
- •Р ис. 7. Аналіз сторін конфлікту
- •4.2. Динаміка конфлікту
- •Основні стадії конфлікту
- •Фактори, що впливають на хід конфлікту
- •Параметри конфліктів
- •5. Конфлікт як форма поведінки
- •5.1. Характеристика та типологія поведінки в конфлікті
- •5.2. Фактори впливу на поведінку людини в конфлікті
- •Соціально-статусні розбіжності поведінки в конфліктах14
- •Конфліктні особистості
- •6. Проблема запобігання, регулювання та розв’язання конфліктів
- •6.1. Імовірні результати конфлікту та форми його завершення
- •Види конфліктів залежно від його імовірних результатів
- •Ефективність окремих результатів завершення конфлікту
- •6.2. Запобігання конфлікту
- •Засоби подолання гніву
- •6.3. Регулювання конфлікту
- •Умови успішного регулювання конфлікту
- •Основні підходи до регулювання конфліктів
- •6.4. Розв’язання конфлікту
- •Правові засоби розв’язання конфліктів
- •Процедури втручання в конфлікт, спрямовані на попередження, регрес або розвиток конфликту15
- •Розділ іі. Теорія переговорів
- •1. Переговорний процес та його основні характеристики
- •1.1. Теорія переговорів у сучасній науці
- •Завдання теорії переговорів
- •1.2. Сутність та функції переговорів
- •Визначення переговорів
- •Характерні риси переговорів
- •Передумова переговорів
- •Мотиви звернення до переговорів
- •Місце та роль переговорів у суспільстві
- •Переговори як конфлікт
- •Функції переговорів (інтерпретація м.М. Лебедєвої)
- •Функції переговорів (інтерпретація Анцупова)
- •1.3. Структура переговорів
- •Професійні якості переговірника
- •Особисті якості переговірника
- •Умови початку переговорів
- •1.4. Етапи переговорів
- •Типи заперечень
- •Методи аргументації
- •Стадії угоди
- •Р ис. 18. Поле компромісних рішень
- •Показники успішності переговорів
- •1.5. Види переговорів
- •1. Залежно від зацікавленості сторін розрізняють:
- •2. Залежно від характеру учасників переговорів розрізняють:
- •3. Залежно від предмета переговорів розрізняють:
- •Форми переговорів
- •2. Стратегія і тактика переговорів
- •2.1. Принципи успішного ведення переговорів та їх недоліки
- •Загальні принципи успішного ведення переговорів
- •Рекомендації щодо успішного проведення переговорів
- •Типові недоліки ведення переговорів
- •2.2. Стратегії переговорів
- •Принципи стратегії переговорів
- •Стратегія переговорів залежно від поведінки переговірників під час переговорів
- •Стратегії переговорів залежно від характеру позиції сторін щодо опонента
- •Р ис. 19.Технологія ведення торгів
- •Специфічні прийоми позиційного торгу
- •Основні елементи методу принципових переговорів
- •2.3. Тактики переговорів
- •3. Посередництво в конфлікті та переговорному процесі
- •3.1. Сутність та основні форми посередництва
- •Основні функції медіатора
- •Умови медіації
- •Мотиви звернення до медіації
- •Вимоги до медіатора
- •Типологія посередників
- •3.2. Технологія медіації, її результативність та фактори впливу на неї
- •Етапи посередницької діяльності
- •Зміст діяльності окремих учасників переговорного процесу
- •4. Проблеми формування переговорної культури
- •4.1. Переговорна культура та її складові
- •Структура переговорної культури
- •Функції переговорної культури
- •4.2. Стиль ведення переговорів: особистісний, професійний та національний
- •4.3. Конкретні прояви національних стилів у переговорах
- •Теоретичні підходи до переговорів та практики їх здійснення
- •Тип аргументації під час обговорення предмета переговорів
- •Характер прийняття рішень на переговорах
- •Поведінські особливості учасників переговорів
- •Російський стиль переговорів
- •Японський стиль переговорів
- •Особливості італійського стилю переговорів
- •Особливості німецького стилю переговорів
- •Розділ ііі. Типологізація сучасних конфліктів
- •1. Внутрішньоособистісні та міжособові конфлікти
- •1.1. Типологізація конфліктів у сучасній науці
- •1.2. Внутрішньоособистісний конфлікт: сутність і проблеми попередження та розв’язання
- •Функції внутрішньоособистісних конфліктів
- •Структура внутрішньоособистісних конфліктів
- •Типи реагування особистості на напруження в передконфліктній ситуації (дослідження с.Розенцвейга)
- •1.3. Міжособові конфлікти в сучасному суспільстві
- •Причини міжособових конфліктів
- •Р ис. 23. Виникнення міжособових конфліктів
- •2. Групові та міжгрупові конфлікти
- •2.1. Сутність та типологія групових конфліктів
- •2.2. Міжгрупові конфлікти
- •2.3. Конфлікти в організаціях
- •Чинники виникнення конфліктів в організаціях
- •Структура конфлікту в організації
- •Типологія конфліктів в організації
- •2.4. Сімейні конфлікти
- •Чинники загострення проблем формування та розвитку сімей
- •Загальний коефіцієнт розлучень (на 1000 жителів) в окремих країнах світу в 1990-2003рр.25
- •Фактори, що сприяють
- •Конфлікт поколінь
- •3. Масові конфлікти в сучасному суспільстві
- •3.1. Сутність та типологія масових конфліктів
- •3.2. Особливості політичного конфлікту
- •Різні визначення політичного конфлікту
- •Детермінація й причинна обумовленість політичних конфліктів
- •Структура політичного конфлікту27
- •Особливості окремих типів політичного конфлікту
- •Правовий конфлікт як специфічна форма політичного конфлікту
- •Міжпартійні конфлікти
- •Міжособистісні політичні конфлікти
- •4. Міжнародні конфлікти в сучасному суспільстві
- •4.1. Поняття та причини міжнародного конфлікту
- •4.2. Типологізація міжнародних конфліктів
- •4.3. Особливості окремих типів міжнародних конфліктів
- •Рекомендована література
- •Антологія
- •Картографирование конфликта39
- •1. Понятие о конфликтологической экспертизе и ее составляющих
- •2. Картографирование конфликта
- •2.1. Графическое представление компонентов и факторов конфликта
- •Р ис. 1. Треугольник конфликта (модель и. Гальтунга)
- •2.2. Представление компонентов и факторов конфликта в виде перечня
- •1. Действующие лица (акторы). Кто является акторами (внутренними и внешними), вовлеченными в конфликт?
- •2. Спорные вопросы (предмет спора). Какие вопросы оспариваются в конфликте? По каким предметам ведется спор?
- •3. Факторы, лежащие в основе (обусловливающие) поведения. Каковы базовые потребности сторон? Каковы их опасения?
- •4. Масштаб конфликта. Каков размер последствий конфликта внутри и вовне зоны конфликта ?
- •5. Предыдущие попытки улаживания/урегулирования конфликта. Какова история конфликта с точки зрения прошлых попыток разрешить его?
- •6. Фаза и интенсивность. Возможно ли выделить в развитии конфликта определенные фазы ?
- •7. Баланс власти. Какова природа баланса власти и его соотношение между сторонами конфликта?
- •8. Возможности и ресурсы. Каковы возможности и ресурсы сторон в настоящее время ?
- •Дж. В. Бёртон. Конфликт и коммуникация. Использование контролируемой коммуникации в международных отношениях40
- •Эффективная коммуникация
- •Установление эффективной коммуникации
- •М. Дойч. Разрешение конфликта (конструктивные и деструктивные процессы)41
- •Функции конфликта
- •Некоторые определения
- •Типология конфликта
- •Т. Шеллинг. Стратегия конфликта42
- •Савин в. 36 стратегем. Китайская азбука конфликтного управления43
- •Стратегема 1: „Обмануть императора для того, чтобы он пересек море”
- •Миротворческая деятельность оон Цифры и факты о деяких текущих операциях оон по поддержанию мира44
- •Персонал
- •Гаити (с июня 2004 года)
- •Бурунди (с июня 2004 года)
- •Судан (с марта 2005 года)
- •Операции оон по поддержанию мира. Обзор деятельности46 Предисловие
- •Глава 1: Эволюционный метод
- •Глава 2: Принцип поддержания мира
- •Глава 3: Сила убеждения, подкрепленная силой оружия
- •Глава 4: Что представляют собой операции оон по поддержанию мира
- •Глава 5: Как финансируется миротворческая деятельность
- •Краткая информация по темам Наблюдение и патрулирование
- •Гражданская полиция
- •Миротворцы в качестве саперов
- •Гражданский персонал
- •Обучение миротворцев
- •Быстрое реагирование
- •Быстрое развертывание „стартовых групп”
- •База материально-технического снабжения оон
- •Сотрудничество с региональными организациями
- •Разрешение на использование силы другими
- •Финансовый кризис
- •Доклад Группы по операциям оон в пользу мира47
- •II. Доктрина, стратегия и принятие решений в отношении операций в пользу мира
- •V. Операции в пользу мира в информационный век
- •Доклад госдепартамента сша о глобальном терроризме за 1999 год48
- •Сложившиеся тенденции глобального терроризма: 1999 год. Вступительная часть
- •Основные принципы политики сша
- •Государства-спонсоры терроризма
- •Районы мира, вызывающие обеспокоенность
- •Иностранные террористические организации (ито)
- •Дипломатические усилия сша
- •Заключение
- •Определения
- •Евразия
- •Усама бин Ладен
- •2. Групові та міжгрупові конфлікти 221
- •3. Масові конфлікти в сучасному суспільстві 245
- •4. Міжнародні конфлікти в сучасному суспільстві 260
Японський стиль переговорів
Важливий безпосередній контакт з потенційним партнером для налагоджування ділових зв’язків (особиста зустріч). Для організації такої зустрічі варто звернутися до послуг впливового в японських ділових колах посередника. Перший представник японської компанії, з яким контактували, буде присутній на переговорах до їх закінчення.
Японці завжди ведуть переговори достатньо великою командою, члени якої мають різну спеціалізацію. Склад команди може змінюватися, оскільки вони хочуть, щоб про партнерів переговорів дізналося як можна більше працівників компанії (чисельність, як правило, більша, ніж у партнерів на переговорах).
Необхідно дотримуватися „права статусу” під час встановлення ділових відносин з японськими бізнесменами. Офіційне спілкування на рівних з людиною більш низького статусу, відповідно до уявлень традиційної моралі японців, має „втрату власного обличчя”. Фахівці вважають, що для досягнення успіхів у переговорах необхідно, щоб спілкування здійснювалося між людьми, що мають приблизно рівне положення (рівний статус) в діловому світі, а будь-якому знайомству з представниками японського бізнесу передував обов’язковий обмін картками.
Присутній на переговорах представник старшого персоналу диктує тактику, проте дуже рідко виступає.
Запитання членів делегації – засіб збирання інформації. Зрозуміло, вони не будуть приймати рішення відразу після того, як вислухають відповіді.
Оскільки рішення приймаються на основі консенсусу, то жодний з членів команди не буде проявляти своєї індивідуальності. Вони використовують ім’я своєї компанії чи „Ми”, проте ніколи „Я”.
Жодне рішення не буде прийнято на першій, а, може, і на другій зустрічі, оскільки якою сильною не була б команда, її члени звертаються в центральний офіс за інструкціями. Друга зустріч дуже схожа на першу, тільки запитання ставляться глибші.
Повноваження для змін запропонованої програми незначні. Фахівці зазначають, що більша гнучкість японців проявляється між зустрічами, оскільки делегація може проконсультуватися з центральним офісом.
Улюбленою тактикою японців можна вважати тактику затягування. Вони можуть вивчати одну і ту ж інформацію неодноразово, щоб досягти максимальної ясності. Крім того, їм потрібний час, щоб досягти згоду в середині команди.
Контракт, що може бути результатом переговорів, для японських компаній має значення скоріше не як юридичний документ, а як основа для налагоджування відносин.
Вони спрямовані на рішення довготривалої дії, і тому на першому місці стоять питання – „Чи довіряємо ми їм”, „Чи хочемо ми їх бачити нашими партнерами в майбутньому”?
Усна домовленість для японського партнера має більшу вагу, ніж письмовий контракт. Уважають, що це пов’язано з орієнтацією японського ділового спілкування на досягнення гармонії, консенсусу і компромісу.
Відповідно до національних традицій, сторона, змушена в процесі ділового спілкування зробити поступку, має право розраховувати на отримання переваг під час вирішення будь-якого питання.
Японці прагнуть уникнути відмов на прохання чи пропозиції. Їм важко сказати „ні”, тому вони в подібних випадках вживають алегоричні вирази, подібні до таких: „Це дуже важко”, „Це необхідно ретельно вивчити”. Навіть відмовляючись від другої чашки чаю, японець скаже: ”Мені і так уже добре”. Зворотною стороною ухилення від відмови є те, що японське „хай” (так) зовсім не означає – так.
Після того, як японська делегація прийняла своє рішення, вона очікує від партнерів по переговорах швидких дій і може критикувати партнера, якщо він діє повільно.
Уважають, що під час переговорів з японцями важливо бути терплячими, коректними і доброзичливими до опонентів, яких би поглядів вони не дотримувалися. Вони припиняють переговори, якщо друга сторона поводить себе грубо, нетерпляче або не дотримується протоколу. Японці не можуть змиритися з „утратою обличчя”. У такому випадку, а також, якщо до них не виявили певної поваги або „загнали їх у кут” безжалісною логікою, угода не відбудеться. У той же час, коли вони бачать велику повагу до себе, то можуть піти на значні поступки.
Фахівці вважають, що японський стиль переговорів не індивідуалістичний. Він позбавлений індивідуальності, неемоційний, хоча емоції мають для них значення (вони приховують це). Логічні та емоційні аргументи не можуть сильно вплинути на японців. Вони повинні їм сподобатися, і вони повинні довіряти вам від усього серця, інакше угода не відбудеться.