План лекції.

1. Суть і функції податків.

2. Види податків.

3. Організація оподаткування

4. Податковий тиск

Вивчення теми доцільно розпочинати з блоку питань, які дозволяють сформувати у студентів бачення щодо визначення сутності та функцій податків. Необхідно визначити елементи системи оподаткування.

Другим проблемним питанням має бути розгляд видів податків, які існують види податкових ставок; форми платежів юридичних і фізичних осіб державі.

Заключним етапом у розгляді теми має стати визначення організації оподаткування та поняття податкового тиску.

Обов’язкові терміни та поняття теми:

• податки

• відрахування і внески

• плата за ресурси

• збори

• суб’єкт (платник) податку

• об’єкт оподаткування

• одиниця оподаткування

• податкова ставка

• пряме оподаткування

• непряме оподаткування

• акцизи

• податок на додану вартість

Закріплення матеріалу 5 - 8 хв.

Необхідно задати декілька питань і визначити засвоєння матеріалу студентами.

Узагальнюючі питання.

1. Які існують форми платежів юридичних ф фізичних осіб державі?

2. У чому полягає сутність, переваги і недоліки непрямого оподаткування?

3. Який склад і структура податкової системи України?

4. Як обчислюється і сплачується прибутковий податок з громадян України?

5. Яка сфера і механізм специфічного акцизного оподаткування в Україні?

6. У чому полягає сутність поділу податків на загальнодержавні й місцеві?

Завдання додому 5 хв.

Викладач записує на дошці завдання для самостійної роботи вдома, тобто назву підручника, автора, які сторінки треба прочитати. Окрім підручника необхідно користуватися матеріалами та записами зробленими на занятті.

Домашнє завдання: 1. В.М.Опарін Фінанси (загальна теорія), навч. пос., К., 2002, с.136-168

Теми рефератів.

1. Правове регламентування — основа податкової діяльності.

2. Становлення та розвиток податкової служби України.

3. Шляхи оптимізації розмежування функцій між ланками ДПА.

4. Реєстрація та облік постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток.

5. Податкова застава як засіб погашення податкової заборгованості.

6. Аналіз чинного законодавства з питань реструктуризації податкової заборгованості.

Податки та податкова система

1. Сутність та елементи податків.

2. Класифікація податків.

3. Податкова система України(види податків)

4. Податковий тиск.

1. Сутність та елементи податків.

Податкова система - важлива складова системи державних фiнансiв, хоча i не видiляється в їх окрему ланку. Вона вiдiграє провiдну роль у формуваннi державних доходiв, вiдчутно впли­ваючи на доходи юридичних i фiзичних осiб.

Податки являють собою обов 'язковi платежі юридичних i фізичних осіб до бюджету.

У фiнансовiй термiнолоriї вживаються п'ять тepмiнiв, що вiдо­бражають платежi державi:

• плата,

• вiдрахування

• внески,

• пода­ток,

• збiр.

Плата передбачає певну еквiвалентнiсть вiдносин платника з державою (плата за воду, плата за заroтiвлю деревини тощо).

Розмiр плати залежить вiд кiль­костi pecypciв, що використовуються, а надходження плати саме

державi визначається державною власнiстю на цi ресурси. Якщо держава втратить право власності на них, то вона втратить і ці доходи.

За економічним змістом плата не є податком, бо не відображає перерозподілу доходів.

Відрахування i внески передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тiльки частковим (вiдрахування), тобто встановленим згiдно з економiчним змiстом платежiв, або повним (внески), ко­ли витрачання коштiв у повному обсязi здiйснюється тiльки за цiльовим призначенням.

Наприклад, часткове цiльове призначен­ня мають вiдрахування на геологорозвiдувальнi роботи. Оскiльки вони вносяться до бюджету, то в загальнiй сумi його доходiв це цiльове призначення втрачається.

Прикладом повного цiльового при­значення є вiдрахування i внески у рiзнi цiльовi фонди - внески у Пенсiйний фонд та Фонд соцiального страхування, внески у фонд сприяння зайнятостi населення та iн. Використовувати цi внески не за призначенням не дозволяється, а змiнити цiльове призначен­ня можна тiльки на законодавчiй основі.

Загалом вiдрахування i внески можна розглядати як цiлъовi податки.

Податки встанов­люються для утримання державних структур i для фiнансового за­безпечення виконання ними функцiй держави - управлiнської, оборонної, соцiальної та економiчної. Вони не мають нi ознак ек­вiвалентного обмiну, нi конкретного цiльового призначення.

Податок - це плата суспiлъства за виконаннядержавою її функцiй, це вiдрахування частини вартостi валового внутрiшнъого продукту (ВВП) на загалъносуспiлънi потреби, без задоволення якux сучасне суспiлъство iснyвamu не може.

Особливою формою податкових платежiв є зборu. На вiдмi­ну вiд податкiв, якi мають характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового i незначного за роз­мірами характеру, що збираються за мiсцем подiї (наприклад, ринковий збiр).

Податковi надходження мають бути постiйними i стабiльними й piвномipно розподiлятися за регiонами.

Постiйнiсть означає, що податки повиннi надходити до бю­джету не у виглядi разових платежiв з невизначеними термiнами, а piвномipно протягом бюджетного року в чiтко встановленi строки. Стабiльнiсть надходжень визначається високим piвнeм гаран­тiй того, що передбаченi Законом про бюджет на поточний piк доходи будуть отриманi у повному обсязi.

Рiвномipнiсть розподiлу податкiв за територiєю необхiдна для забезпечення достатнiми доходами вcix ланок бюджетної системи.

Елементи системи оподаткування. Справляння податкiв грунтується на видiленнi таких елементiв системи оподаткування:

• суб'єкт i носiй податку (хто сплачує),

• об'єкт i одиниця оподаткування (що оподатковується та те що обчислюється),

• джерело сплати (з чого сплачується),

податкова ставка i квота (скiлькu сплачується; квота ~ як частка доходу утримується).

Суб'єкт, або платник (останнiй тepмiн найуживанiший на практицi), податку - це та фiзична чи юридична особа, яка без­посередньо його сплачує.

Однак цей суб'єкт здебiльшого є тiльки посередньою, тра­нзитною ланкою проходження доходiв. Biн не стiльки сплачує податок, скiльки перераховує до бюджету частину отриманих до­ходiв.

Реальним платником, або носієм, кожного податку є кiнце­вий споживач. Саме він сплачує вартiсть товapiв i послуг, а якщо так, то i все, що в їх цiнах вiдображається, - i витрати виробниц­тва та реалiзацii, i прибуток ycix ланок, де вiдбувається рух това­piв, i вiдрахування частини отриманих доходiв до бюджету.

Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи iншим податком.

Об'єкт оподаткування має бути стабiльним, пiддаватись чiткому облiку, безпосередньо стосуватися платника, вiдображати саме його (а не стоpоннix юридичних чи фiзичних осiб) вплив на даний об'єкт.

Одuнuця оподаткування - це одиниця вимiру (фiзичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фiзичний вимiр досить точно вiдображає об'єкт оподаткування.

Наприклад, оцiнювання земе­льноi дiлянки при оподаткуваннi проводиться в гектарах, сотих гектара, квадратних метрах тощо. Чим бiльшi розмiри об'єкта оподаткування, тим бiльша одиниця вимiру. Грошовий вимiр може бути безпосереднiм - при оцiнцi доходiв, i опосередкова­ним - при оцiнцi тієї ж земельноi дiлянки (за ринковою чи нор­мативною цiною), майна та iн.

Джерело сплатu податку - це дохiд платника, з якого він сплачує податок.

Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохiд або майно, що приносить дохiд), а може i не стосуватися об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно i землю, якi перебувають в особистому користуваннi й не приносять доходу їх власникам).

Kpiм того, у пiдприємства джерело сплати може розглядатись з позицiй вiднесення того чи iншого податку на валовi витрати (собiвартiсть продукцii), отриманий прибуток чи цiнову надбав­ку. 3агальним джерелом сплати є виручка вiд реалiзацii.

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмiр податку на одиницю оподаткування.

За побудовою податковi ставки подiляються на:

• твердi та

• про­центнi.

Твердi ставки встановлюються в грошовому виразi на одини­цю оподаткування в натуральному обчисленнi. Вони можуть бу­ти двох видiв:

• фiксованi - установленi в конкретних сумах,

• вiд­носнi - визначенi вiдносно певної величини (наприклад, у процентах до мiнiмальної заробiтної плати).

Процентнi ставки встановлюються тiльки щодо об' єктa опо­даткування, який мaє грошовий вираз (адже сума податку мaє тiльки грошовий вираз, за винятком натуральних податкiв). Вони подiляються на три види:

• пропорцiйнi,

• прогресивнi й

• регресивнi.

Пропорцiйнi - це єдинi ставки, що не залежать вiд розмiру об'єкта оподаткування. Вони спрощують податкову роботу, наи­бiльшою мiрою вiдповiдають принципу piвностi платникiв.

Прогресuвнi - це тaкi ставки, розмiр яких зростає в мipy збiльшення обсягiв об'єкта оподаткування.

Регресивніставки, на вiдмiну вiд прогресивних, зменшуються в мipy зростання об'єкта оподаткування. Вони необхiднi тодi, ко­ли держава намагається стимулювати подiбне зростання.

У такiй полiтицi є свiй сенс, адже багатство суспiльства - це сукупнiсть багатства його членiв, а регресивнi ставки стимулюють створен­ня i зростання багатства.

Податкова квота - це частка податку в доходi платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмiрi й у вiдносному виразi.