- •Опорний конспект лекцій
- •Облік в зарубіжних країнах
- •Тема 1. Загальноприйняті принципи і системи обліку
- •Класифікація моделей (систем) бухгалтерського обліку.
- •Загальна характеристика бухгалтерських систем
- •. Передумови виникнення міжнародної стандартизації обліку
- •Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку
- •Міжнародні бухгалтерські організації та їх вплив на утворення міжнародної системи обліку та звітності
- •Міжнародні організації з питань стандартизації обліку
- •Склад і загальна характеристика міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.
- •Тема 2. Національні системи бухгалтерського обліку -
- •2.1 Фактори впливу на національні системи обліку
- •Фактори, що визначають національні особливості бухгалтерських систем
- •2.2 Класифікація національних систем обліку
- •2.3 Гармонізація національних систем обліку
- •Тема 3. Міжнародні системи планів рахунків бухгалтерського обліку
- •3.1. Загальні принципи побудови міжнародних планів рахунків бухгалтерського обліку
- •3. .2. План рахунків бухгалтерського обліку єс
- •3..3. План рахунків Африканського Союзу
- •3.4. План рахунків англосаксонської облікової системи
- •Тема 4. Фінансова звітність
- •4.1Призначення і зміст фінансової звітності.
- •4.2 . Зміст, структура і форми бухгалтерського балансу
- •Корпорація “ас”. Звіт про рух грошових коштів за 200__ рік, (непрямий метод), дол.
- •4.3 Класифікація статей балансу
- •Тема 5. Облік грошових коштів
- •5.1 Склад грошових коштів порядок їх відображення в балансі та рахунки на яких вони обліковуються
- •5.2 Порядок обліку та контролю касових операцій
- •5.3 Облік створення і використання фонду дрібних сум.
- •Методика і облік операцій по рахунках в банку
- •5.5. Ваучерна система обліку і контролю витрат грошових коштів
- •Тема 6. Облік розрахунків з дебіторами
- •6.1.Визнання дебіторської заборгованості
- •6.2. Класифікація дебіторської заборгованості
- •6.3. Оцінка дебіторської заборгованості та списання безнадійних боргів
- •Тема7. Облік товарно-матеріальних запасів
- •7.1 Поняття запасів
- •7.2.Оцінка запасів.
- •7.3.Система обліку запасів
- •Система постійного обліку запасів.
- •Система періодичного обліку запасів.
- •7.4. Методи оцінки запасів
- •1. Система періодичного обліку запасів
- •Вплив на прибуток різних методів оцінки запасів (Система періодичного обліку запасів), дол.
- •2. Система постійного обліку запасів
- •Метод оцінки по видах (номенклатурних номерах) запасів (позиційний метод).
- •Метод оцінки по основних товарних групах (категоріях) запасів.
- •Метод оцінки за сукупністю товарних запасів на складі.
- •Тема 8. Облік довгострокових активів
- •8.1 Сутність та класифікація довгострокових активів.
- •1) За ознакою матеріальності
- •2) За ознакою амортизації:
- •3) 3А ознакою відтворення:
- •8.2 Оцінка та облік формування вартості основних засобів.
- •8.3.Особливості відображення в обліку довгострокових активів.
- •Тема 9. Облік фінансових вкладень та консолідована звітність
- •9.1 Види фінансових вкладень
- •9.2 Порівняльна характеристика короткострокових і довгострокових інвестицій
- •9.3 Методи обліку довгострокових інвестицій
- •9.4. Консолідована фінансова звітність
- •Методика і техніка складання консолідованої фінансової звітності
- •Метод придбання
- •Консолідований баланс
- •Баланс батьківської компанії на 1 січня 2011 р., тис. Дол.
- •Баланс дочірньої компанії на 1 січня 2011 р., тис. Дол.
- •Робоча таблиця консолідації балансів батьківської та дочірньої компаній, тис. Дол.
- •Робоча таблиця консолідації балансів батьківської та дочірньої компаній, тис. Дол.
- •Консолідований звіт про фінансові результати
- •Баланс, тис. Дол.
- •Звіт про фінансові результати, тис. Дол.
- •Робоча таблиця для складання консолідованого балансу, тис. Дол.
- •Робоча таблиця для складання консолідованого звіту про фінансові результати, тне. Дол.
- •Облік злиття підприємств (об’єднання інтересів)
- •Консолідація балансів при різних методах обліку об’єднання компаній, тис. Дол.
- •Гармонізація принципів та методів консолідації фінансових звітів
- •Тема 10 облік короткострокових зобов’язань
- •10.1.Поняття зобов’язань, їх класифікація та визначення.
- •10.2.Види короткострокових зобов’язань і порядок їх оцінки
- •10.3.Облік кредиторської заборгованості
- •10.4. Облік короткострокових векселів до оплати та зобов’язання по заробітній платі
- •Відображення в обліку зобов’язань:
- •Тема 11. Облік довгострокових зобов’язань
- •11.1.Види та облік випущених облігацій
- •11.2.Методи амортизації дисконту і премії по випущених облігаціях
- •Облігації з дисконтом
- •11.3.Облік викупу облігацій та перетворення їх в акції.
- •11.4. Облік зобов’язань за довгостроковими векселями
- •Графік платежів по довгостроковому векселю
- •1.01.03. Д-т рах. „Грошові кошти” 500000
- •Тема 12. Облік власного капіталу і розподіл прибутку у товариствах
- •12.1 Товариство як організаційно-правова форма підприємницької діяльності.
- •12.2 Облік формування капіталу товариств
- •12.3 Облік змін капіталу товариств
- •12.4.Ррозподілу прибутків та збитків між партнерами
- •Тема 13. Облік власного капіталу та розподілу прибутку в корпораціях
- •13.1. Види акцій та їх оцінка.
- •Облік випуску простих та привілейованих акцій.
- •1. Прості акції з номінальною вартістю.
- •Порядок конвертації привілейованих акцій у прості.
- •Облік організаційних витрат та їх амортизації.
- •.Нарахування та облік розрахунків по дивідендах.
- •Вплив виплати дивідендів акціями на структуру акціонерного капіталу, дол.
- •Розрахунок дивідендів на привілейовані і прості акції, дол.
- •13.6 Облік розщеплення акцій
- •13.7. Облік податку на прибуток та розподілу прибутків корпорації
- •Розподіл прибутку
- •Тема 14. Організація бухгалтерського обліку в країнах зони поширення ісламу -
- •14.1.Ісламська концепція бухгалтерського обліку
- •14.2.Механізм формування організаційно-методологічних положень бухгалтерського обліку
- •Недоліки запарних концепцій
- •14.3.Особливості системи бухгалтерського обліку
- •14.4.Користувачі бухгалтерської інформації
- •Тема 15 облік і звітність у китаї
- •15.1. Організаційні основи побудови обліку
- •15.2. Положення про сумнівні рахунки, старіння запасів і повернення проданих товарів.
- •15.3. Облік основного капіталу та його знецінення
- •Облік нематеріальних активів
- •Облік надходження та витрачання іноземної валюти
- •Облік фінансових результатів
- •15.4. Бухгалтерська звітність
- •Тема 16. Особливості організації обліку у франції
- •16.1. Бухгалтерське законодавство
- •16.2. Облік фінансових результатів і самофінансування фірми
- •16.3. Подання бухгалтерських документів
- •Тема 17. Бухгалтерський облік у сша –
- •17.1. Облік основного капіталу
- •17.2. Облік ліквідних активів
- •17. 3 Облік витрат на виробництво та калькулювання продукції
- •17. 4 Облік зобов’язань
- •Тема 18. Облік у португалії, швеції та бельгії –
- •18.1. Юридичні основи бухгалтерської системи
- •18.2. Бухгалтерські професії
- •18.3. Бухгалтерські принципи
- •14.4. Подання бухгалтерських документів
- •18,4 . Особливості оподаткування
- •18.5. Аудит і подання бухгалтерських документів
- •Література
- •Інститут обліку і фінансів Ваша компетенція – наша професія!
17. 4 Облік зобов’язань
Облік короткотермінових зобов'язань
Зобов'язання є юридично регламентованим обов'язком компанії щодо виплати грошей і надання товарів, робіт і послуг, які виникли в результаті минулих подій.
Зобов'язання поділяються на короткотермінові та довготермінові, які послідовно відображаються в балансі.
У міжнародних стандартах питання, пов'язані з обліком і відображенням у звітності короткотермінових зобов'язань стосуються стандарту 13 "Представлення поточних активів і поточних короткотермінових зобов'язань" і стандарту 10 "Непередбачені обставини та обставини, що виникли після дати складання балансу".
Короткотермінові зобов'язання — це зобов'язання, які мають бути погашені протягом одного року. Вони погашаються в результаті використання поточних оборотних активів або за рахунок утворення нових короткотермінових зобов'язань.
Короткотермінові зобов'язання поділяються на дві групи:
детерміновані, або чітко виражені, зобов'язання;
можливі, чи непередбачені, потенційні зобов'язання.
Детерміновані — це зобов'язання, які чітко визначені як з погляду існування, тобто обумовлені контрактом і законодавчими вимогами, так і щодо величини (сума їх точно обумовлена). Це — рахунки до оплати, векселі до оплати, дивіденди до оплати, аванси, податки до виплати, нараховані зобов'язання.
Рахунки до оплати (кредиторська заборгованість за рахунками, торгові рахунки до оплати) є заборгованістю компанії за товари, роботи, послуги, що виникли в результаті придбань за відкритим рахунком. Визначення величини кредиторської заборгованості не спричиняє труднощів, оскільки ця сума відображена в рахунку. Проблеми виникають при обліку знижок за оплату в зазначені терміни (валовий і чистий методи).
Є два види короткотермінових векселів до оплати:
торгові векселі до оплати;
неторгові векселі до оплати, чи векселі короткотермінової позики.
Торгові векселі виникають при купівлі основних засобів, товарів, послуг, коли заборгованість перед продавцем оформляється звичайним векселем. Величина такої заборгованості визначається номінальною сумою векселя. При цьому проценти, якщо вони визначені, відображаються як самостійний вид короткотермінової заборгованості.
Розглянемо на прикладі порядок обліку векселів до оплати.
1 жовтня 1996 р. компанія А отримала позику 1000 дол. під 12 % на рік з оплатою процентів у момент погашення. Ця операція відображається так:
1 жовтня
Д-т "Грошові кошти" — 1000 дол.;
К-т "Короткотермінові (процентні) векселі до оплати" — 1000 дол.
31 грудня компанія, хоч ніяких процентів не виплачує, робить коректуючу проводку на суму нарахованих процентів до виплати, що віднесені на цей рік і є виплатами цього року.
Д-т "Витрати за виплатою процентів" (1000 • 12 % • 3 : 12) = = 30-30 дол.;
К-т "Проценти до виплати" — 30 дол.
У балансі за 1996 р. з'явилися такі статті:
Короткотермінові векселі до оплати (%) — 1000 дол. Проценти до виплати — 30 дол.
У звіті про прибутки і збитки теж з'явилася стаття:
Витрати до виплати % — ЗО дол.
ЗО вересня (після закінчення дії векселя) при погашенні номінальної суми векселя та процентів буде складено проводку:
Д-т "Проценти до виплати" — ЗО дол.
Д-т "Видатки за виплатою процентів" — (1000 • 12 % • 9 : : 12) — 90 дол.
Д-т "Короткотермінові векселі до оплати" — 1000 дол. К-т "Грошові кошти" — 1120 дол.
Непередбачені чи потенційні зобов'язання визначаються як умова або ситуація, кінцевий результат якої буде підтверджено тільки в момент здійснення чи нездійснення непередбачених подій. Тобто підтверджується сума платежів платника, дата платежів або наявність самого платежу.
Непередбачені зобов'язання можуть нараховуватись і відображатись у звітності, а можуть відображатися лише в поясненнях до звітності.
Вирішення цього питання залежить від рівня здійснення непередбачених обставин. У стандарті 5 "Облік непередбачених подій" визначено три таких рівні:
можливий — передбачається, що події будуть здійснені;
достатньо можливий — можливість проведення цих подій більша, ніж малоймовірна, але менша, ніж можлива;
малоймовірний — імовірність здійснення майбутніх подій невелика.
Облік довготермінових зобов'язань
Міжнародного стандарту, який був би цілком присвячений облікові довготермінових зобов'язань, немає. Однак стандарт 17 "Облік лізингу" визначає зобов'язання, що виникають у результаті довготермінової оренди; ці питання розглядає стандарт 19 "Затрати на пенсійне забезпечення", а фінансові зобов'язання регулює стандарт 32 "Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації".
Основні типи довготермінових зобов'язань:
Облігації до виплати.
Векселі до виплати.
Застави до виплати.
Лізингові зобов'язання.
Пенсійні зобов'язання.
Облігації — один із найпоширеніших фінансових інструментів, якими користуються компанії для залучення грошових коштів, і один із найпоширеніших видів довготермінової заборгованості.
Облігація — це цінний папір, що випускається для залучення грошових коштів і дає право власникові через визначений проміжок часу отримати суму, вказану в облігації, а також проценти протягом періоду дії облігації. Номінальна вартість облігації, як правило, становить 1000 дол. або кратна цій величині. Проценти виплачуються в більшості випадків два рази на рік. Ціна облігації виражається в пунктах — процентах від номінальної вартості. Якщо облігація продається за 103 пунктами, це означає, що її ціна становить 1000 дол. х х 103 % = 1030 дол.
Як правило, випуск облігацій оформляється контрактом, який є зобов'язанням заплатити визначену суму грошей у визначений момент часу та виплатити проценти, розраховані за ставкою. У контракті вказують усі деталі випуску (кількість облігацій, ставка процента, дати виплати процентів, термін і тип облігації).
Є кілька типів облігацій.
1. Забезпечені та не забезпечені. Облігації можуть бути забезпечені нерухомістю чи іншим майном або цінними паперами інших компаній. Незабезпечені облігації не мають спеціального забезпечення, їх можуть випускати лише компанії з хорошою репутацією. Є також джанк-облігації — незабезпечені високоризикові облігації, за якими виплачують вищі проценти.
Облігації, котрі погашаються одночасно із серіями. Якщо облігації випуску погашаються разом, то вони є одночасні. Якщо погашення облігацій відбувається через проміжки часу і погашаються частинами, то їх називають серійними.
Облігації, які можуть бути викуплені компанією, що їх випускає, достроково до дати погашення, називаються відкличними облігаціями.
Облігації, які можна обміняти на інші цінні папери корпорації, наприклад акції. Обмін може бути проведено за бажанням власника облігації. Конвертованість облігації є додатковим стимулом для інвестора, оскільки дає можливість отримати від цього вигоду. Якщо ціна акцій збільпіується, то інвестор може обміняти облігації на акції, а якщо ціна облігацій падає, то він може тримати облігації до дати їх погашення.
Облігації, котрі погашаються товарами. Як правило, товаром виступають барелі нафти, тонни вугілля, унції дорогоцінних металів. Власникам облігацій надається право вибору — отримати визначену суму грошей або товар.
Процентні і безпроцентні облігації. Процентні — це стандартний тип облігацій із періодичною сплатою процентів. Безпроцентні — це облігації, з яких не виплачуються проценти; вони передбачають зобов'язання виплатити певну суму грошей у зазначений термін. Ці облігації продаються за ціною, значно нижчою від номіналу, тобто з великим дисконтом. Дисконт власник отримує в момент її погашення.
Зареєстровані та купонні облігації. Зареєстровані — це облігації, що зареєстровані компанією; їх випускають на ім'я певного власника. Проводячи реєстрацію власників облігацій, компанія в день виплати процентів висилає їм чек на розмір процентів, які належать до сплати. Купонні — це облігації пред'явника; вони не реєструються компанією, а мають відривні купони, на яких позначено розмір і дату виплати процентів. Ці купони відриваються і подаються у банк до оплати.
Облігації, процент за які виплачується лише тоді, коли компанія, що їх випустила, має прибуток. Як правило, цей вид облігацій використовують при реорганізації збиткових компаній.
Облігації, процент за які виплачують із певного доходу, наприклад прибутку від певного проекту.
Для того, щоб інвесторам орієнтуватися у всіх типах облігацій, періодично випускаються довідники, де публікуються рейтинги надійності. Три великі букви AAA означають найвищий ступінь надійності, АА — хороший ступінь надійності, AB — ступінь надійності вище середнього, ВВВ — ступінь надійності нижче середнього.
Векселі до оплати — це зобов'язання оплатити визначену суму грошей у зазначений термін. Вони є процентні та безпроцентні. Довготермінові векселі до оплати — це векселі, видані на термін більше одного року. Вони аналогічні довготерміновим облігаціям, однак не котируються на ринку цінних паперів.
Векселі є забезпечені та незабезпечені. Забезпеченими називаються закладні векселі, проценти з яких декларуються з річної ставки, хоча можуть виплачуватися щомісячно або щоквартально.
Довготермінові лізингові зобов'язання аналогічні продажу в кредит. Згідно з американськими стандартами орендатор повинен відображати отриманий актив і відповідні боргові зобов'язання за названою вартістю лізингових платежів за весь термін лізингу. Кожен лізинговий платіж складається з двох частин: процентів і частково погашеної основної суми боргу. На основні засоби, отримані за лізингом, нараховують знос, що відображається так:
1. Отримане за лізингом обладнання:
Д-т "Обладнання за лізингом"; К-т "Лізингові зобов'язання".
2. Нарахування зносу:
Д-т "Витрати на знос";
К-т "Нагромаджувальний знос за лізинговим обладнанням".
3. Погашення лізингового зобов'язання:
Д-т "Витрати на виплату процентів"; Д-т "Лізингові зобов'язання"; К-т "Грошові кошти".
Облік власного капіталу
Є кілька міжнародних стандартів, котрі стосуються обліку капіталу, зокрема стандарт 5 "Інформація, яка повинна бути розкрита у фінансовій звітності", стандарт 32 "Фінансові інструменти: розкриття і представлення інформації". Інші міжнародні стандарти визначають капітал як залишок частини активів підприємства після відрахувань усіх зобов'язань.
Капітал поділяється в балансі на кілька складових:
Капітал, вкладений акціонерами.
Капітал додатковий, що отриманий понад номінал акцій, або емісійний дохід.
Резерви.
Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток.
Резерви, що утворилися шляхом розподілу нагромадженого чистого прибутку.
Резерви, що є результатом корегування для підтримки капіталу.
Додатковий капітал від переоцінки.
Деякі курсові різниці.
Відповідно до стандарту 5 у звітності компаній має бути розкрита інформація, яка стосується власного капіталу, а саме:
кількість дозволених до випуску та випущених акцій;
кількість акцій в обігу;
частка неоплаченого капіталу;
номінальна чи юридично визначена (оголошена) вартість акцій;
зміна рахунків акціонерного капіталу за період;
права, привілеї та обмеження, що стосуються розподілу дивідендів;
викуплені акції;
акції, зарезервовані для майбутніх випусків, і додатковий капітал (емісійний дохід);
додатковий капітал від переоцінки;
резерви та нагромаджений чистий прибуток.
Власний капітал складається з двох частин:
вкладеного капіталу — інвестицій, які проведені акціонерами;
нагромадженого нерозподіленого чистого прибутку — прибутку підприємства, що не розподіляється між акціонерами, а реінвестований у бізнес. Від'ємна величина нагромадженого нерозподіленого чистого прибутку є збитком і відображається з мінусом у розділі власного капіталу.
При реєстрації статуту корпорації обов'язково вказується максимальна кількість акцій, які дозволено випускати цій компанії. Коли відразу випускається кількість акцій, що дозволена до випуску, то за необхідності проведення нового випуску компанія зобов'язана змінити статут і подати заявку на збільшення кількості акцій. Статутом також обумовлена номінальна вартість однієї акції. Номінальна вартість акцій становить юридичний капітал корпорації.
Звичайні акції — це акції, що дають їх власникові право голосу та дивіденди, які нараховуються залежно від прибутку компанії. Часто звичайні акції називають залишковим капіталом. Під дивідендами розуміють розподіл активів компанії між її акціонерами. Дивіденди можуть виплачуватися щоквартально, один раз на півроку і один раз на рік. Оголошуються дивіденди радою директорів. У більшості штатів США рада директорів не має права оголошувати дивіденди, які перевищують нагромаджений нерозподілений чистий прибуток. Таке оголошення можливе лише тоді, коли компанія згортає свою діяльність; у такому випадку дивіденди є ліквідаційними.
Із дивідендами пов'язано три дати:
дата, оголошена радою директорів, після якої в компанії виникають зобов'язання щодо їх виплати;
дата реєстрації, яка визначає право на акції, тобто право на отримання дивідендів: власники акцій на дату реєстрації будуть отримувати дивіденди; якщо ж акції продаються після цієї дати, то право на отримання дивідендів залишається у попереднього власника;
— дата виплати, на яку проводиться виплата дивідендів зареєстрованим акціонерам.
Як правило, дивіденди виплачують грошима. На дату оголошення складають проводку:
Д-т "Оголошені дивіденди"; К-т "Дивіденди до виплати".
На дату реєстрації проводку не складають, а на дату виплати проводка має вигляд:
Д-т "Дивіденди до виплати"; К-т "Грошові кошти".
Наприкінці звітного періоду рахунок "Оголошені дивіденди" закривається на рахунок "Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток", що відображають такою проводкою:
Д-т "Нагромаджений нерозподілений прибуток"; К-т "Оголошені дивіденди".
Привілейовані акції не дають права голосу їх власникові, але мають певні переваги порівняно зі звичайними акціями. По-перше, це перевага в отриманні дивідендів. Власники привілейованих акцій отримують певну суму дивідендів швидше, ніж власники звичайних акцій. Ця сума визначається як фіксована сума доларів на одну акцію або як процент від номінальної вартості. Визначена сума не означає, що власники привілейованих акцій отримують її завжди: в компанії має бути нагромаджений чистий прибуток, а рада директорів зобов'язана оголосити дивіденди на привілейовані акції. Дивіденди на звичайні акції не можуть бути оголошені до того часу, поки компанія не оголосить їх на привілейовані акції.
По-друге, перевагою привілейованих акцій над звичайними є право їх власників на активи компанії у випадку її ліквідації.
По-третє, перевагу надає також право конвертації. Конвертовані привілейовані акції дають власнику право за бажанням обміняти свої акції на звичайні за коефіцієнтом, який вказаний в умовах контракту.
Компанії можуть випускати акції, що мають номінальну вартість, і такі, які її не мають. В акціях, що мають номінальну вартість, вона вказана безпосередньо на сертифікаті акції. Якщо компанія, випускаючи акції, отримує більшу суму, ніж номінал, то ця сума називається додатковим капіталом.
Сума випущених за номіналом акцій і додатковий капітал становлять вкладений капітал. Акції, що не мають номінальної вартості, можуть не мати жодної присвоєної вартості чи мати оголошену вартість.
Оголошена вартість — це вартість, присвоєна акції за рішенням ради директорів. Вона може бути встановлена як до, так і після випуску акцій, коли це дозволено законом штату. Відсутність номінальної вартості пояснюється тим, що в багатьох штатах заборонено випускати акції нижчі від номіналу.
Можливий також варіант випуску акцій за передплатою. Підписку оформляють контрактом, за яким інвестор зобов'язується оплатити акції до вказаної дати за погодженою ціною. У контракті вказують, на які акції проведено передплату — звичайні чи привілейовані. До моменту отримання всієї оплати акції не вважаються випущеними.
Для відображення передплати в обліку використовують два рахунки:
Акції за передплатою. Цей рахунок виступає як зобов'язання корпорації щодо випуску підписаних акцій при отриманні всієї оплати.
Передплата до отримання. Цей рахунок відображає суму, яку має внести сторона, що здійснила передплату.
Передплата до отримання трактується неоднозначно. Одні вважають, що її треба відображати в активі балансу як дебіторську заборгованість, інші вважають, що вона має зменшувати акціонерний капітал. У США сьогодні поширеніший інший підхід, оскільки Комісія з цінних паперів і бірж вимагає його дотримання.
Акції за передплатою трактуються в більшості штатів аналогічно, як і випущені акції, бо всі права а них такі самі, що й у власників звичайних акцій.
Акції також можуть випускатися в обмін на негрошові активи, під якими розуміють основні засоби, нематеріальні активи, послуги тощо.
Часто акціями оплачують землю, будівлі, послуги адвокатів.
Наприклад, компанія А під час свого формування випустила 1000 акцій номіналом 5 дол. для оплати послуг адвоката, який за аналогічні послуги виставив рахунок на 6000 дол. Ця операція в обліку відображається так:
Д-т "Організаційні витрати" — 6000 дол.; К-т "Звичайні акції" — 5000 дол.; К-т "Додатковий капітал" — 1000 дол.
Є два основних методи для відображення випуску акцій: перший — відображення викуплених акцій за фактичною вартістю придбання чи викупною ціною; другий відображення викуплених акцій за номінальною вартістю.
Є також два типи погашення акцій: фактичний і конструктивний. При фактичному погашенні подається формальний документ у державні органи, а при конструктивному — достатньо рішення ради директорів. В обліку вони відображаються однаково. Облік погашення акцій залежить від того, який метод використовувався для відображення випуску акцій.
Друга частина власного капіталу компанії - чистий прибуток; не розподілена частина між акціонерами, а реінвестована в підприємство. Вона є заробленим капіталом, який відображається в рахунку "Нагромаджений нерозподілений чистий прибуток" і, як правило, має кредитове сальдо.
Очевидно, що основні зміни за кредитом цього рахунку відбуваються в результаті нагромадження чистого прибутку за визначений період, а зміни за дебетом — у результаті виплати дивідендів.
Компанія може виплачувати дивіденди у вигляді грошових коштів, інших активів, боргових зобов'язань, власних акцій.
Питання для самоперевірки.
Облік основних засобів.
Як ведеться облік грошових коштів у США?
Як ведеться облік короткотермінових інвестицій?
Як ведеться облік дебіторської заборгованості?
Як здійснюється класифікація виробничих витрат у США?
Які методи обліку виробничих витрат використовують у США?
Які особливості позамовного методу обліку виробничих витрат?
Які особливості попроцесного методу обліку виробничих витрат?
Як ведеться облік короткотермінових зобов'язань?
Як ведеться облік довготермінових зобов'язань?
Охарактеризуйте типи облігацій.
Як ведеться облік довготермінових лізингових зобов'язань?
Як ведеться облік власного капіталу?