16.2. Облік фінансових результатів і самофінансування фірми

Визначення фінансових результатів на французьких під­приємствах відбувається двома способами за даними фінан­сової бухгалтерії:

а) лінійним, коли зіставляється випуск товарів із минулими витратами та відображається новостворена вартість загальною сумою з наступною її деталізацією;

б) у вигляді бухгалтерського рахунку в дебеті відображається споживання підприємства, тобто витрати, а в кредиті випуск продукції, тобто реалізація.

За французьким варіантом загальний результат роботи підприємства визначається шляхом підсумовування експлуа­таційних, фінансових і надзвичайних витрат.

Експлуатаційними є види діяльності, що передбачені ста­тутом підприємства: виробнича, торговельна, будівельна, транспортна, постачальницько-збутова та ін.

Фінансовою є діяльність, пов'язана з фінансовим і банкі­вським обслуговуванням підприємства (випуск акцій, фінан­сова участь у діяльності підприємств, надання та отримання кредитів).

Надзвичайною називається діяльність за операціями дов­го-тривалого характеру, як правило, від 2 до 5 років (наприк­лад, реалізація основних засобів, авторського чи орендного права).

За кожним із видів діяльності проводиться зіставлення витрат із випуском і продажем (реалізацією) та визначення фінансових результатів.

Основними особливостями визначення фінансового резуль­тату методом "витрати — випуск" є:

— точне визначення новоствореної вартості за даними фінан­сової бухгалтерії;

• за даними фінансової бухгалтерії розроблення матриці "витрати — випуск" і на ]ї основі визначення новоствореної вартості;

• визначення фінансового результату роботи підприємства без обчислення фактичної собівартості виготовленої, відван­таженої та реалізованої продукції.

У результаті цього значно знижується трудомісткість бух­галтерських робіт, підвищується оперативність і посилюється контроль фінансових органів.

Самофінансування — це фінансове інвестування за допо­могою власних ресурсів підприємства. Його джерелом є влас­ний капітал підприємства, який включає амортизаційні відра­хування, резерви, нерозподілений прибуток.

В обліку самофінансування визначальне місце займає облік амортизаційних відрахувань.

Річні норми амортизації, які використовуються у Франції, характеризуються такими даними (16.1).

Таблиця 16.1.

Річні норми амортизації

Житлові будинки звичайні	1-2 %
Житлові будинки для робітників	3-4 %
Торгівельні приміщення	2-5 %
Кантори, офіси	4 %
Промислові приміщення	5 %
Тимчасові споруди з дерева	10 %
Ангари	8-10 %
Обладнання	10-15 %
Інструмент	10-20 %
Цистерни	10 %
Контейнери	12.5-20 %
Обладнання канторське	10-20 %
Транспорт	20-25 %
Мотори	20 %
Споруди:
Мобільні	10 %
Стаціонарні	5-10 %

До нематеріальних основних засобів належать:

ліцензії на патент (протягом захищеного періоду — як правило, 23 роки);

витрати на заснування фірми (протягом періоду засну­вання, але не більше 5 років);

право користування землею, водою й іншими природни­ми ресурсами (протягом періоду, який вказаний у договорі, угоді про користування);

авторське право (протягом захищеного періоду).

У випадку придбання об'єкта протягом року амортизацію за міжнародними стандартами нараховують із дати введення в експлуатацію, і лише на деяких об'єктах — з дати придбан­ня. У випадку продажу об'єкта нарахування амортизації при­пиняється з дати реалізації. При цьому для розрахунку амор­тизації за місяць береться ЗО днів, а за рік — 360 днів.

На деякі предмети амортизація нараховується з бази, за­твердженої законом.

Так наприклад, щодо легкових автомобілів амортизаційна база не може перевищувати 35 000 франків (5300 євро) за французьким фінансовим законом 1975 р.

Наприклад. Фірма придбала 1 липня 2011 р. і ввела в експлуатацію легковий автомобіль вартістю 50000 франків. Річна норма амортизації – 20 %. Фактично автомобіль прослужив 4 роки, після чого був реалізований за 25000 франків. Амортизація, прийнята для нарахування податку з прибутку, склала 28000 франків. Амортизація, використана для визначення результату продажу дорівнює 40000 франків. Залишкова вартість реалізованого легкового автомобіля дорівнює 10000 франків (50000 – 40000) (табл.16.2).

Таблиця 16.2.

Розрахунок амортизації

Рік	Бухгалтерська амортизація	Фіскальна амортизація	Відхилення
2007	50000х20/100х6/12=5000	35000х20/100х6/12=3500	+1500
2008	50000х20/100=10000	35000х20/100=7000	+3000
2009	10000	7000	+3000
2010	10000	7000	+3000
2011	50000х20/100х6/12=5000	35000х20/100х6/12=3500	+1500
Разом	40000	28000	+ 12000

Прибуток від реалізації легкового автомобіля складе 15000 франків (25000 – 10000) і відображається як надзвичайний результат, врахований в фінансовий результат фірми, що підлягає оподаткуванню. З метою стимулювання структурних змін у фінансуванні інвестицій, вирішення пріоритетних проблем розвитку економіки і забезпечення ефективності функціонування економічної моделі країни уряд використовує систему прискореної амортизації, основу якої формує дегресивна амортизація

При двгресивній амортизації суму амортизаційних відра­хувань визначають із залишкової вартості об'єктів і норм амор­тизації, помножених на коефіцієнт:

• 1,5 — якщо нормативний час використання об'єкта від З до 5 років;

• 2,0 — якщо нормативний час використання об'єкта від 5 до 6 років;

• 2,5 — якщо нормативний час використання об'єкта більше 6 років.

Дегресивні норми використовують із дати придбання, ліній­ні — з дати використання об'єкта.

Підприємства можуть використовувати дегресивну систе­му амортизації за основними засобами, придбаними або побу­дованими з 1 січня 1960 р. і термін служби яких становить не менше 3 років:

• верстати й обладнання, що використовуються для оброб­ки та переробки в промисловості й на транспорті;

• споруди, призначені для очищення води й атмосфери;

• обладнання та споруди з виробництва пари, тепла й енергії;

• споруди для забезпечення безпеки працівників;

• споруди медико-соціального характеру;

• машини й обладнання, що використовуються для науко­вих і технічних досліджень;

• машини й обладнання для готелів;

• обладнання, призначене для економії енергії та сировини;

• споруди для складування.