Сценарій свята “0й, на Івана, ой, на Купала”

Ведуча: 3 давніх-давен наш народ славився своєю мудрістю, стійкістю, хоробрістю, дотепністю, влучними жартами, народними переказами, легендами, думами, баладами, звичками, обрядами та піснями, які збереглися й дійшли до нас у неповторній красі.

Ведучий: Одним з найулюбленіших літніх свят є свято Івана Купала. Купайло — таке ж свято українського народу, як Коляда зимова. Обоє вони пов'язані з річним циклом сонця. Коляда зимова відмічається через 15 днів після найдовшої ночі — 7 січня. Купайло відмічається через 15 днів після — найкоротшої ночі — 7 липня. Отже ці два свята з колядками та купайлівськими піснями розділяють рік навпіл. Від Купайла до Коляди і від Коляди до Купайла рівно півроку.

Ведуча: Свято Івана Купайла — урочистість переважно молодіжна, але її духовна сила така всеохоплююча, що святкувати на березі річки чи ставка збираються майже всі мешканці села: від малого до старого.

Ведучий: В житті хлібороба свято Купала зводилось до проведення обряду напередодні жнив. В цей день людина мала очиститися від гріхів, купаючись у воді і стрибаючи через вогонь.

Ведуча: Було й інше значення свята. Вважалося, що в ніч на Івана Купала зацвітає папороть. Здавна в народі були сміливці, котрі хотіли здобути її цвіт. За народним повір'ям, опівночі бруньки папороті з тріском розкриваються і з'являється жовтовогненна квітка, лише на мить блиск освітлює усе навколо, а після цього зразу ж зникає.

Ведучий: Вважалося, що хто встигне зірвати цю жовту квітку, той здобуде чарівну силу, котра допоможе знайти скарб, передбачити долю людей, зцілювати й лікувати їх. Природа цієї сили нечиста, тому квітка може зробити людину багатою, але ніколи — щасливою.

Ведуча: Давайте, дорогі діти, згадаємо разом це веселе свято, згадаємо, як його святкували наші предки, як вони славили Землю-годівницю, як славили життя, як творили, мислили, співали, жартували.

Ведучий: Ще напередодні свята все село готувалося до нього. Білили хату, прибирали у кімнатах, на подвір'ї, прикрашали браму, чепурилися молодички.

В цей час господині обходили свої городи, обдивлялися, як зав'язується гудина на огірках, інших овочах, обривали гудину-пустоцвіт і викидали її на перехрестя доріг, промовляючи:

І дівчина: Щоб пусте топталося, а на гудині в'язалося!!!

II дівчина: Оте пусте, що тільки цвіте, а плоду немає — нехай пропадає!!!

Ведуча: Не сиділи без діла й хлопці. Вони на гарбах об'їжджали все село, збирали трухле, непотріб, пустоцвіт, хмиз, сміття. Все це для вогнища на святі.

(Лунає пісня).

Ясно, красно стало

Так, як на Купала.

Рано-вранці сонце зійшло...

Йдуть хлопці поруч з підводою (на якій хмиз, сміття, гудина тощо) збирають і промовляють:

І хлопець: Щоб воно прахом пішло у вогонь Купайла!!!

II хлопець: Хай погане і зле пропаде, а гарне й добре зостається і розвивається.

Ведучий: Дівчата заздалегідь готували квіти до цього свята, любовно їх вирощували з весни.

І дівчина: Йде з квітами і співає:

У вишневому садочку

Скопали ми грядочку

Та посіяли квіточок,

На Купала, на віночок.

Йдуть дівчата з оберемками квітів, сідають на галявині, плетуть віночки.

II дівчина: (співає)

Заплету віночок,

Заплету шовковий

На щастя на долю,

На чорнії брови

Ой, Івана, ой, на Купала

Там дівчинонька вінок сплітала.

Ведуча: Дівчатам — особлива радість. Вінок — то символ їхньої честі, вроди, сонячної долі. Яке в котрої вміння, такий і вінок. У кожної свій, неповторний, свій вінок життя. А щоб вони були ще красивішими, дехто з дівчат споліскує вінок у джерельній воді.

Дівчата зі своїми вінками йдуть в напрямі до річки, ставка (басейну). Сідають у круг, співають пісні про кохання, про жіночу долю, страждання, про коханого: “Цвіте терен”, “Ой, на горі два дубочки”, “Чого вода каламутна?”, “Чом ти не прийшов?”.

Ведучий: А яке ж свято без Купайла?

Дівчата піснею закликають на свято Купайла:

Наше Купайло з верби, з верби,

Котре краще, прийди, прийди,

Котре краще, прийди, прийди,

Котре гірше, не йди, не йди!!!

Ведуча: Купайлиця — символ дерева життя. У нас в Україні купальню готують з верби. Вона найскоріше розвивається в час весняного пробудження. Верба уособлює розквіт природи разом з віночком квітів — основним символом Івана Купайла.

В цей час з'являються хлопці з розкішною вербою, вкопують її в землю. Дівчата починають прикрашати її віночком, стрічками і співають:

І. Наше Купайло високе!

II. Наше Купайло широке,

III. Наше Купайло з гілоньки,

Що вбирають всі дівоньки!

IV. Його вбираєм, співаєм,

Свого ми щастя шукаєм!

V. Купайло, Купайло, де ти зимувало?

VI. Зимувало в лісі,

Ночувало в стрісі.

Зимувало в пір'ячку.

Літувало в зіллячку.

Всі: А в нас Купайло з верби, з верби,

А ти, Іване (Степане) прийди, прийди

До нас Купайла оглядати

І Ярославу цілувати.

Бо як не прийдеш на Купайла,

То вийде з тебе душа і пара.

І дівчина: Чи не бачили ви мого Кострубенька?

(Дівчата відповідають: Пішов у старости!)

Доля моя нещаслива,

Що я собі наробила,

Кострубонька незлюбила.

Вийди, вийди, Кострубоньку,

Стану з тобою до шлюбоньку.

II дівчина: Чи не бачили ви мого Кострубайла?

(Дівчата відповідають: Поїхав по квітку папороті).

Де за горою, за кам'яною

Стоять коні та й готові,

Посідлані, погнуздані,

Тільки сісти та й їхати,

Цвіт папороті шукати.

Ведучий: Обов'язково на святі Купайла присутні Кострубенько — символ краси, молодечої сили, вроди, здоров'я; Кострубайло — втілення застарілого, гнилого.

Три хлопці вносять Кострубенька у вишиваній сорочці, у гарному капелюсі, і Кострубу в брудних штанях, порваній сорочці, а за ними їде гарба зі сміттям, яке вони назбирали на багаття.

Ведуча: Дівчата та хлопці співають пісні і танцюють навколо Купалиці та Кострубенька, деякі дівчата йдуть до річки, щоб пустити на воду свій віночок.

І дівчина:

Пливи, пливи, віночок, за водою,

Пливи, доля, за тобою.

Пливи, вінок, до бережечка

І до розкішного кущечка,

Пливи, доле, за водою,

А я услід за тобою.

II дівчина співає:

Та пущу віночок,

На биструю воду,

На милого вроду.

ІІІ дівчина:

Ой, пливи, віночку,

Тихо за водою.

На щастя, на долю

Милому зі мною.

IV дівчина:

Ой, там на Йвана, на Купайла,

Там ластівка купалася,

На березі сушилася,

А на Миколу дивилася.

V дівчина:

Ще рушників не пряла,

А вже Степана сподобала.

VI дівчина:

Летіли гуси білокрилі

Та в Івана всю гречку з'їли.

Біжи, Марусю, гони гуси,

Цілуй Івана у самі вуса.

І хлопець: Там, за горою, собака бреше,

А там Микола кілля теше.

II хлопець:

Теше він, теше, притешує,

І сам до себе приказує:

— Ой, слава Богу, не журюся,

Бо у неділю оженюся.

III хлопець: Коли не в цю, то в другую,

Візьму Марусю молодую.

Дівчина:

Ой, на Івана-Купалочка

Не виспалася Наталочка,

Погнала бички, дрімаючи,

На кілки ніжки збиваючи,

Приточи, Боже, більше ночі

На Наталчині чорні очі.

Він: Гуляння продовжується. Заходить сонце, настає час запалити купальницький вогонь. Право запалити вогонь надається найстарішому, найшанованішому мешканцеві села.

І дівчина: Вогонь Купайла — вогонь душі! (Кидають у вогонь Кострубу).

І хлопець: Оцього негідного, неспроможного в житті нам не потрібно, нехай горить.

II хлопець: А дужий Кострубенько нехай в землю корінь пускає, росте, розквітає та красою наливається.

(Вогнище горить, освітлює обличчя всіх присутніх на святі: і малечі, і старших людей. Усі дівчата мають віночки, стрічки).

Лунають пісні:

На сіно, дівчата, на сіно

Щось наших парубків насіло,

Понадувалися як ті сичі,

Посідали з батьками на печі.

Ведуча: Хлопці, гайда до дівчат.

З тією, що серцю люба і мила, попарно перестрибують через вогнище.

Лунає сміх, підбадьорливі слова: гори, гори, ясно, щоби не погасло!

Очисти нас від скверни! Дай вогню в душу!

(Загинув у вогні Коструба. А пісні наздоганяють одна одну. А очищувальний животворний вогонь Купайла від смеркання до смеркання має палати; хлопці всю ніч підтримують цей вогонь.

Ведучий: А тут щось шубовсь у воду. Це дівчата постаралися, тепер хто кого. Жарти, сміх не припиняються.

Співають пісні:

Ой, купався Іван, тай у воду впав,

Ой, купався Клим, тай у воду вплив,

Ой, купався Степан, доведеться і нам,

Ой, купався Мусій, доведеться нам всім,

На калину роса впала —

У нас в селі Купала.

Хлопці дістають з води віночки, а дівчата співають:

На городі Чорнобиль той зацвів,

Наїхало козаків повен двір.

Наїхало козаків повен двір,

Пізнай, пізнай Марусенько, котрий твій.

Огороджу терном річку,

Пущу лебедя й лебідку.

В наших селах кажуть: як візьме віночок своєї судженої, то й візьме її за дружину.

Ведуча: Стало традицією при проведенні свята Івана-Купайла хлопцям викрадати в дівчат Купальницю. В хлопців мета — викрасти, в дівчат — відстояти її.

І дівчина: Тут вам не бувати, Купальниці не брати!

II дівчина: Йдіть своє колесо качайте, а нашої Купальниці не займайте!

І хлопець: Будемо і колесо качати, і вашу Купальницю брати.

II хлопець: Ваша Купальниця кругом славиться,

Ми це добре знаємо і не поламаємо!!!

III хлопець: Покладем її у воду

На ще кращу вроду.

Дівчина: Наше з нами буде, славне є і славне буде!!!

(Хлопці з дівчатами “борються” з Купальницю. Хлопці перемагають, несуть Купальницю до води: Щоб наша Купала

Та ще кращою стала!

Стороною дощик іде...

Ведучий: Хлопці вносять Купальницю у воду і примовляють:

І щоб росла буяла, а на той рік ще кращою стала!

А в деяких українських селах Купальницю не топлять, а розламують на гілки. Кожна дівчина намагається зірвати більшу, красивішу гілку. Пізніше купальні вінки та гілки кладуть на свої городи для того, щоб був гарний урожай на другий рік.

Ведуча: Свято до кінця підходить. Хтось додому збирається, а хтось, як Купайло, то ні! Тут же з'являється купальська вечеря: вареники з вишнями, киселиця, вишняк. Неперевершений то смак: їсти просто неба, на землі, чути її пахощі, спів птахів, чарівність ночі.

Ведучий: Свято закінчилося. Але свято живе! Не дають цьому святу люди стати минувшиною. Живе в чарівності ночі, в сонячному теплі, в духовній чистоті, живе в пошуках життєдайних джерел, в потягу до світла, добра, у вогні душі, в легендах і невмирущих піснях.

Додаток 5