3.3. Класифікація систем, мето­дів і видів ремонту авіаційної техніки

Аналіз результатів діяльності РАП в структурі АТС показує, що одноразові витрати, тобто витрати на проведення одного ремонту деталей, вузлів і аг­регатів електро- та радіообладнання, приладного обладнання, пілотажно-навігаційного комплексу ПС (загальна назва такого обладнання – авіоніка) не перевищують 8...10 відсотків їх початко­вої вартості. Проте, кількість проведення ремонтних робіт на протязі всієї стадії функціонального використання такого БО призводить до збільшення ви­трат на його відновлювання. Встановлено, що загальні витрати на проведення ремонтно-відновлювальних робіт на протязі всього періоду призначеного ресурсу обладнання вказаного типу у 2…4 рази вище їх початкової вартості. Це пояснюється некоректним обґрунтуванням міжремонтних ре­сурсів та термінів служби, невідповідністю між досить високим рівнем довговічності та надійності АТ та вимогами щодо частоти проведення для неї ремонтних робіт. Складається ситуація, за якої заміна технічних пристроїв, які дійсно швидко зношуються та втрачають свої функціональні кондиції, супроводжується заміною пристроїв або їх елементів, які можуть надійно відпрацювати ще досить значний період часу. Внаслідок цього у 60...80 відсотків пристроїв АТ, які замінюються чи ремонтуються у відповідності до встановлених правил, використовуються далеко не повністю. Так, до певного періоду напрацювання (як правило це напрацювання планером ПС встановленого міжремонтного ре­сурсу) одні вироби зношу­ються так, що також потребують капітального ремонту, інші можуть бути відновлені за рахунок заміни окремих елементів, вузлів і блоків, треті – за рахунок виконання тільки профілактичних і регулювальних робіт, а окрема група виробів може експлуатуватись взагалі без ремонту. Особливо це стосується високонадійних блоків сучасної авіоні­ки.

Таким чином, виникає необхідність застосування різних організаційно-технологічних прийомів ремонту, оптимальних з точки зору витрат і надійності в умовах надзвичайно широкого асортименту виробів АТ. Основна мета ремонту при цьому зберігається: виявити у виробах АТ пошкоджені та зношені елементи і шляхом їх заміни або ремонту забезпечити відновлення надійності і працездатності об’єктів ремонту.

В цивільній авіації застосовуються різні системи, мето­ди і види ремонтів АТ, в основу яких покладені різні принципи.

3.3.1. Класифікація сис­тем ремонту авіаційної техніки

Система ремонту за потребою (ремонт після відмови об'єкта АТ).

Ця система в основному вико­ристовується для тих об'єктів АТ, які не впливають на безпеку польотів. Льотна експлуатація таких об’єктів здійснюється за принципом “до безпечної відмови”, тобто для такої АТ проводяться тільки роботи з її технічного обслуговування, а міжремонтні ресурси не встановлюються. Якщо виникає відмова такого пристрою, то її наслідки не є критичними з точки зору виникнення небезпечної польотної ситуації. З іншого боку, такі вироби АТ не підлягають проведенню планових ремонтних робіт, що знижує відповідні фінансові видатки ЕАП. Ремонт таких виробів проводиться тільки у разі їх відмови. З точки зору техніко-економічних показ­ників ця система експлуатації та ремонту є ефективною, але вимагає проводити ретельний і обережний відбір конкретних об'єктів АТ для ремонту за такою системою.

Система планово-попереджувального ремонту.

За цією системою періодичність проведення ремонтних робіт та їх обсяг і зміст для конкретних типів АТ є регламентованими, тобто строго визначеними відповідною експлуатаційною та ремонтною документацією. Усі відновлювальні роботи виконуються за планом та певними нормативами, а їх зміст спря­мований на попередження виникнення відмов і несправностей авіатех­ніки на наступному періоді її експлуатації. Часові моменти проведення відновлювальних робіт визначаються встановленими для об'єктів, які ремонтуються за даною системою, міжремонтними ресурсами.

Проте, як вже було зазначено, велика кількість деталей, вузлів і агрегатів при надходженні в ремонт після відпрацю­вання міжремонтних ресурсів ще не потребують у більшості випадків відновлення свого рівня надійності. Звідси виникають невиправдано високі витрати коштів ЕАП, а також вилучення АТ з процесу її льотної експлуатації.

Система регламентованого ремонту.

Така система спрямована на забезпечення необхідного рівня експлуатаційної надійності АТ під час відпрацювання ПС призначених ресурсів при одночасному зменшенні витрат трудомісткості і скороченні простоїв авіатехніки в 1,5...2,5 рази на РАП. В основу системи покладено регламентований вид ремонту авіатехніки, який буде розглянуто трохи нижче.

Система ремонту за контролем і коригуванням рівня надійності авіатехніки.

Використання цієї системи ремонту вимагає в процесі експлуатації виробів АТ проведення обов'язкового періодичного контролю їх показників надійності. Якщо результати такого контролю вказують на наявну тенденцію інтенсивної деградації показників надійності і можливість їх виходу за межі встановлених припустимих границь, то тоді даний контрольований об’єкт АТ надсилається на РАП для виконання ремонту. Коригування критичного рівня надійності виробів АТ (як у сторону підвищення, так і у бік зниження) може здійснюватись за рахунок поповнення та аналізу статистичного матеріалу, який збирається у ході проведення контрольних заходів.

Система ремонту за фактичним технічним станом.

Така система передбачає проведення періодичного контролю поточного технічного стану об'єктів АТ за рахунок вимірювання їх робочих параметрів. Зміна значень параметрів зале­жить від зміни стану виробу. За рахунок спостереження динаміки зміни значень На основі порівняння отриманих вели­чин з гранично допустимими приймати обґрунтовані рішення щодо придатності кожного агрегату, вузла, системи до подаль­шої експлуатації без ремонту або про необхідність їх ремонту. Система є найбільш прогресивною і для її широкого впровад­ження необхідно мати науково обґрунтовані нормативи при­пустимих змін значень робочих параметрів і характеристик об'єктів ремонту в процесі експлуатації, розробляти і впроваджувати діагностичні бортові і наземні комплекси, контролюючу апа­ратуру. Необхідно також, щоб об'єкти ремонту мали високу ступінь контролепридатності для проведення операцій вимірювання всіх діагностичних параметрів.