- •Загальні відомості про геотектоніку Історія становлення геотектоніки
- •Напрями геотектоніки
- •Методи геотектонічних досліджень
- •Тектоносфера та структуроутворюючі процеси Будова та склад тектоносфери
- •Структуроутворюючі процеси
- •Вертикальні коливні рухи земної кори
- •Сучасні та молоді коливні рухи
- •Новітні коливні рухи
- •Древні коливні рухи
- •Глибинні розломи
- •Методи вивчення
- •Класифікація розломів
- •Глибинні зсуви
- •Глибинні насуви
- •Глибинні скиди
- •Глибинні розсуви
- •Лінеаменти
- •Внутрішньокорові структури континентів
- •Брилова складчастість;
- •Складчастість нагнітання
- •Складчастість загального зминання
- •Зв'язок складчастості загального зминання з коливальними рухами
- •Походження складчастості загального зминання
- •Глубинная складчатость
- •Общие соображения о складчатых движениях
- •Ендогенні режими Загальна характеристика
- •Класифікація ендогенних режимів материків
- •Клас геосинклінальних режимів
- •Клас платформних режимів
- •Клас орогенних режимів
- •Континентальний рифтовий режим.
- •Режими тектоно-магматичної активізації
- •Тафрогенний режим
- •Режими перехідних зон між континентами і океанами Режими окраїн материків
- •Ендогенні режими океанів
- •§ 1. Океани і їхня кора
- •§ 2. Срединноокеанские підняття (хребти)
- •§ 3. Океанські плити
- •§ 4. Підводні окраїни континентів
- •§ 5. Походження океанів
- •Основні етапи й загальні закономірності еволюції структури земної кори
- •§ 1. Основні етапи розвитку земної кори
- •§ 2. Загальна спрямованість еволюції структури земної кори
- •Тектоносфера при різних ендогенних режимах
- •Закономірності розвитку ендогенних режимів
Методи вивчення
Велике значення при виявленні глибинних розломів мають геофізичні дані, що відображають різниці в будові і розвитку розділених ними блоків земної кори. Уздовж ліній глибинних розломів відбувається стрибкоподібна зміна фізичних параметрів порід, що легко встановлюється різними геофізичними методами. Найбільше значення серед них мають дані аэромагнитных і гравіметричних зйомок і глибинного сейсмічного зондування.
У магнітних полях розломи відображаються у лінійних аномаліях, що мають велику протяжність, у вузьких смугах чи ланцюжках позитивних аномалій, а також у зміні простягання осей магнітних аномалій.
В аномальному гравітаційному полі глибинні розломи виділяються зонах підвищених градієнтів, вузькими зонам чи ланцюжкам позитивних аномалій сили тяжіння великої протяжності; різкими змінами простягань і торцевим зчленуванням різнорідних аномалій; витриманими смугам аномалій, що мають різну інтенсивність. Особливо інформативним є збіг гравітаційних ступенів з лінійними позитивними магнітними аномаліями.
З сейсмічних методів найбільше значення при вивченні глибинних розломів має глибинне сейсмічне зондування (ГСЗ) – єдиний прямий метод їх виявлення. Положення глибинних розломів па профілях ГСЗ може бути визначене по зсувах опорних горизонтів: поверхні консолідованої кори, границь шарів усередині останньої і поверхні Мохоровичичя. Як було встановлено зондуванням, амплітуда вертикальних зсувів поверхні Мохоровичичя досягає 10-15 км, а в окремих випадках 20-25 км.
Перераховані вище особливості глибинних розломів не вичерпують усіх можливостей їх виявлення. Можна вказати ще на геохімічні ознаки, серед яких одним з найцікавіших є гелієві струмені з підвищеним змістом нерадіогенного ізотопу гелію Не3, що має мантійне походження.
Класифікація розломів
За характером зміщення крил, розломи можна розділити на: глибинні зрізи, глибинні зсуви, глибинні насуви, глибинні скиди, глибинні розсуви.
Глибинні зрізи
Глибинні зрізи часто є межами між зонами підняття і опускання, які викликані брилево-хвилевими коливними рухами. Рух у крилах таких розломів спрямований вертикально, розвиваються довгостроково і може змінювати свій напрямок на зворотній. Оскільки глибинні зрізи розділяють підняття й опускання, вони є межами, на яких різко змінюються фації і потужності відкладів.
Глибинні зрізи розвинуті повсюдно. Особливо яскраво вони виявляються в областях, де брилево-хвилеві рухи мають велику амплітуду і швидкість. Прикладами можуть служити глибинні розломи Середньої Азії, Карпат і Кавказу.
Один з таких розломів протягається між Алайским хребтом і Паміром по долині р. Муксу (Каракульский глибинний розлом). По обох сторонах розлому протягом довгого часу відбувалися вертикальні рухи різні за знаком. Так, у силурі і девоні зона сучасного Алайского хребта прогнулася на 6-8 км, а Північний Памір у той же час піднімався. У ранньому карбоні, навпаки, Північний Памір прогнувся на 3-4 км, а Південний Алай піднявся. У середньому карбоні і пізніше до кінця палеозою Алай і Північний Памір піднімалися, але на місці Каракульского розлому існував прогин.
У багатьох випадках тектонічна роль глибинних зрізів виражена в тому, що вздовж них виникають прогини, найчастіше невеликі. Іноді вони утворять ланцюжки, що примикають до розламу. Такі прогини називають «прирозломними». Прикладом великого прирозломного прогину є ферганський, що примикає до Талассо-Ферганскому розлому. Опускання земної кори і нагромадження осадків у цьому прогині відбувалися протягом юри. А в крейді на тім же місці відбулося підняття. Цікаво, що амплітуда як юрського прогинання, так і крейдового підняття наростала з наближенням до розламу й останній різко зрізав і прогин і підняття.
Особлива форма впливу глибинних зрізів на структуру земної кори – це утворення в зв'язку з ними так званих «зон зминання». Прикладами можуть бути Іртишська зона зминання на Алтаї або Успенська в Казахстані. В обох випадках палеозойські породи, що складають місцевість, зім'яті в дуже стиснуті ізоклінальні складки, що пронизані кліважом течії. Ці деформації супроводжуються метаморфізмом: глини перетворені у філліти або зелені сланці. Такі зони мають в ширину декілька десятків кілометрів і являють собою вихід на поверхню глибинного розлому, який вираженого смугою дуже деформованих порід, що прогріті гарячими розчинами які піднімалися по густій мережі тріщин. За межами цієї зони ті ж самі породи дислоковані і метаморфізовані набагато слабкіше.
Глибинні зрізи істотно впливають на магматичні прояви. З ними пов'язані виходи як інтрузивних, так і ефузивних порід. Велика кількість таких розломів контролює розміщення ультраосновних інтрузій.
Практичний інтерес глибинні зрізи представляють у зв'язку з тим, що або безпосередньо, або за допомогою супроводжуючих їх магматичних порід вони контролюють розміщення зруденіння.