Складчастість загального зминання

Складчастість загального зминання (морфологічно повна, чи голоморфная) утвориться в результаті згинання шарів під впливом подовжнього стиску, тобто стиску, спрямованого паралельно шарам. На відміну від складчатостей брилової і нагнітання, для яких типовий індивідуальний розвиток кожної складки, складчастість загального зминання характеризується підпорядкованістю великих сукупностей складок єдиної, загальної, для них деформації. Остання складається в скороченні розмірів усього даного масиву в одному напрямку і збільшенні – в іншому. Основний напрямок скорочення розмірів – горизонтальний, а збільшення – вертикальний.

Методи відновлення історії складчастості загального зминання

На відміну від складок брилових і нагнітання складки загального зминання постседиментаційні. Їхній вік установлюється не по зміні потужностей і фацій відкладів в межах окремих складок, а по кутовому неузгодженю. Останнє є структурним результатом деякого ланцюга подій:

а) нагромадження першої товщі верств гірських порід;

б) зминання їх у складки;

в) підняття зім'ятих у складки верств у зону розмиву;

г) розмив й утворення поверхні денудації на зім'ятих у складки породах;

д) опускання поверхні денудації в область накопичення і відкладення нової товщі осадків.

Якщо подій «в» і «г» не відбувалися і верстви після їх зминання у складки не піднімалися на поверхню і не розмивалися, то кутове неузгодження не могло б виникнути і цієї ознаки віку складчастості не існувало. Але всі геологічні дані говорять за те, що утворення складок загального зминання, дійсно, тісно і закономірно зв'язано з підняттям земної поверхні, що приводить до розмиву і утворення денудаційної поверхні. Однак наступне опускання, необхідне для нагромадження нової товщі й утворення кутового неузгодження (стадія «д»), уже являє собою самостійне явище, що може або відбутися, або ні. В останньому випадку ми втрачаємо можливість визначити верхню межу віку складчастості.

Оскільки подія «д» не пов'язана з попередніми подіями, інтервал геологічного часу прихований схований у кутовому неузгодженні і може мати різну тривалість. Найточніше визначити вік складчастості можна по тим кутовим неузгодженням, що відповідають найбільш коротким інтервалам часу. Такі короткотривалі кутові неузгодження становлять інтерес і для рішення іншого питання, а саме питання про швидкість утворення складчастості загального зминання: чи утвориться вона геологічно повільно, у деякій мері подібно складчастості бриловій і нагнітання, чи ж вона формується геологічно швидко – поштовхом.

Якби всі кутові неузгодженості вміщували в собі тривалі перерви, можна було б припускати, що складки загального зминання ростуть протягом усієї такої перерви, тобто повільно. Однак відомі випадки, коли інтервал кутового неузгодження, геологічно дуже короткий. Наприклад, на південно-східному Кавказу між верхнім титоном і нижнім валанжином спостерігається кутове неузгодження в 35°.

Такі випадки дозволяють вважати, що складчастість загального зминання утвориться геологічно швидко. У геологічному масштабі часу такий акт деформації, дійсно, може розглядатися як поштовх. Дуже важко визначити тривалість фази складчастості в роках. Існують припущення, що вона не перевищує кількох сотень тисяч років.