Мал. 1. Побудова і організаційна структура системи тзі в Україні

Державна політика у сфері ТЗІ визначається пріоритетністю національних інтересів, має на меті унеможливлення реалізації загроз для інформації та здійснюється у напрямах нормативно-правового і організаційного забезпечення, науково-технічної та виробничої діяльності. Важливість для безпеки держави галузі ТЗІ, її наукоємність вимагає концентрації зусиль науково-технічного та виробничого потенціалу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, академій наук.

Відповідно до цього, визначено основні принципи і концептуальні засади організації забезпечення ТЗІ в Україні. До таких належать:

• додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність;

• єдність підходів до забезпечення ТЗІ, які визначаються загрозами безпеці інформації та режимом доступу до неї;

• комплексність, повнота та безперервність заходів ТЗІ;

• гармонізованість нормативно-правових актів та нормативних документів щодо ТЗІ з відповідними міжнародними договорами України та міжнародними стандартами;

• обов`язковість захисту інженерно-технічними заходами інформації, яка становить державну та іншу передбачену законом таємницю, конфіденційної інформації, що є власністю держави, відкритої інформації, важливої для держави, незалежно від того, де зазначена інформація циркулює, а також відкритої інформації, важливої для особи та суспільства, якщо ця інформація циркулює в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування, у допоміжних органах і службах Президента України, Національній академії наук, Збройних Силах, інших військових формуваннях, органах внутрішніх справ, на державних підприємствах, в державних установах і організаціях;

• виконання на власний розсуд суб`єктами інформаційних відносин вимог щодо технічного захисту інформації, що є їхньою власністю, та відкритої інформації, важливої для особи та суспільства, якщо остання циркулює поза межами державних організацій;

• покладання відповідальності за формування та реалізацію державної політики у сфері ТЗІ на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади;

• ієрархічність побудови організаційної структури системи ТЗІ, суб`єкти якої належать до сфери управління або підпорядковані відповідній державній організації, та її керівництво діяльністю цих суб`єктів у межах повноважень, наданих нормативно-правовими актами;

• методичне керівництво спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері ТЗІ діяльністю організаційних структур системи ТЗІ;

• фінансова забезпеченість системи ТЗІ за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів та інших джерел.

Функції уповноваженого державного органу у сфері ТЗІ виконує Держспецзв'язку.

На відомчому рівні заходи із забезпечення ТЗІ здійснюються безпосередньо суб’єктами системи ТЗІ - міністерствами й іншими органами державної влади та підпорядкованими їм підприємствами, установами та організаціями, а відповідальність за організацію і стан захисту інформації покладається на їх керівників. Вони мають створювати або визначати підрозділи для оцінювання стану загроз інформації, розроблення та реалізації планів заходів щодо її захисту, координації діяльності інших суб’єктів у сфері підпорядкування, здійснення розрахунків та обгрунтувань потрібних для цього коштів.