52.Поняття та види міжнар. Факторингу.

Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони: фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку); постачальник; покупець.

Види факторингу :

1. Факторинг з гарантією постачальника ( фактор надає постачальнику гарантію оплати експортної поставки на випадок відмови покупця в оплаті або неналежної плати за поставлений товар. Взамін він отримує право регресної вимоги до дебітора.

2. Факторинг з виключним правом ( для сучасних факторингових відносин характерною є уступка клієнтом всієї дебіторської заборгованості у виключне право на вимогу, завдяки чому постачальник позбавляється права на звернення до будь-якого іншого фактора, бо тільки у такому випадку і виникає факторинг).

3. Прямий та непрямий (прямий – коли існуєлише 1 фактор. Непрямий – коли передбачається існування фактора у державі експортера і окремого фактора – у державі імпортера).

4. Форфейтинг (особл. Вид факторингового договору,змістом якого є придбання фактором у постачальника перевідних чи простих векселів боржника з майбутнім строком сплати,які авальовані (тобто на які існує гарантія) певним банком держави боржника).

Правове регулюв. Факторингу здійсн. Оттавською конвенцією 1988 р.

53.Правове регулюв.Питань,пов*яз. З використанням «неназваних» контрактів.

54.Агентсяка угода.Повноваження агентів,види зазначених повноважень.

Агéнтська угóда — договір між принципалом і агентом, який визначає характер і обсяг доручення, розмір комісійної винагороди, термін дії та умови припинення договору.

Повноваження. 1. агент може бути уповноваженим представляти принципалу третіх осіб зі своєї території, проте рішення щодо можливого укладення договору приймається не агентом, а самим принципалом;

2. агент має повноваження сам укладати зазначені договори від імені принципала (так званий незалежний агент).

Щодо 3-х осіб : агент укладає угоди з третіми особами від свого власного імені, що позначається як дія за нерозкритого (undiscloused) принципала;

• він сповіщає третіх осіб про факт існування принципала, проте не називає прізвища останнього (дія за неназваного - unnamed - принципала);

• агент і повідомляє про наявність принципала, і називає його (тобто, діє безпосередньо за названого - named - принципала)

Види повноважень. 1. Визначені прямо (Прямо визначені повноваження можуть бути наданими принципалом агентові в будь-якій формі). 2. Повноваження, що розуміються, являють собою такі повноваження, які, хоча і не визначені прямо, проте є необхідними для виконання агентом доручення принципала. 3. Повноваження за необхідністю (з'являються у агента тоді, коли він володіє товарами принципала, але має щодо них обмежені повноваження).