- •Українська література
- •Павло тичина (1891-1967)
- •Арфами, арфами...
- •0 Панно Інно, панно Інно! я — сам. Вікно. Сніги...
- •А хтось кричить: ти рідну стрів!
- •1 Раптом — небо... Шепіт гаю,.. О ні, то очі Ваші.— я ридаю.
- •Васильки
- •0 Ні! Не вернеться минуле, Назад ніколи не прийде!
- •1 Похилив чоло Мазепа, Немов налите чавуном. «Заснуть, заснуть...»
- •Микола б аж ан (1904-1983)
- •І. Собор
- •Розділ перший
- •Крехтіли,
- •Старий Перебендя перехриетився:
- •Розділ другий
- •Не знаю.
- •Володимир свідзинський (1885-1941)
- •Із збірки «вересень» (1927)
- •(Романтика) Новела «цвітові яблунь1
- •...В городі стояла енергійна перестрілка..
- •В житах
- •I гладила рукою мій чуб, а його розчісували уже другий рік дощі, сніги і дике вовче дезертирське життя... Вона сміялася:
- •Остап вишня (1889-1956)
- •Моя автобіографія
- •1 У тексті виділено уривки, які (переважно з політичних міркувань) вилучалися радянською цензурою з багатьох видань творів Остапа Вишні.
- •1 Чиновники в Російській імперії поділялися на чотирнадцять рангів. Найнижчим був саме чотирнадцятий, а найвищим — перший.
- •1 Після 1921 року в урср письменники мали змогу існувати і друкуватися лише за умови, якщо вони, як тоді казали, «визнають і підтримують політичну платформу радянської влади».
- •2 Кам'янець-Подільський у 1919 — 1920 pp. Був тимчасовою столицею унр.
- •3 Остап Вишня має на увазі свої перші виступи на сторінках «уенерівсВких» газет «Нат родна воля» і «Трудова громада».
- •4 Письменник натякає на свій арешт органами чк та ув'язнення в Холодногірській тюрмі за фейлетони в газетах унр.
- •«Чухраїнць (Спроба характеристики)
- •Якби ж знаття.
- •Якось-то воно буде. Я так і знав.
- •Забув. Спізнивсь.
- •Відкриття охоти
- •Куди їхати?!
- •З ким ікати?
- •Із дикої качки
- •Сучасники і Максимові Рильському
- •Павлові Тичині
- •1 Скитський — скіфський.
- •Вершники
- •1 Компаніївка - нині селище міського типу Кіровоградської області, райцентр.
- •1 ...Прокилавгя на Явдоху...- За релігійним календарем день Єпдокіі відзначався 1 березня за ст. Ст.
- •2 Золоті Ноші - Золотоноша, колись Полтавської губернії, нині райцентр у Черкаській області.
- •1 «Отченаш» — основна християнська молитва.
- •Микола бажан майстер залізної троянди (Уривки)
- •Олесь гончар блакитні вежі японського (Скорочено)
- •Валер'ян підмогильнии (1901-1937)
- •Частина перша і
- •2 Прототипом поста Вигорського був близький лруг в. Підмогильного — щізначний український пост Євген Плужник (1898-1936).
- •1 Прототипом критика Спітозаропа був іііломпіі український пост, літературознавець, критик і перекладач, професор Київського інституту народної освіти Микала Зеров (1890— 1937).
- •Частина друга і
- •1 Модр — Міжнародна організація допомоги революціонерам.
- •1 Доведена до безглуздя (лат.).
- •Мина мазайло
- •Перша дія
- •Повернувся із загсу Мина Мазайло.
- •Друга дія
- •Заняття з Миною.
- •Мотя з Курська.
- •1 Ви отут сидите і не знаєте? м а з а й до
- •Третя дія
- •Может бить нікада».
- •Четверта дія
- •Бо не рано почали.
- •Літературний процес 1930-1950 років
- •Богдан-ігор антонич (1909-1937)
- •Автопортрет
- •11934) Коляда
- •Ротації
- •Зачарована десна
- •1 Каріїія — тс саме, що карцер, приміщення (звичайно без світла) для тимчасоного одиночного ув'язнення.
- •Україна в огні
- •1 Батьку! (Wiw.) 1 Так!.. (Win.)
- •Щоденник (1941-1956) (Уривки)
- •Олександр довженко
- •Іван кочерга (1881-1952)
- •Драматична поема (Скорочено)
- •Дія перша
- •I князю стол дістали золотий. І за таку ось вірність Коснятину Він кривдою лихою відплатив!
- •Багато де я мандрував і бився,
- •І з родичами злими посварився.
- •1 Ось до вас свій човен повернув,
- •0 Віщі діви Долі і Часу,
- •1 Щоб здобути руку цю дівочу, Пройду я світ від півдня до півночі, Своїм човном схвилюю всі моря, Здобуду світ, коропу, перли, славу,
- •І за очі пе слід іх посилати.
- •Збирали квіти, у Дніпрі купались.
- •Хіба тобі так греки до вподоби?
- •Дівчата :і реготом кидаються врозтіч. З-за рогу постаменту висуваються спочатку чиїсь йоги в чоботях, а потім вся чорна фігура бородатого монаха, шо сідає на лаві і протирає очі. Дівчата сміються.
- •Прости мене, великий господине, Не од вина, од мудрості охляв...
- •До Ярослава звертається Гаральд. Говорить князеві, що кохає Єлизавету. Ярослав пропонує йому досвіти певного становища в світі і з короною, славою повернутися до коханої. Гаральд погоджується.
- •Варта й юрба будівників миттю відтісняє іі обеззброює варягів. Шум стихас. . Єлизавета горнеться п сльозах до Ярослава.
- •1 Нечестивих уряди блюдеш.
- •Його до нас посадить.
- •Давид і Ратибор підводяться.
- •Що Новгород чужий тобі навіки!
- •Дія четверта «каменщик і князь*-1032 р.
- •Похід проходить, пісня помалу затихає.
- •Опам'ятайсь, безумна! я монах!
- •То слухай же, безумний. Він убив
- •Ви брешете! Ні, ні! Він не загинув!
- •1 Кротості його великий дар.
- •0 Боже мій! Як важко мудрим бути, Коли в душі дві сили б'ють ключем, Коли вино не вийшо ще із сусла
- •Друга відміна «золота брама»
- •0 Мужі новгородські, що віднині За вашу службу, вірність і добро я город ваш звільняю од данини, — Се ірамоту даю вам і устав
- •Музика. Вигуки.
- •Улас самчук (1905-1987)
- •1) Глибока синівська любов і пошана автора до свого народу, знання його характеру, його життя, його воліннія.
- •Псион горно авторові, прнстрасіїо-жііттєдайні. Ми б сказали, рубенсівські, .І дехто твердит» довжсіікінгькі, образи українських людей, української природа.
- •В. Кн пиши і ільки Самчукові творчо виявлений стиль ліричного монологу, то, як електричний струм, проймає весь сюжет повісті іі тримає читача в постійній напрузі.
- •Книга про народження марії і
- •11У іі ти, Корпію, сердитий.
- •Книга днів марії 1
- •II.I осінь мусить КкШиг.І (мн/н/іуіІі КчуШ'чніІу звів, ось тільки зшмогижь жиго, іі.Ір--'ції. Гнїнкін і ноши*. Пики ні" світить ребрами.
- •Ех. Україна, да хлібаридная..
- •1920-Й і 21-й роки. Роки солі й хліба. Валки босих людей з мішками на плечах, сотій верстов йдуть пішки по сіль. З півночі сунуть обвішані торбами і кацапами поїзди.
- •Неп, усср.
- •- Ах, дитино, діпнно! Чого ходити? Вона не знає, чого ходиш...
- •- Нарід чи чернь? Стаття
- •Дмитро павличко сонця і правди сурмач (Скорочено)
- •МодРї! камень і
- •1 Не родова» (мадяре**.}. Пальт твої були вправні н повні ніжного тепла. Зовсім ие боліло, як ги вЦдтїрала злкривлвдеиий бинт. Віддерши його, кинула десь у куток.
- •Xoihlhi її понід руки і кинули нерел себе. Штовхали, та ііцтгапнди. Та і розі їли;
- •У чому особливість організації оповіді іювсзіі -Міідічі Камі ні - -
- •Як и новелі -м'ирн Камень» важ молишь міми і дійсність?
- •Чи згодні ви і провідноіоідеєюпопели, що кохання іирешг.М-смсіггь? за мить щастя
- •1 Люби* ікугшіас ост' (Дат)
- •1 Знову ждав Дідснкової відповіді. Засуджений мовчав, понурившись.
- •1964, Рангун - Київ
- •У чому особливість композиШі новели «За миті, щастя»?
- •У чому полягас трагелія Сашка Дідспка? Як він сам ставиться до
- •Літературний процес 1960-1990 років
- •Василь симоііенко (1935-1963)
- •Леб1ід1 материнства
- •1'И лежиш і ще впоперек ліжка Ну до чого міле й чудне' а до тебе незримі ніжки Прив'язали цупко мене.
- •1 Я не чув. Як жайвір и небі тане, Кого остерігас з висоти,.. Прийшла любов непрохана іі неждачл Ну як мені за нею не піти?
- •Дмитро павличко (нар. 1929 р.)
- •Два кольори
- •Полечу я до монголії
- •Між горами в долинах — білі юрти
- •9 Худеньких дитячих
- •Маруся чурай
- •Сповідь Розділ третій
- •Багаюму і діти чорт колише,
- •Весілля мушу справити, ан.
- •Прийшов священик.
- •0 ГоаКлл простії нам ню laiibOyL
- •1 Рантом вершник врізався її юрбу.
- •Is тяжкі часи кривавої сваволі
- •Проща Розділ шостий
- •1 «Зелененький иароіпочку»,
- •11 Не і.Хкіїпицьку ;іін;іі.Іік гі. Пищаний майстер риіошст II. Загрсос.Шінй рот
- •Рік 1015. Пкркдзимок. Новгород.
- •Рік 1014. Літо. Болгарське царство.
- •Рік 1014. Осшь константинополь.
- •1942 Рік. Зима. Київ
- •Рік 1015. СбредЛітта новгород.
- •Рік 102g. Падолист. Київ.
- •1966 Рік. Перед ГїАкаціяміі західна німеччина
- •Рік (02s. Пилип. Кіігії.
- •1966 Рік. Вакації західна німеччина
- •1966 Рік. Літо кита
- •Рік 1037. Останній сонцево рот. Київ
- •I9gi року журнал «Кгк-спашка» иа-лрукyuan перше онопілаїшн Григора
- •Оповідання}
- •1 Від тою шепоту у мене наморочиться голова, а серпе починає калатати, як дзвін, Стрибаю вниз, сердито хапаю п за плечі і з розгону цілую в рипучу холодну хустку.
- •Три зозулі з поклоном Новела
- •Що ідіьи: всіх героїн новели?
- •Iituiiiiiii пя комедія/ — нендополепо шепнув молодий Каїрі па нуло,-Зібра ції і. Би рідичі, скромно, тихо...
- •III» ис вечір то й новин'
- •Що вн можете сказати яро ілішіх псргпилжів твору"*
- •Зверніть увагу на пейзажі шіонідаїпія «Оддавали Катрю». Які ііастрої вони ііідкреслкяотьУ Чому?
- •Дикий ангел
- •Дія перша Картина верша
- •II а в л и к {до Такі). Зав'яжи галстук. Таня (зав'язує). Пора самому навчитися. Павлик. Ширший вузол- '
- •1 Сказала стиха мати.
- •II а и л її к {надившіся на /одиначка, непевний жест). Тут чека»:. Тайн. Хай зайде. Всі аиуть. Що скаже батько, але mil мовчки обілас.
- •II а в я и к {ще вагається). Тату... Уляпа. Клич.
- •Набрала номер
- •Музика затихає.
- •Оля несміливо Ода.
- •Платов Микитович пКтяІяся. Пішов до хати.
- •II лато її Ось тині речі. Павле. (Вгтшм* /роші) Ось дев'яносто сім кар-боиапшв. Не з твоїх лишилося. Бери — і в добру путь! Живіть!
- •(Tavja. Тиша
- •От і намиве виходять.
- •Заходит» л їда.
- •Платон ген мшвся
- •Простягас посвичгнвя Платин мають вс поліпився.
- •Переміна світла. РлмШд рано*. Пл.* row. Як завали, щось ыдДсц.Уи Заходить Крячка
- •Дія друга
- •Платов Іде до хати.
- •Входить Платов, подав шкалик і чашку з подою.
- •Картина чеіверта
- •Поління Платова. Улипа іикрвіїаі на стіл Таця зачісуй ься. Фі-дір лато-лінь стілець Платоп мне руки, біля нього стоїть Оля а рушником. Лав.Тіія шнпщіть (чиъхаьс крісло.
- •Входить Петро, не ікенгть Діди.
- •II ги н подивився па л іду
- •II а н л и к Тату, а від нас а о лею вам подарунок
- •В* плечі
- •II ней час иршиїтхя мушка, пісня «Мой дед - раюойїінх* .. Вона глушить усе, чере.І деякий час обривається.
- •Музкка урмавепся.
- •Замаяв* крячко.
- •І сказала стиха мати
- •1U пі слот виходить л жяти Крячко, lje аж ш жммкасиу. Сам пс свій. І сказала стиха мати:
- •І скаі4.Іа етика мати:
- •Оповідання
- •0 Земле втрачена, явися
- •1 Бодай у зболеному сні, і лазурово простелися.
- •0 Земле втрачена, явися бодай у зболеному сні,
- •1 Лазурово простелися, і душу порятуй мені
- •Ще воквалево в основу поезії «За літописом Самовидші»?
- •Яким ностас образ Украйні в поезії «За літописом Самовидця»?
- •1 Замовк він, зщмямленнй, Ьо якраз по сипкому піску Йшли невидимі ноги і вервечку чітку j легку Своїх босих сліди) Проїм чатували перед нами. Перед юними й сивими. А дурними справіку синами.
- •Примітивний іюітркт складної людини
- •I'm1- кучерявий, мов макітра. Все воював проти півлітра. Сказали 6 «за», то був би «за» - * Сяйнула б перваком сльоза.
- •В оборону хліба
- •Панна сотниківна
- •3. За .Чііі'/могчк/ яких .Ьктюгк автор тгодлзус пиуціїинпії світ терпіні'* а. Яку роль у iknbc.1i вітнриють демонов нічні образи''
- •Який настрій ктасттипіи .Тірігпгій героїні dOefl • Концерт жм євввявщі доту і цвіркуна»?
- •За допомогою яких художніх деталей і образів шдтвпрюсться ь поезії •Кописрі дія скрипки, лоту і цвіркуна» мотив часу?
- •Рекреації
- •У програш свята:
- •Святковий ярмарок на площі Ринок і піл церквою Воскресіння -28 і рани я з 10 па
- •Хресний хм до Писаної Скали з виходом иа крипту - 28 травня. Формування косиш при початку вулиці д.Ісржинського о із год.
- •IIbimj і ти, й твій Сенека Де мій рукопис7 — рангом слоюитився Гриць.- а, я продай його за десять доларів, ясно. Але зВрВз згадаю. Він зовсім свіжий у моїй пам'яті. Це,вірш про одне село.
- •Вибач, старий,- сказав Маріофлж -я не хотів так сильно
- •Якою автор бачить роль поета і поезії в романі?
- •Як егавіпі-ся автор до украГиськог Мови? Які лексичні шари активно використовуються у творі? Чи пов'яааііа мова персонажа із оцінною характеристикою?
- •Сподобався чи не сполошися вам ромлі? Чому? Сформулюйте ваше ставкташ до таких творів.
Ти написан його іиїзавчора? - спнтаь Хома.— То іірочпіл*ін нам його черга де п'я і ь покій Сенека ратин па дев'ята рокін ховати написане до шухляди.
IIbimj і ти, й твій Сенека Де мій рукопис7 — рангом слоюитився Гриць.- а, я продай його за десять доларів, ясно. Але зВрВз згадаю. Він зовсім свіжий у моїй пам'яті. Це,вірш про одне село.
Чи про одного чоловіка? — знову нарвався Хома.
Ти нічоїо не розумісш. Ти не знав юго чоловіка. Я його знав Ден вірш присвячений йою пам'яіі. Хвилинку. Читані.
І він почав, закривиш при цьому очі;
Трава. .її зелена дівчинка На рудому схилі, вона Широку Інакша. в НІЙ іірог.тпзаюті вужі.
а ній маленькі віконечка з підземної хащ Bora, який дивиться ппіау тільки крізь вологі стеблини...
Не. там не так. Зараз я згадаю. Ага.
...ЯКИЙ ДИВИТЬСЯ и .1 .у ТІЛЬКИ ь j і ЗСЛеИІ СТсблИНИ .
Не. ті'іьки крізь п. стеблини...
У цей час знову надлетів Бодьо л кавами й останніми коньяками. Білннкевич шепнув на вухо Хомськохіу:
Сто вісімдесят три карбованці, сорок п'ять копійок. .
Запиши їх собі иа чан. аби я не забуті.— порадив Хома
Все! Не згадаю! — визнав Гриць.- Не буду чіпані' Все одно ні не гак цс Зрозумієш, хлопче, - і нщ поплескав Ііілипкевпча по щоці.
Кава пахла незле. Коньяк теж. Ви заквапилися, бо їжс відчули, як за вікнами починає кипіти площа Ььіьшісгь відвідувати іюкіїдали ресторан Білннкевич иискочив зі своїм коньяком і |кнітом закукурікай:
Наївше, я прошу випити м батька нашого Стсшпа!
Я ж вам казав,— зауважив Гриць, але випив. Як і ясі іші::
Ростку, привезеш мені з Америки трохи книжок, добре? - папо-екся Шлішкевич уже біля гардеробу, коли воно забирали свої манатки.
Добре, старий, я привезу тобі щось цікавеньке.- пообіцяв Мартоф-ляк— Скажімо. Книгу рекордів Ґіинесса
Та ні! Я ие про такі книжки... Я тобі потім скажу, добре?
Він не відчепився навіть тоді, коли ви виповзли врешті на площу, передюднену, голосну, освітлену різноколірними прожекторами, лампіонами І смолоскипами Почннатося щось неймовірне.
І тоді, кодл на чортопі льській ратуші вибило дванадцяту, все ноча-лося. З боку каїишньої вулиці Сак|шменгок сунула грандіозна п|мще-сія пе|к-бираііЦІіі. очолювана кількома функціонерами з оргкоміитів-ськими пов'язками й мегафонами у руках. Вийшовши безпосередньо на Ринок, процесія розсицаїась на кілька потоків, і от уже вони йдуть
повз вас, .'. • -і.', в барабани й тулумбаси. сурмлячи и сурми і: ріжки, граючи на aptpax та іуслах. па струпах та флейтах, па інімбалах дзвінках та :nvu,,„ іуїшіх. їх Ціле морс - и масках і з розмальованими фЫями. їх безліч'
То були Ангели Божі, Ціпани. Маври. Козаки, Ведмеді. Спудгї. Чорти, Відьми. Русалки, Пророки. Отці Василівни в чорному. Жиди. Пігмеї, Повії. Улани. Легіонери. Пастушки. Ягнята. Каліки. Гиїженідьні. Прокажені, Паралітики на Рікідорожжу. Вбивці. Розбишаки. Турки. Індуси. Січові CTpLibiii. Волоцюги. КЧяззарі. Мегаліті, Самураї, Дармоіраї. Сердюки. Олійники. Мамелюки. Яничари. Манкурти. Ветерани. Афганці, Багатодітні Сім'ї. Сарацини. Свреі. Ht-гри. ПатршнІ в гогах. Хоойди, Писарі, Брехуни з нисолоіисними язиками. Дебіли, Козакм-Запорожці. Піхощ. Музики, Магометани. Мадзпмі. Малацці. Лнітянкн. Блудниці. Гуігу.іи. Трояниі. Сармати, Етруски, Пині. Слііші, Трембітарі. Фнідюр-ки. Святі з картонними німбами. Гетьмани, Чепці. Панки, Юіошари, Цьохлі. Трубадури. Різники. Юристи. Хапуги. Пияки. Лікарі. Ледарі. Араби, Канапи, Опришки, Отці Домінікани н білому, Шльонлрн, Герої. П и порізи, Мочи морди, Салоіли, Голодранці, Луболоми. Сажотруси. Ко-зилупи. Не і . і кн Менестрелі. Простім > тки — а всіх інших перелічнгн просто неможливо, бо були там ше Горили, Генерали. Гавіали. Павіани, ІІаилнкіаііи. Данайш. Нанайпі, Німфи. Нівхи. Ассирійці, Арняутн. Торбохвати. Лірники. Сирники. Шинкарі, Македонці. Броварі. Анахорети. П\пороки. Українці. Лестияни. Гноми. Мавки. Мавпи. Лилики, Ч«н»ні Коти. Грудні Жаби. Алхіміки. Шльохи, Ирофурн. Татари. Бубабістті...
Лемсні і іуркіт вопи зчинили неймовірний, хапаючи всіх за руки, кусаючи, цілуючи, затягуючи до свого потоку всіх, хто не проти. Над головами їхніми майорять всілякі абсурдні прапори - зелено-фіолетові, рожеііо-білі (СМугаслІ), чорио-білі (в шахову клітинку), 'н'рііоію-лпзурові та ще деякі.
Ви рухаєтеся трохи збоку від них. але так, щоб не погубитися до того ж Білипкевич висне на спині в Маріпфлмка. якому ft без нього ступати нелегко.
Тим часом з наметів повиносили купи всілякого добра - усе воно блншіггь І бряжчить, а на помостах з'являються всілякі дурисвіти, котрі вміють удавати, що начебто нони пожирають вогонь або ковтають ножі, інші стоять на іоловдх. t й такі, що читають якісь нісенітніші про все на світі, інші знову грають у ка|»ти або дудлять горілку, крім юю. дехто таннюс перед пам'ятником першим комсомольцям, бо на нині» ішаішс-ио табличку «Тут танцюють».
На одному з помостів показують пантоміму, де все полягти, у жонглюванні коибасками. які можуть 6ли насправді чим заніодпо. На іншому - конкурс анекдотів, і нахабну ватин сірий ко, заблизько припадаючи до міктя крона, розповідає, як оженився молодий хлопець і що з тога вийшло.
Схаменіться! - кричнії, сивоголовий пророк з іншою помосту — Гряді* вирішальна xbiltiiim' Чи знаєте ви число 666"/
Пінимо! — крич.тть Йому з натовпу.
А ви знает-*, то то число звіра, вето людське число?
Зіккмо!
А скільки буде ірнчі по 666?
Не знаємо!
А я вам скажу. Тричі по 666 буде 19У8!
Овва.' І що з того?
— 1998 - рік останній! Іїггуитеся кожен як можеге. бо нгі ви перелюбники її .тиходіТ. тож мусите за все відповісти, інакше кажучи, за все нам дадуть но сраиі так. що паніки загрузнете и киплячої' смолі і будете лишень смердіти та мучитися'
(тому аплодують, тим більше. ОЮ піп на деякий час злітає пал помік -том. рош-мягтерши руки, паче крила, але в цю Мігть з пьою наданні, штани, і па гоЯШу заді всі читають великі нифри 1998, Спереду в иьо го немає нічого. Не дивно, але цілком можливо, шл» застосовано якийсь ■ ■ ■ і • 111 п 11 обман. Вони на все здатні, ш шарлатани
Добродій у старенькому капелюсі — іоловін? — э такими довгими вусами, що їх доречно заправляти за вуха, розклавши якесь причаїїаал
ля ІірОСТО из бруКІВНІ, досшь голосно КОМГНТуС спої .VtCHtltVHHH
— Уважаем! люди! Мною винайдено множество іитересинх предметів, а также зілля і целебнис граініІ і} ранній юності зо мною бесідував дух молодою Ломоносова, в результаті чою в гойте Сток» пс|м*л вами. такий КОрОШий і нелукіншії Кто Ведав познакомиться ближче, юй МОЖЯ Хто не желас. тоіі хай уходить поскоріш. бо я такий, що Л фугс-генде патлмать ВЮТУ не за ipimf f не пала туї своїм рилом торгувати, місце іа ні мати Он е порчам.и; люди. їм я гонте .трупам буду. Бо я такой -ню да. то да. любіть мою задницю. госиода! Тепер но порядку о моїх ангорських ііроектах. о моїх чудотворних, бляха, рецептах Піуюиіок для вшивании рвот, поносів, кровотіїчсній. мученій і обмороки*, себто на-морокні. Інгредієнте: чорне кофе, водка «Столичная», кінський ніг, хребет нщірки-сатамапдри кручений, дишель в рот. стдкло товчене, яд зміїний, уксус. або ж оцет - що кому більше нравиться, плюс дюд> ського м'яса иония о, бодай пінцет! Цсатьне средство, коли вас не люблять, блядк Ісполмуюіь ршнілки всіх злпадних стран, тільки в нас не існользус дурннії Іван! А ви звиси топайте, як не інтересно, зер шлехі. ту бед. бо ненароком можу -юзбити череп або. цум байшіпль, поламати х|н*бет!
Це (їднк, актор із Маїьтпуриного театру,— поясних всім Немирич, ;іби часом не подумати, шо то справді якийсь шизанутнй зі своїм к;ым<>м - Маю враження, що всі присутні на цій площі - актори Мацапури-нош театру.- узагальню*' Maproijcwx. сіруніуючн із себе напівзасії) лого Білипкевнча. який при цьому пробулькав щось па зразок «героям їла на*
— Ш«і робити :і оннм мішком? - посни ran Маріофляк. указуючи на
ЛеЖЛЧОГО КОМСОМОЛЬЦЯ.
Юіпутн з сні ту бочку з taittMi дівчатам» - хаи ветвсрсжуельси,-HpoHOHVC Грннь.
По-друге, він може захлинутися, а перше, де ти бачиш бочку З го j, . дінчатамн?
Вій мусить іияч'.інтн нас у готелі 'Синьогора".— нагадує всім Мирта.-- А бел нього нас можуть ие поселити.
Ну, то тягни Інячт на собі' — вибухає Мартофдяк.— А з мене досить. Я И. іоні.і XfH«T({K(tCI.K((0 обовизок.
Я проікиїую 11 ри мостит и ною де-небудь скраєчку тім о пам'ятника, і хаіі собі спиті», а ми ніс міднику-другу поблукаємо, тоді прийдемо па тс елме місце, розбудимо його і підемо до готелю, виголошує єною концепцію Немирнч.
ідея «налом добра, - каже Гриць,- аде простіше ие волочилі ного аж до памятника, а сховііти десь тут, ііу скажімо, в багажнику оп того автоміюіля До речі, пін меш луже когось нпгалус...
Це «крайслер* пана ІІонеля,— допомаіає ііому Немирнч.
Хто-пебуль уТИМ відкривати багажники автомобілів «крайслер»? — питає Гриць з таким приблизно виглядом, ніби хоче дізнатися, чи хто-иебудь уміс від крива і п консервні бляшанки
Старий, той багажник мусить бути викриши,— переконує: Немирнч. - Це ж машина пана Попели, а не якогось, вибач Марі усю. ,ціпс його мудлка! Я майже ииснненніі...
І всі разом ви підносите з бруківки обважнілого Ьишікевича. який у цю хвилину каже лия*б На ЭрОЭОК «герої не пмнраютк», і тарабаните його до нсвідь-звідки виниклого посеред площі т.» юрми чорного порожнього «крайслера*, ґганокннк, исніїа річ, неллчшн-мш, і ви з иолсімсію скидаете в нього паралізованого сном Білинкснича — хап відпочине, сучий син, так ному й треба.
Потім ви знову поринаєте у свято— <...>
Я мушу йти,- зненацька мстив Гриць.- Я мушу нас лишити.
1 ти, Грішю? — запитав Немирнч.
ПІШЛИ ви всі...- злостилася Марта, але здавалося, шо ій дуже хочеться плакати.— І чого я сюди приперлася? У мене вдома діти, л я поїхала .fa тим старим нріілурком...
Я мушу йти.— все одно сказав Гриць — Лажа. але мушу.
Маєш якісь енрапн? пощканннея Ислшрнч.
'Гак, я у.ушу (іти.
Ну, то пензлюй собі куди треба, а не повторюй безконечнії, як зомбі, «я мушу йти, я мушу йти!» — скипів Хомський. <...>
— Ні. я mvbiv йти,— ше раз потішив усіх зомбі Пітундера і таки пішов. Він перетнув плоту, де саме вибувалися чергові святкові спаями па
кшталт акробатичних етюдів і перетягування каната, але. перш ніж іи>-
вернути и колишню вулицю Сакраменгок. заі линув До барвистого намету, а якому и ним.;і- «Фабрик.! магістрів, ^дішчміим бажань» Сталося так через те. що йому хоті і-- ., бути ішшім.
У наметі бути ,ігм.ила \.іічпг>>> і дівчат, псрснажіиі гарних ОвбоКк котрі надавали будь-які послу ш.
— Пострижім, мене, скалаи Гімнів, сідаючи у крісло щкл дк-ркалом. -* Хочете, я зроблю вам козацький оселедець? - тіпала дівчина
к такій короткій снілніїиі. то злаваїася цілком голою.
— Так. оселедець. Обов'язково.
І нона заходилася його стригти, лишаючи на голові іі.іькн оте славнозвісне чорне ii.iV". спочатку ножицями, потім май никою, ікнім голила бриіною його череп, котрий роби вся Дедалі лис куч пнім. але чорне пасмо іепер уже справді оселедець лиіпллік-н неторкнутим
— Тобі дуже насуе.— сказала дівчина. Я б на твоєму місні тільки <келедсш> І носила.
— Так. звичайно,- відповів Гриць.
— У тебе дуже і арі і,і форМ голови,— подовжувала воїн. Оселедець і вуса |юб;інть тебе якимось небуденним і особливим.
— Так. я аиаю.
— У кебе справжній козацький ran.— казала нона далі. Очевидно маєш дуже чисп їеии. Нічого, що я на «ти»?
— Так. нічого.
Ти їдкий неговіркий. Мабуть, справжні койки були такими, як їй. Очі масш карі, ніс такий гонкий і довгий, засмагле ауарряяаа обличчя. Ти схожий на Ьоіуна. Або на молодого Мазепу. Хочеш, н іроніки наведу тобі очі? В мене с туш, номада, валяю фарби ,ын гриму. <...>
Дякуй», я мушу йти,— сказав Гриць і рушив до виходу, акт ікимі-чив хіомця у стрілецькому однострої.
— Л козацького одягу нема? -спитав у нього Гриць.
— Козаиькіш ушхь ролііиюосн. Зрештою, стрілецький також,- відповів хлопець.
— Але мені луже треба.-- наполягав Гриць.
— Можеш одяїпутн цей. що па мені Заиі|іл пранні повернеш А я поки що походжу у ним му.
Гриць вдячно закивав юлоною і тут-таки почав псреодиі лтисн. <...>
Я вже маю досить вашого свята,— ciu.ia.ia Mapj.i, діє не та з якою спав Мартофляк пи і ночі, а Мартофлякова жінка.— Я хі>чу до готелю. Мепі завтра рано вставати і їхати додому.
— Чого ти поідеш? - запитав її Нсмирич- Завтра гуі почнеться ііаіігоїовиішс
— Я лишила вдома діїей,- повідомила Марта.
Л іс ж ік .ми з батьками. Нічого Ім не стапеться.- .іапеннин Хомськнй - Ти просто ображена на Ростка, я ролумію,— здогадами Немирич
Старий нридуїюк. іин* не витримала Марта.
Добре Ми підемо до го гелю. Але для иьоіо слід відшукати нашого чортонітьслкого друга. Нін леть гам спить у «крайслері»,- розсудив Пемирич.
Я і бет ТЛОҐО прекрасно знаю, де той шгсдь. Я в цьому Чортоінілі бувала СТО разів
— Ну, ті» ХСЩІМО,— тяв її піл рукУ Хомсшні.
Добре. Але ми не можемо лишити тот хлопірг сплячим у машині, не вступався Немнрич.
А що йому може статися? І взагалі, хіба він нам потрібен? — Хомський презирливо скривив іубу - Стари/), ти створюєш пробашу там. де и нема. Інлпнкеннч за|ыз снить у розкіншому авті. Йому аоб*х\ А ми повинні спати в готелі. Or і все. Ходімо
— Він міг гам задихнутися.- припустив Немнрич
Ну, тоді тим більше нема сенсу його звід»' витягати Уяви собі, що ти відкриваєш багажник, а в ньому — труп Білинксвнча Це тільки зіпсу»: тобі настрій.— Перекопунла Хомський.
Ви можете піти до ітттелю удвох,- не мирився Немнрич - А я ЗНаЙ-цУ Білннксвпча.
Чудова думка! - похвалив Хомський - То иеігздюіі. шукай, якщо пін тобі цікавіший від нас Я так розумію, що ти навмисне хочеш нас лишити, бо ми вже тобі набридли. Сподіваюся, ти запам'ятав ге місце, де стоїть «імперіал»*?
— Недалеко звідси,— кивнув Немнрич,
Тут усе ш'латеко— цоголинея і ним Хома.— Слухай, цілком можливо, шо він юмік Будь обережний!
Принаймні pa:t у житті треба і цього сіі|ям>увати,— заспокоїв Пою Немнрич і. махнувши рукою, нідійиюп у святковий натовп. <.->
Але «крайслера» на місій не нііявіїлось. Як з'ясувалося з інхіновілсЙ
ОЧСВИДНІВ. ПІВІОЛННИ ТОМУ ЧО|ИІОЮ КОЛЬОру ЛІМузИН ЗЛеТІВ ИаД ИД(ЯПЄЮ
і, трохи покружлявши побіля ратушевої вежі, линку нічному небі Чор» тополя.
То був звичайний вуличний наркоман, яких такої пори мненаяк повсюди більше ніж тт,к*ба. Він виринув, як сновида, з глибокої брами, повз яку саме ЙШЛИ Маріз І Хомгькнн. Наркоман був цілком босий, він пересувався за два кроки позаду них — легко, граційно, помахуючи руками, ніби кризами, аін наче летів, маї'окс не торкаючись твердої чорто-пЬтьської ґнтуківки. Йому було ше добре хоча він уже знав, шо будь-який кайф мас платність минати. Йому було не більш як сімнатпить, і він мав біляве волосся.
Чого він (де за наші? — стривожено шепнула Марта.
Далеко ще до готелю? — спитав її Хомський
Хвилин десять. - відповіла вона і озирнулася.
H.i/'M.v.H. був схожий на таицюрнста. зодягнутий у смугастий светр і дуже широкі urraini. в яких йому було вільно й невимушено Він летів.
Хочеш, я плою йому рило'' — спитав П ХомськиЙ.
Пін «в нічого нам не зробив,— заперечила Марта.
Ллє bin дратує мене. Я хочу, щоб він відчепився.
Поки що не треба. Хома. Мені шкода ного — він ще дуже молодий
Йому гре/та обломати рити, от і все,- перекопував Хомсьнніі.
Може, краще пришвидшимо крок, аби шн підстав?
іяят пянлк оівіщніе. ВАС наркоман не вистав, він ще потужніше змах нув своїми руками-крнлами і знову був за два кроки від них.
Я вжи скала», тут единиц виділ,- наполягай Хсмський.
Ллє ж він не чіиас нас.-- знову заперечила Марта.
Коли зачепить, буде вже пізно. Я уе буду його бити, скажу лиш кілька слів.
Він же нічого не розуміє.
Зрозуміє. Я скажу йому, аби він відчепився, бо дістане в чайник.
Орку. а може, ми так і дійдемо до готелю? Мені здається, він навіть не бачить нас. То чопі ти будеш із ним говорити? Вві тепер з головою у СВОЇХ глюках і прост не бачнії, нас...
Стоять и не двніатьсяі — крикнув наркоман їм ,■ енний, і■■> пилячи цілковиту Мартину неправоту.
Bonn спинилися. Марта відчула, шо тремтить. Хоуськип різко обернувся іі ступив крок до наркомана.
Юначе, ви сміли щось бекнути до пас? — граючи жовнами і віпя-гаючи руки з кишень плаща, запитав він.
О. кличе.1 — заемшвся наркоман — Юиячої
Слухай мене уважно, старий,— Хеша говорив якомога твердіше і разом а тим доб|мізичлнво.— Мені дуже не подобаєти-и, що ги йдеш за нами. Нічне місто досить велике. Ти можеш іти куди завгодно, але відчепися від Пас.
Старий) — засміявся наркоман.
Ну. що ти хотів сказати? - спитав Хома.
Старий, ти крейзі.
Розумієш, я ж можу цілком Інакше розмовляти з тобою,— значно знмніше запевнив його Хома.
Орку, пішли,— просила Марта.
Ти крейзі. креіізі!
— Відчепися, ясно? — Хома, наннши Марту під руку, пішов далі. Але наркоман не відчепився. Він сміявся і вдавав, що женеться за ними.
увесь час. проте, зберігаючи дистанцію у два кроки. Хомський знову СПИНИВСЯ І обернувся до ІНіОГО. <..■>
Наркоман опустив руки І на цей раз підняв одну йогу.
— Вдар мене,— знову попроенн. — Бачиш, я на одній нозі.
Старий,- ще раз примирливо заговорив Хомський — Я вірю, що ти каратист. І взагалі ти славний хлопець. Іди своєю дорогою.
ЛІ - крикнув шмаркач. - Снікло дорогою! Сниш, кали страшіїо?!
Вій зробив стрибок у бік І припини бітову иогыву. і
Хочеш, я дкт.шу ніж? лапник
Ніж - не гарно - скатні Хомськпй.
Шшкуіі. ■ і ялі справді ви -..и'.-. змдкись із широких штанів невеличкого ножи.
Це прекрасним ніж,— запсчшш і'ини Хома. Лс їй такою мий'' Дай. я подинлюся.
А! Прекрасний ніж! На!
Хома нігфпмац ніж у руках, ндлю'іи, ніби розглядає йою. 'Годі еіигган:
Що тебе мучні і., старий7
Я хочу всіх вас убивані, - поясний наркоман. <...>
Хомсіїкпй ударив його цілком несподівано ногою в живи. Маріа \и ; нч і з а х.мычцсыи> глухо кавкнув і зіпіувся. Хома відкинув ніж убік, па траву. Тоді склавши руки н замок, вдарив його лінзи по голові. Але той пе впав, як розраховував Хомсккий. тільки відскочив на пару кроків і закричав;
— Опаїїа! Що ж ти стільки чекав?
J тут піп nivmn ЬяемМ здоровенну камінюку, яка незнані навіщо тут лежала. Хома ще рал пішов на нього підпитою погою, аби иибі|іи каменюку з Йою руки, але промахнувся і ГОДІ кинувся втрати. Він схопим Марту за руку. Хлопчисько з каменем у руці побіг за ними.
-~ А! — кричав він Смерть! Смерп, вам!
Німм в них iiukoiuyta.incsi. і. здавалося, наркоман Гч наздожене. Метрів 1.1 п ять від них вш кинув каменем, але Хома всіпі арсиГуїмти іі пригнувся. Камінь пролетів над його головою. Хома спинився.
— Марго, і.їм вперед,— прохрипів він і знову пішов на наркомана.
У тою текла к|юн із рота, певно. Хома зумів добряче тріпнути йому по тельбухах.
— Ти крейзі. крейаІ,— казав хлопчисько, але вже іншим, жалібним Голосом, поволі відступаючи.— За Що ти мене? Ти дурний Я пе зробив Тобі пічою, кааьо.і...
1 раптом він заплакав, повернувся до Хомською шиною і иошкути-ляи геть, тримаючись рукою за бік. Хінк ькіш зупинився, дналичиі і. йому вслід, <_>
О, друже, привіт, що ти робиш у мої му номері? - з усмішкою поцікавився Мартофляк. коли Хомськпй відчинив йому двері.
Розумієш,- відповів Хомськпй. впускаючи його досередини,- Марта дуже хвилювалася, куди ти подівся. Я мусив її ;іаспокоїти.
А-а,— кивнув Мартофляк. |юіг.тилаючись но кімнаті — Це сните діло. Непогано живем А я подумав спершу, що тебе поселили до пас іінггім.
Всяке буна» в цих готелях. - знизав нлечігма Хомськпй Мартофляк сін у фотель.
До речі, а де вона сама? — запитав нарешті
Хто? — сереииіан Хома.
Марта.
Воші куиасгься. Виріши із прійниіи ванну. Мзртофляк підвівся, піднпгкгн до дверей лазпички.
Мартусю. кохана, я вже тут! - повідомив він. — Ти чутні'.*
З лдзиігохи почувся і мірі іиинй iLimci.iT води Марта справді ШувмЯШСЯ Мартофляк повернувся до кімнати.
Масш закуриш? - спитав.
Ні жалі., уже скінчилися.
— Завжди так бунде, зітхнув \\літ*\ілнк і добув а кишені utc одно-ю бичка,- Покуримо вдвох. Тобі лишити?
Хома кивнув.
Грабар би того ие курив,— сказан Мартофляк. затягнувіпиеь і від-каніляяшись. - Котра година? — 1 сам собі відповів: - Пін на шосту. Гарно
У тебе трохи спішить.- сказав Хома.
Мпжлшнд
Вони помовчали Мартофлик передав Хомі свого бичка і зненацька іапитзв:
Слухай, а чого ти не сховався, скажімо, під ліжко?
Лурие тобі в пикни, старий.— засміяне* Хомськнй.
Ні. ти собі тільки уяви - хонасиия під ліжко чи. наприклад у шафу. Ми | Мартою лягаемо трохи поспати, а ти іютихстіьку виходиш Клас-иий иидевіль. ні?
Ти даремно так думать- бгоурбогно заспівав Хомський.— Шам-наші му/ешУ
Наливай.— кивнув Мартофлик.
Пл ней раз и лишку було відкрито досить .теші іі шііжс безгучно Хома палив По півсклянки.
Слухай,— запитав Мартофлик. зр/шиш и кілька ковтків,— там .«ан-тра. тіятто вже нині, бо завтра — пг тільки інша назва сьогодні,— там сьогодні в програмі свята немає нкоіо небудь походу ропинктйн? Ти не иамятагш?
НІ.— збентежено відповів Хомський.- А що?
Ну. я міг би камін в ньому участь,— пояснив .Мартофляк і поставив склянку на столик.
Хома також посланий склянку і тут-гахи отримай потужний удзр зшчу її шелепу. Все було так несподівано, що він ие триманої і впав навзнак.
«Зараз нонбиваїоть один другого»,— »"и».м.і причина бійки Марса, прислухаючись із лаіпнчкн. Вона схоїн ла рушник і почата чимшвидше витиратися, аби не допустити такою фіналу.
З іуби Хомсі.кого йшла kjxih.