- •1. Мета і завдання до роботи:
- •2. Необхідні прилади та матеріали
- •3. Реакція поділу важких ядер
- •3.1 Поділ ядер під дією нейтронів
- •3.2. Енергія уламків поділу
- •3.3. Спостереження процесу поділу ядер
- •4. Експериментальна установкадля спостереження уламків поділу
- •5. Методика проведення вимірювань. Хід роботи
- •5.1 Підготовка до вимірів
- •5.2 Експериментальне підтвердження явища поділу ядер урану під дією нейтронів.
- •5.3 Оцінка середньої енергії уламків поділу
- •6. Завдання на самостійну роботу
- •7. Контрольні запитання
- •Література
3.2. Енергія уламків поділу
Енергія яка виділяється при поділу ядер тепловими нейтронами становить 204, 6 МеВ, з них близько 170 МеВ виділяється у вигляді кінетичної енергії ядер–уламків поділу, 4,8 МеВ припадає на нейтрони, які вивільнюються при поділі, близько 24 МеВ залишається в радіоактивних ядрах– уламках і виділяється при їх радіоактивному розпаді. Решту енергії забирають миттьєві гамма–кванти, які утворюються у момент поділу ядра.
Імпульс ядра, яке ділиться повільними нейтронами, близький до нуля. Тоді за законом збереження імпульсу (нехтуючи малим середнім імпульсом, зумовленим випусканням миттьевих нейтронів) можна записати:
PL+PH 0 або PL = -PH (6)
де PL i PH – відповідно імпульси легкого i важкого уламків.
Відомо, що масове число легкого уламка АL = 96 ± 20 а.о.м, а для важкого АH =140 ± 20 а.о.м.. Звідси випливає, що
АHvH= АLvL або vL/vH= АH/АL (6а)
де vL , vH –швидкості уламків.
Отже кінетична енергія уламків поділу обернено пропорційна їх масовим числам:
(7)
Дані про середні маси і енергії уламків поділу деяких ядер наведені в таблиці 1.
Таблиця 1. Середні кінетичні енергії уламків поділу.
Ядро-мішень |
Вид поділу |
Ядро, що ділиться |
Середня маса уламків, а.о.м. |
Середня кінетична енергія уламків, МеВ |
||
важкого |
легкого |
важкого |
легкого |
|||
|
Під дією теплових нейтронів. |
|
140 |
96 |
69 |
100 |
|
–“– |
* |
140 |
100 |
73 |
101,5 |
– |
Спонтанний поділ |
|
144 |
108 |
106,7 |
185,7 |
3.3. Спостереження процесу поділу ядер
Уламки поділу ядер є багатозарядними іонами. Ефективний заряд уламка на початку пробігу Z0max +20 е, де e - елементарний заряд. Тому методи реєстрації уламків ґрунтуються на ефектах взаємодії швидкої зарядженої частинки з робочим середовищем детекторів.
Для реєстрації уламків використовуються такі типи детекторів:
І. газові іонізаційні детектори: іонізаційні камери, пропорційні лічильники, іскрові детектори;
2. напівпровідникові детектори;
З. трекові детектори, в яких уламки залишають видимий слід (трек): фотоемульсії, діелектричні трекові детектори, камери Вільсона, дифузійні камери, іскрові трекові камери;
4. газорозрядні лічильники Гейгера-Мюллера, які реагують на β–– випромінювання уламків.
Для стабільних ядер середньої атомної ваги (А=100—140) відношення числа нейтронів N до числа протонів Z дорівнює N/Z1,3, що значно менше, ніж відповідне співвідношення для уламків відразу після поділу. Новоутворені уламки мають приблизно те ж саме значення N/Z, як і вихідне ядро: (N/Z=1,65). Отже уламки „перевантажені” нейтронами, а значить переважно b– –радіоактивні. Саме тому уламки поділу можна зареєструвати вимірюючи β––частинки, які вони випромінюють. Але для цього їх спочатку потрібно зібрати на колекторі, а потім вже виміряти β––активність колектора.