Тема 10. Фінансовий механізм і фіскальна політика.
План.
1. Суть і роль фінансів. Структура фінансової системи.
2. Державний бюджет і його структра. Бюджетний дефіцит.
3. Податкова система і податкова політика держави.
4. Суть і форми кредиту. Структура сучасної кредитної системи.
І. Суть і роль фінансів. Структура фінансової системи.
Термін "фінанси" походить від латинського finantia, що означає в перекладі "дохід", "платіж".
У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу.
Фінанси, таким чином, безпосередньо пов"язані з грошовими відносинами, але не тотожні їм. Так, до фінансів не належать гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін (купівля товарів у роздрібній торгівлі, оплата комунальних послуг, особистих транспортних засобів, зв"язку, охорони здоров"я). Гроші, отримані у вигляді заробітної плати чи грошового переказу від родичів, теж не є фінансами. Не є фінансами і гроші, які, наприклад, центральний банк надає у позику комерційним банкам, або гроші фізичних та юридичних осіб, що перебувають на рахунках комерційних банків. Не відносяться до фінансів і гроші, отримані у спадщину або від реалізації нерухомості громадянами і інше. Це означає, що гроші набувають форми фінансів, якщо вони певним чином акумулюються і з певною метою та на строго визначених засадах розподіляються і використовуються.
Незважаючи на те, що існування фінансів безпосередньо пов"язані з існуванням грошей, причиною, що зумовила виникнення та існування їх, є не гроші, а потреби суб"єктів економіки (домогосподарств, підприємницького сектору та держави) у ресурсах, які б забезпечували їхню життєдіяльність.
Фінансам властиві дві функції: розподільча і контрольно-стимулююча. В своїй розподільчій функції фінанси обслуговують процес розподілу і перерозподілу ВВП і національного доходу. В результаті цієї функції утворюються різні грошові фонди і здійснюється їх використання. Розглядувана функція проявляється, перш за все, через систему оподаткування, трансфертні платежі, утримання бюджетної сфери і інше.
В контрольно-стимулюючій функції фінанси виступають як засіб економічного контролю за процесом утворення, розподілу і перерозподілу грошових ресурсів. Грошові потоки в економіці контролюються фінансовими органами. В цьому проявляється контрольна функція фінансів. В той же час, для стимулювання певних галузей економіки, окремих виробництв можуть надаватись фінансові пільги при оподаткуванні, збільшення трансфертних платежів через дотації, субсидії, субвенції тощо. В цьому виражається стимулююча функція фінансів.
Фінансова система – це система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування.
Структура фінансової системи країни включає в себе такі складові:
1. Державні фінанси – головний елемент в структурі фінансової системи. Це система грошових фондів, що знаходяться в розпорядженні держави і призначені для фінансового забезпечення властивих їй функцій (управління народним господарством, утримання законодавчої та виконавчої влади, оборона, охорона законності та правопорядку, розвиток фундаментальної науки, охорона природи та ін.).
2. Фінанси областей (регіонів) та органів місцевого самоврядування. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати по розв"язанню проблем місцевого рівня. 3. Фінанси суб"єктів господарювання, які становлять систему відносин, що виникають у процесі господарської діяльності у зв"язку з формуванням і використанням грошових фондів, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах підприємства (фірми). За структурою власності фінанси суб"єктів господарювання поділяють на приватні, змішані та державні.
4. Фінанси населення – це грошові фонди, які формуюються у населення країни із доходів, отриманих на основі трудової, господарської та інших видів діяльності.
5. Позабюджетні фонди, що займають особливе місце в системі фінансів. Державні позабюджетні фонди (пенсійний, фонд соціального страхування, приватизації, іноваційний та ін.) створюються за рахунок закріплених джерел (в тому числі державного бюджету). Недержавні позабюджетні фонди формуюються за рахунок джерел, які зазначені в їхніх статутах (наприклад, благодійний фонд).
Державним фінансам (державні бюджетні та позабюджетні фонди) належить провідна роль у всій фінансовій системі. Це своєрідний барометр, що відбиває загальний стан економіки, потужний чинник, що визначає її розвиток.
ІІ. Державний бюджет і його структура. Бюджетний дефіцит.
Єдиним хорошим бюджетом
є збалансований бюджет.
Адам Сміт
Державний бюджет – це річний план державних витрат і джерел їх фінансового покриття. Структура бюджету країни залежить перш за все від її державного устрою. В країнах, які мають унітарний устрій, бюджетна система має двухрівневу побудову – державні і місцеві бюджети. В країнах з федеративним устроєм (США, ФРН, Росія) має місце проміжкова ланка – бюджети штатів, земель, республік). Державний бюджет являє собою, таким чином, не тільки бюджет центрального уряду, але сукупність бюджетів всіх рівнів державних адміністративних властей.
Функції державного бюджету:
Фіскальна полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел частини доходів громадян, підприємств і організацій для утримання державного апарату, виробництва суспільних благ тощо.
Розподільча полягає в тому, що акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд використовує для перерозподілу (розвиток виробничої і соціальної інфраструктури, прискорення НТП, вирішення соціальних проблем та ін.).
Стимулююча проявляється в тому, що змінюючи базу і ставки оподаткування, використовуючи пільги уряд здійснює стимулюючу (обмежувальну) політику.
Контрольна виконується завдяки тому, що бюджет у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги.
Головні джерела формування надходжень до державного бюджету:
податки;
відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;
державна позика (внутрішня та зовнішня);
емісія грошей;
продаж державного майна.
Форми виплат із державного бюджету:
асигнування – видатки на утримання підприємств та установ;
субсидії – державна допомога організаціям, установам, громадянам;
субвенції – державна грошова допомога місцевим органам влади або окремим галузевим господарським органам для розвитку;
дотації – допомога підприємствам, організаціям, установам для покриття збитків з метою підтримки.
Бюджетне фінансування – надання бюджетних засобів підприємствам, установам та організаціям для повного або часткового покриття їхніх витрат передбачених бюджетом.
Однією із форм бюджетного фінансування є бюджетний кредит – надання бюджетних засобів суб’єктам господарювання й органам влади на засадах поворотності та платності.
За станом розрізняють державний бюджет:
нормальний (збалансований), коли надходження і видатки бюджету врівноважені;
дефіцитний, коли видатки перевищують доходи;
профіцитний, коли доходи перевищують видатки.
В Україні виникло явище прихованого бюджетного дефіциту, яке проявляється у невчасному та (або) неповному фінансуванні бюджетної сфери економіки. Таким чином, уряд скорочував видатки, зменшуючи відкритий дефіцит бюджету.
Насправді не всякий дефіцит державного бюджету є небезпечним. Якщо він не перевищує 2-3%, він не є небезпечним; якщо ж він перевищує 3%, існує загроза інфляційних явищ в економіці (абсолютно неінфляційних чинників фінансування державного бюджету немає).
ІІІ. Податкова система і податкова політика держави.
Сплачувати податки і помирати
мусить кожний.
Бенджамін Франклін
Головним джерелом доходів держави є податки. П.Самуельсон у підручнику "Економікс" відмічає: "У далекому минулому податки встановлювалися тими, хто був при владі, виключно заради їхньої вигоди, й оподатковувалися ті, хто не був при владі".
Податки – обов’язкові внески до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.
Податкова система – сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та організіцій, що забезпечують вилучення їх, здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства.
Податки виконують три найважливіші функції:
1.Фіскальна – забезпечення фінансування державних витрат.
2.Розподільча – перерозподіл вартості ВВП між державою, юридичними та фізичними особами.
3.Регулююча – державне регулювання економіки.
У розвиненій ринковій економіці податкова система побудована на таких принципах:
1. Платежеспроможність. Рівень подакової ставки повинен встановлюватись з урахуваннчм можливостей платника податків, тобто рівня доходів.
2. Ефективність. Податок не повине перешкоджати активності виробника. Податок повине стимулювати людей до роботи і до інвестицій в новий бізнес. Відомий американський вчений в галузі оподаткування А.Лаффер ще в середині 70-х років ХХ ст. показав, що податкові надходження є одночасно продуктом і податкової ставки і податкової бази (суми доходів). По мірі того, як податкова ставка зростає, база скорочується.
Лаффер зробив висновок про те, що завдання пожвавлення ділової і перш за все інвестиційної активності потрібно вирішувати шляхом радикального полегшення податкового навантаження. На його думку у вигляді податків не можна вилучати у бюджет понад 30% всієї суми доходів підприємців і населення. Високі податки не збільшують, а зменшують надходження в бюджет.
3. Простота. Система і процедура виплати податків повинні бути простими, зрозумілими і зручними для платників і економічними для установ, які збирають податки.
4. Обов"язковість сплати податків. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу.
5. Оподаткування повинно носити одноразовий характер.