2. Вимірювання активності зразка після опромінення

Якщо період напіврозпаду радіоактивних ядер, що утворилися у зразку, можна порівняти з часом вимірювання, тоді слід пам’ятати, що під час вимірювання активність зразка буде помітно зменшуватись. Число зареєстрованих установкою відліків N_вим (імпульсів) на протязі часу проведення виміру t_вим таким чином пов’язано з числом радіоактивних ядер N(t_ох), що містилися у зразку у момент початку вимірювання,

(17)

Формулу (17) одержано шляхом інтегрування виразу (16). Формула (17) справедлива тільки у тому випадку, якщо, ефективність реєстрації випромінювання дорівнює 1, а кожному розпаду радіоактивного ядра відповідає випромінювання одного гамма–кванта чи однієї частинки. Реально при вимірах необхідно враховувати поправку на ефективність детектора ε та квантовий вихід випромінювання  (число бета–частинок чи гамма–квантів на один розпад радіоактивного ядра).

Враховуючи вище зазначене та формули (13), (14), (15), (16), ми можемо записати формулу (17) у вигляді:

(18)

З формули (18) бачимо що виміряна величина залежить від умов експерименту, а саме від маси зразка, ефективного перерізу реакції, щільності потоку нейтронів, ефективності реєстрації випромінювання зразка детектором, часів опромінення, охолодження та часу вимірювання.

Тому вимірювання кривої активації необхідно проводити при умові, що міняється тільки час опромінення, а всі інші величини, параметри експерименту залишаються незмінними.

Для зручності порівнювання експериментальної кривої активації з розрахованою слід будувати експериментальну криву активації у відносних одиницях

(19)

де N_вим(t_о)– число зареєстрованих відліків після опромінення зразку на протязі часу t_о (який може мінятися в необхідних межах); N_вим.(t_o > 5∙ T_1/2)– число зареєстрованих відліків після опромінення зразку на протязі часу t_о > 5 періодів напіврозпаду.

3. Вимірювання експериментальної кривої активації.

В даній роботі використовують зразки із порошку V₂O₅, упаковані в тонкостінні контейнери, що слабо поглинають нейтрони та бета випромінювання нестабільних ядер ванадію. Необхідно, щоб зразки були однакових розмірів і маси. Опромінення зразків проводиться у потоці теплових нейтронів від Pu-Be - джерела нейтронів. яке розміщене в бакові, заповненому парафіновим сповільнювачем нейтронів, в якому знаходиться канал для опромінення зразків. Бета частинки, що утворюються від розпаду ядра ^52*V будемо реєструвати з допомогою лічильника Гейгера-Мюллера, який розміщений у свинцевому екрані, стінки котрого захищають лічильник від природного космічного випромінювання. Число імпульсів, що виникають у лічильнику, будемо реєструвати з допомогою лічильного пристрою ПСО4-2М або аналогічного.

Для одержання експериментальної кривої активації необхідно дотримуватися певних правил. Після опромінення зразків на протязі різних проміжків часів, час „охолодження” та виміру повинен бути однаковим для всіх зразків. Наприклад, час „охолодження” повинен бути 30 секунд з точністю  1 секунда. Так само час вимірювання теж повинен бути 100 1 секунд. Геометричні умови опромінення та вимірювання повинні бути однаковими. Статистична похибка виміру складається з двох середньо – квадратичних похибок: похибки вимірювання фону та похибки вимірювання активності зразку. Похибки рахуються так, як указано в методичній вказівці до лабораторної роботи №1