9. Максимальна вентиляція легенів (мвл).

МВЛ ― це кількість повітря, яке проходить через легені за 1 хв. при довільному, максимально частому і глибокому диханні. У деяких авторів ця величина називається межею вентиляції. Змінювання цього показника має місце як при обструктивному, так і рестриктивному типах ураженості легень. Величина МВЛ залежить від статі, віку, маси, зросту, а також від ЖЄЛ, тому її виражають не тільки в абсолютних цифрах, а також у відсотках від належної величини. Впливають на величину МВЛ і еластичність легень, бронхіальна прохідність, нервова регуляція акта дихання, тренованість обстежуваного. МВЛ характеризує “вибір” оптимальних співвідношень глибини і частоти дихання і резервні можливості апарата вентиляції. Зниження МВЛ є одним з ранніх ознак порушення функції зовнішнього дихання. МВЛ визначають у положенні стоячи або сидячи за допомогою спірографа чи пневмотахографа чи збирають видихуване повітря у мішок Дугласа з наступним виміром його об’єму газовими часами.

Існує чотири засоби визначення МВЛ : довільна гіпервентиляція; форсоване дихання з заданими глибиною і частотою; дихання сумішшю повітря з (8-10%) і посилення дихання завдяки наростаючим фізичним навантаженням. МВЛ звичайно визначають протягом 10-15с. з множенням результату на 6 або 4 відповідно. Належна МВЛ розраховується за формулою з належного ЖЄЛ (НЖЄЛ )

Належна МВЛ= НЖЄЛ*25 для чоловіків;

Належна МВЛ= НЖЄЛ*26 для жінок.

Для віку старше 50 років коефіцієнти (25 і 26) зменшуються на 2, дані формули приведені до системи ВТРS, тому фактична величина МВЛ повинна бути помножена на коефіцієнт 1.1.

10. Залишковий об’єм легень (зол), функціональна залишкова ємність легень (фзє), загальна ємність легень (зєл).

ЗОЛ ― залишковий об’єм легень , або залишкове повітря, ― кількість повітря, яке залишається у легенях після максимального (повного) видиху.

ФЗЄ ― кількість повітря, що залишається у легенях після спокійного видиху (РОвид + ЗОЛ).

ЗЄЛ― найбільша кількість повітря, котру здатні умістити легені (ЖЄЛ +ЗОЛ ).

Дані величини визначаються непрямим методом за допомогою газоаналізатора гелію, метод засновувано на розведенні інертного газу при диханні у замкнутій системі з використанням повітряно-гелієвої суміші.

Відновлення альвеолярного повітря в багатьох випадках зв'язано з величиною залишкового об’єму. Чим більше об’єм повітря, в якому розподіляється повітря, що надходить до легень, тобто чим більше залишковий об’єм, тим гірше можливості для відновлення альвеолярного повітря. В той же час залишковий об’єм є буфером, сприятливим підтримці парціального тиску газів альвеолярного повітря. При зменшенні залишкового об’єму його буферна роль знижується, і під час дихання можуть з'явитися виражені коливання парціальних тисків газівальвеолярного повітря.

Фізіологічне значення дослідження даних показників засновано на тому, що кількість залишкового повітря у легенях визначається, з одного боку, еластичністю, розтяжністю легень, а з іншого ― бронхіальною прохідністю і, в свою чергу, цей об’єм обумовлює ступінь змішання вдихуваного повітря і ефективність вентиляції. За нормою ЗОЛ складає 33 % ЖЄЛ, ФЗЄ ― 1500-3000 мл, ЗЄЛ ― 3000-6000 мл.

Належна ЗОЛ = НОЄЛ-НЖЄЛ;

належна ЗЄЛ = 6.92*Р + 0.017*М - 4.30 для чоловіків;

належна ЗЄЛ = 6.71*Р + 0.015*В - 5,77 для жінок;

належна ФЗЄ = 5,30*Р + 0,015*В - 3,42 для чоловіків;

належна ФЗЄ = 5,13*Р - 0,028*М - 4,50 для жінок.

Тут Р ― зріст , м.; В ― вік, роки.; М ― маса, кг.