6. Резервний об’єм вдиху (рОвд), Резервний об’єм видиху (рОвид).

Резервний об’єм вдиху (РОвд) ― це найбільший об’єм газу, котрий може вдихнути обстежуваний після спокійного вдиху. Резервний об’єм вдиху є резервом посилення дихання, сприяє додатковому розширенню легень. Визначається РОвд на тих самих апаратах, що і ЖЄЛ. Величина РОвд знижується при обмежувальних процесах.

Резервний об’єм видиху (РОвид) ― найбільший об’єм газу, який може видихнути обстежуваний після спокійного видиху. РОвид виконує роль буфера у сприянні сталості напруги і в альвеолярному повітрі. У нормальних умовах РОвд становить 1-2 л. РОвд вважається зниженим, якщо він становить 75 % і менш від потрібного (належного). Показник повинен бути приведений до системи ВТР S , тобто помножений на 1,1. РОвид у нормі становить 1-1,5 л. Резервні об’єми вдиху і видиху і ДО порівнюють у відсотках до ЖЄЛ, а залишковий об’єм ― у відсотках до загальної ємності легень.

У більшості посібників для здорових людей наводяться наступні цифри співвідношення угруповань ЖЄЛ : РОвд ― 42-43 %, РОвид ― 42-43 %, ДО ― 14-16 %. За даними окремих авторів, середня величина РОвид нижче, ніж РОвд, складає від 25% до 44 % НЖЄЛ, тому оцінка фактичної величини РОвид (в системі ВТРS ) не може мати самостійного значення ― вона отримує діагностичне значення в динаміці лікування і під час проведення функціональних перевірок.

7. Тривалість вдиху і видиху.

Співвідношення тривалості вдиху і видиху в нормі, при спокійному диханні дорівнює 1:1,2 (максимум 1:1,4). При обструктивних процесах відношення змінюється до 1:2 і навіть іноді 1:3. Дослідження тривалості вдиху і видиху необхідно проводити при збільшеній швидкості руху стрічки під час спокійного дихання. Можна використовувати даний метод для важкохворих, визначення форсованої ЖЄЛ і проби Тиффно, у котрих неможливо.

8. Форсована життєва ємність легень (фжєл), об’єм форсованого видиху за 1 c. (офв1).

ФЖЄЛ ― кількість газу, який видихнули після максимального вдиху надзвичайно швидко. Цей показник реєструється при збільшеній швидкості руху папера. Найбільш часто в практичній роботі застосовується визначення об’єму форсованого видиху за 1 с. (ОФВ1).

НЖЄЛ при максимально інтенсивному і швидкому видиху є важливим тестом для оцінки порушень бронхіальної прохідності. При зменшенні просвіту бронхів в результаті бронхоспазму за 1 с видиху легені залишає менш ніж 70 % повітря ЖЄЛ (в нормі цей показник, так називана проба Тиффно, складає 75-85 %), ОФВ1 збільшується після введення бронхолітиків. Навіть при великому зниженні ЖЄЛ, однак при відсутності бронхоспазму ОФВ1 перевищує 80 %.

Належний ОФВ1 розраховується за формулою :

Належний ОФВ1 (л)=0.036*Р– 0.031хВ - 1.41 для чоловіків;

Належний ОФВ1 (л)=0.026*Р– 0.028*В - 0.36 для жінок.

Тут Р ― зріст, см; В ― вік, г. Фактичний ОФВ1 необхідно помножити на коефіцієнт 1.1(ВТРS).

Коефіцієнт Тиффно ― це процентне відношення ОФВ1 до ЖЄЛ.

Коефіцієнт Тиффно = (ОФВ1/ЖЄЛ)*100.

Для збільшення діагностичних можливостей спірограми оцінюють потік форсованого видиху в різних її сегментах, що відображає бронхіальну прохідність на відповідних рівнях бронхіального дерева. Так, потік повітря при форсованому видиху на дільниці від 0 до 200 мл відображає рух повітря в трахеї і її гілках і звичайно не враховується. Потік видихуваного повітря на дільниці 200 – 1200 мл залежить від діаметра крупних бронхів, на дільниці від 25 до 75 % ФЖЄЛ ― від діаметра середніх бронхів, 75 –85% ФЖЄЛ ― від діаметра дрібних бронхів.