10Охарактеризуйте етапи роботи з лексичним матеріалом, типи і види вправ для засвоєння лексичного мінімуму.

Лексика в системі мовних засобів є найважливішим компонентом мовленнєвої діяльності: аудіювання й говоріння, читання й письма. Це визначає її важливе місце на кожному уроці іноземної мови, тому формування в учнів лексичних навичок постійно перебуває в полі зору вчителя. Його завдання полягає в тому, щоб досягти повного засвоєння школярами програмового лексичного мінімуму й тривалого закріплення в їх пам'яті активного словникового запасу на всіх етапах навчання. Завдання практичного оволодіння іноземною мовою потребує пошуку шляхів удосконалення як методики вироблення мовленнєвих умінь, так і великої уваги до організації мовного матеріалу. У методичній літературі висвітлюється низка питань, пов'язаних з роботою над лексикою. Однак існують і певні проблеми у формуванні лексичних навичок, необхідних для говоріння. У висловлюваннях учнів не спостерігається належного варіювання лексики, і тому їх мовлення в мовному відношенні дуже часто буває бідним.

У роботі над лексикою традиційно виділяють три основні етапи: 1) ознайомлення; 2) первинне закріплення; 3) розвиток умінь використання лексичних одиниць у різних видах мовленнєвої діяльності.

Перші два етапи часто об'єднують в один – презентація лексики. Етап презентації відіграє важливу роль у навчанні лексики. Від ефективності й цілеспрямованості цього етапу залежить уся подальша робота над лексикою. Завдання вчителя – обрати найбільш ефективний спосіб презентації відповідно до ступеня навчання, рівня знань учнів, якісної характеристики слова та його приналежності до активного й пасивного мінімуму. Різноманітність різних прийомів семантизації та первинного закріплення дозволяє дібрати прийом, що відповідає меті й завданням даного уроку, а також можливостям учителя, та варіювати їх від уроку до уроку.

На основі аналізу літератури вітчизняних і зарубіжних авторів нами відзначено основні прийоми презентації лексики на уроках іноземної мови. Відповідно до мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити основні етапи презентації та їх особливості; виділити основні способи семантизації та особливості їх використання; розглянути можливі способи формування навичок самостійної семантизації, а також використання наочності при введенні й первинному закріпленні лексики.

Презентація лексики – це процес, що складається з декількох етапів, кожний з яких є однаково важливим для наступної роботи з лексикою. На етапі презентації необхідно використовувати різноманітні види роботи зі словом: на слуховій і графічній основі; ізольовано і в контексті; індивідуально, фронтально й колективно. Важливу роль для наступної роботи над лексикою має запис слова до словника.

11Розкрийте поняття “потенціальний словник”, назвіть його джерела, типи і види вправ для формування потенціального словника учнів.

Вивчення англійської мови базується на ретельно підібраному лексичному мінімумі. Цей лексичний мінімум є базою для формування і розширення словникового запасу осіб, які вивчають мову, і називається базовим. За результатами досліджень фахівців, базовий словник можна збільшити в декілька разів за рахунок мотивованих слів. Під мотивацією в лінгвістиці мається на увазі наявність змістовних та структурних відповідностей. Невідомі студентові лексичні одиниці можуть мати структурну і семантичну схожість з відповідними одиницями рідної мови, тобто вони мотивовані через рідну мову (наприклад, tank − танк, film − фільм, lift − ліфт). Така мотивація називається міжмовною. Незнайомі лексичні одиниці можуть мати структурно-семантичні відповідності з вже відомими базовими словами: use − useful − usefulness − useless. У таких випадках ми говоримо про мотивацію внутрішньомовну. Відповідно, лінгвістичною основою можливості розуміння невідомих лексичних одиниць є наявність внутрішньомовної та міжмовної мотивації.

Можливість розуміння невідомих лексичних одиниць знаходить своє обґрунтування і в психології. Вона обумовлена здатністю осіб, що навчаються переносити знання і вміння в нові умови, а також їх попереднім мовним досвідом як в рідній мові, так і в іноземній. Основним двигуном переносу є схожість матеріалу, яке може бути звуковим або формальним(графічним) і змістовним, який базується на спільності елементів значення.

Розглядаючи перенесення як об’єктивний фактор, психологи відмічають, що він є лише потенцією для розуміння невивчених слів. Потенція може здійснюватись самовільно. Наприклад, знання базових слів та правил словотворення відкриває шлях до самостійного розуміння вихідних та складних слів, якщо їх структура не пов’язана з переосмисленням. У ряді випадків перенесення передбачає вміння обмірковувати свої дії, узагальнювати рішення, яке було знайдене у процесі виконання вправ, побачити в новій ситуації моменти, що дозволяють перенести до неї спосіб дії, який є напрацьованим та узагальненим.

Таким чином, для реалізації потенції, що існує, необхідні інтелектуальні вміння - володіння розгалуженої системою розумових операцій (аналіз, синтез, вміння робити висновок, посилатися на контекст). У зв’язку з цим виникає проблема розробки прийомів навчання таким вмінням. Вибір же прийомів навчання залежить від характеру лексичних одиниць та особливостей їх виводимості.

На основі лінгвістичного аналізу лексики англійської мови з точки зору мотивації були виділені наступні джерела потенційного словника: інтернаціональні слова, вихідні, багатозначні, складні, конвертовані та фразеологічні одиниці. Відносячи кожну певну лексичну одиницю до потенційного словника, ми виходимо з її виведення, під яким розуміють таку психолінгвістичну властивість лексичної одиниці, яке забезпечує можливість розкриття її значення. Лексичні одиниці, які не можна вивести, не відносяться до потенційного словника учнів. Вони являють собою деяку частину інтернаціональних які у лінгвістиці називаються «помилковими друзями перекладача», вихідних слів, утративши зв’язок з головним значенням. Виходячи з вище зазначеного, можна приблизно визначити об’єм кожного джерела, потенційного словника и його методичне значення, тобто визначити, наскільки важливе те чи інше джерело, наскільки воно розширює словник учня. Усі вище названі джерела потенційного словника є методично значущими для англійської мови.

Робота щодо вивчення методів розуміння невідомих лексичних одиниць потенційного словника не може розглядатись як дещо додаткове, що виходить за межі програми. Вона и є одним з найбільш важливих компонентів навчання читання з безпосереднім розумінням. Комплекс вправ будується на відомій студентам лексиці і, відповідно, вона так чи інакше повторюється в нових ситуаціях.

Автори всіх досліджень щодо проблеми розширення потенційного словника відмічають, що вміння учнів долати труднощі, пов’язані з розумінням невивчених лексичних одиниць, можна розглядати як уміння вирішувати проблемні задачі. Це сприяє прагненню студентів до свідомої творчої пошукової діяльності і відповідає вимогам педагогіки щодо необхідності включення в навчання гуманітарним предметам стабільної системи пізнавальних задач. Вміння вирішувати пізнавальні задачі розглядається, з одного боку, як важливий критерій досягнення самостійності, а з іншого − як суттєвий залог у формуванні самостійності.

Виходячи з того, що дуже важливими для опанування навичками читання є практично потрібні для учнів дані про слово у тексті, вважаємо необхідним ознайомити учнів з такими поняттями, як «багатозначність», «конверсія», «продуктивність», «фразеологія».

При роботі над невідомими лексичними одиницями необхідно дотримуватись таких рекомендацій:

1.     Прийоми вивчення розуміння невідомих лексичних одиниць потенційного словника повинні бути спрямовані на напрацювання вміння їх семантизації.

2.     Формування потенційного словника починається тільки у тому випадку, якщо учні знають базове слово..У випадку необхідності його потрібно повторити.

3.     При виконанні комплексу вправ необхідно дотримуватись певної послідовності, яка передбачає градацію по рівням складності.