Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
i03.doc
Скачиваний:
14
Добавлен:
29.04.2019
Размер:
3.12 Mб
Скачать

7.6. Підстави та умови накладення матеріальної відповідальності на працівника. Види матеріальної відповідальності

Матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, який передбачає обов’язок однієї сторони трудового договору – праців-ника або роботодавця відшкодувати іншій стороні шкоду, заподіяну внас-лідок винного, протиправного невиконання або неналежного виконання своїх трудових обов’язків у встановленому законом розмірі й порядку.

Працівники несуть відповідальність, тільки за пряму дійсну шкоду в межах порядку визначених трудовим законодавством України за умови, що така шкода заподіяна винними, протиправними діями, або бездіяльністю працівника.

Пряма дійсна шкода – втрата, погіршення або пониження цінності майна, яка приводить до необхідності для підприємства, установи, організації зробити витрати на відновлення, придбання майна або інших цінностей або зробити інші зайві витрати для забезпечення умов праці.

Працівники звільняються від відповідальності за шкоду, яка може бути віднесена до категорії нормального виробничо-господарського ризику, та за шкоду заподіяну у стані крайньої необхідності та необхідної оборони. Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Умовами матеріальної відповідальності є: наявність прямої дійсної шкоди внаслідок не виконання трудових обов’язків; протиправність дії або бездіяльності однієї із сторін трудового договору; причинно-наслідковий зв’язок між протиправними діями сторони трудового договору та заподіяною майновою шкодою; вина сторони, яка заподіяла майнову шкоду; перебування у трудових відносинах осіб взаємопов’язаних заподіянням шкоди; можливість обрахування розміру шкоди. Притягнення працівника або роботодавця до матеріальної відповідальності відбувається за наявності у сукупності цих умов.

Трудове законодавство України виділяє такі види матеріальної відповідальності працівників: а) обмежену (ст.133 КЗпП); б) повну (ст.134 КЗпП); в) підвищену.

Обмежена матеріальна відповідальність, як правило обмежена розміром середнього місячного заробітку працівника, але не більше розміру заподіяної шкоди.

У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних и грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей.

Повна відповідальність настає у розмірі заподіяної шкоди, незалежно від розміру заробітку працівника. Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією укладе-но письмовий договір про повну матеріальну відповідальність за незабез-печення цілісності майна та інших цінностей, переданих працівнику для зберігання або використання і якщо працівник займає посаду, за якою з ним згідно з переліком затвердженим Кабінетом Міністрів України повинен бути укладений такий договір. Договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений лише з повнолітнім та повністю дієздатним працівником;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Деякі категорії працівників, згідно трудового законодавства, несуть тільки повну матеріальну відповідальність, зокрема:

  1. Працівники роздрібної торгівлі, за недостачу, псування тощо переданим їм товарів, інвентарю.

  2. Касири, за незабезпечення збереження прийнятих ними цінностей.

  3. Працівники підприємств системи зв’язку – за втрату або затримку доставки всіх видів поштових та телеграфних відправлень.

Колективна, або бригадна повна відповідальність є різновидом повної матеріальної відповідальності та вводиться лише у випадках роботи пов’язаної із зберіганням, обробкою, відпуском, перевезення цінностей певним колективом працівників і при цьому неможливо розмежувати розмір відповідальності кожного працівника окремо. Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об'єднань України та затверджуються Міністерством праці і соціальної політики України.

Для запровадження такої відповідальності, роботодавець повинен отримати згоду профспілкового органу, а також укласти зі всіма членами бригади колективний договір про повну матеріальну відповідальність.

Розмір заподіяної шкоди визначається по фактичних втратах на підставі даних бухгалтерського обліку із врахуванням зносу матеріальних цінностей.

До обмеженої матеріальної відповідальності працівник може бути притягнутий за розпорядженням роботодавця, якщо воно було зроблене не пізніше 2-х тижнів з часу виявлення шкоди та за умови, що працівник надав згоду на покриття шкоди шляхом відрахувань із заробітної плати. У разі незгоди з розпорядженням роботодавця, та коли мова йде про повну або підвищену відповідальність, притягнення до матеріальної відповідаль-ності здійснюється на підставі рішення суду за позовом роботодавця.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]