5.4. Право інтелектуальної власності та його зміст. Види інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності – право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший немайновий об’єкт визначений цивільним законом.

Права інтелектуальної власності є непорушними: ніхто не може бути їх позбавлений або обмежений у їх здійсненні, крім випадків передбачених законодавством.

Право інтелектуальної власності і право власності є самостійними і незалежними одне від одного правами.

Об’єктами права інтелектуальної власності є:

1. Літературні та художні твори.

2. Комп’ютерні програми.

3. Компіляції даних (бази даних).

4. Виконання творів.

5. Фонограми, відеограми.

6. Передачі і програми організацій мовлення.

7. Наукові відкриття.

8. Винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

9. Компонування (топографії) інтегральних мікросхем.

10. Раціоналізаторські пропозиції.

11. Нові сорти рослин і породи тварин.

12. Комерційні (фірмові) найменування, торгівельні марки, знаки для товарів і послуг, географічні зазначення походження товарів.

13. Комерційні таємниці.

Суб’єктом права інтелектуальної власності є творець об’єкту інтелектуальної власності (автор, винахідник тощо).

Зміст права інтелектуальної власності складає сукупність майнових і не майнових прав інтелектуальної власності.

Особистими правами інтелектуальної власності є:

1. Право на визнання людини творцем об’єкту інтелектуальної власності.

2. Право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, яке здатне задати шкоди честі або репутації творця.

3. Інші особисті немайнові права (залежно від виду об’єкту інтелектуальної власності) встановлені законодавством.

Особисті не майнові права належать творцеві, але у випадках передбачених законом можуть належати іншим особам (наприклад спадкоємцям). Особисті не майнові права не можуть бути відчуженими (крім випадків передбачених законодавством) і не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Вони є чинними без строку, якщо інше не встановлене договором або законом. Якщо об’єкт створений у зв’язку з виконанням обов’язків за трудовим договором, то особисті немайнові права інтелектуальної власності належать працівникові, якій є творцем, але окремі з них можуть належати його роботодавцю, у випадках передба-чених законом. Майнові права у такому випадку належать спільно праців-нику і роботодавцю, якщо інше не передбачене трудовим договором.

Використання об’єкту інтелектуальної власності іншими особами здійснюється лише на підставі договору з його власником або тим суб’єктом у якого на законній підставі при створенні об’єкту інтелекту-альної власності виникло виключне право дозволяти використання цього об’єкту третіми особами. Законодавством встановлюються випадки коли використання об’єкту інтелектуальної власності можливих без такого дозволу. Умови надання дозволу визначається ліцензійним договором.

Майновими правами інтелектуальної власності є:

1. право на використання об’єкту інтелектуальної власності;

2. виключне право дозволяти використання об’єкту інтелектуальної власності;

3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта, в тому числі забороняти такого об’єкта;

4. інші майнові права встановлені законом відповідно до виду об’єкта.

Майнові права інтелектуальної власності можуть бути вкладами до статутних фондів юридичних осіб, предметом договорів застави та інших зобов’язань і використовуватись в інших цивільних відносинах. Вони можуть бути припинені достроково у випадках передбаченими законом і можуть передаватись або відчужуватись іншим особам на умовах договору.

Порушення прав інтелектуальної власності захищаються в тому ж порядку, що і інші цивільні права (у судовому порядку). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Право інтелектуальної власності охоплює:

1. Авторське право (регулюються відносини щодо результатів духовної і культурної творчості).

2. Право промислової власності (регулює відносини пов’язані з результатами науково-технічної творчості).