Методика виконання роботи

Прилад (рис.1) для визначення коефіцієнта в'язкості методом Стокса є широка циліндрична скляна посудина радіусом R, що закріплена на підставці з регулюючими гвинтами, та набір кульок різного діаметра. За допомогою гвинтів посудина встановлюється вертикально. На її бічній поверхні нанесені горизонтальні мітки (верхня і нижня). Мітки розміщені так, щоб при падінні кульки рух її на рівні верхньої мітки був рівномірним. Нижня мітка має знаходитись на такій відстані від дна посудини, на якій гальмівний вплив дна незначний. Оскільки в'язкість рідин у значній мірі залежить від температури, для більш точних вимірювань циліндр з досліджуваною рідиною розміщуються у посудину більших розмірів, заповнену водою чи іншою рідиною, температуру якої можна підтримувати постійною за допомогою термостата.

Порядок виконання роботи

1. За допомогою мікрометра визначити діаметри 5-7 кульок. Для кожної кульки діаметр визначити не менше 5 разів і знайти його середнє значення.

2. Послідовно кульки опустити в досліджувану рідину і виміряти секундоміром час їхнього руху між мітками.

3. Виміряти відстань між мітками l і визначити швидкість руху кожної кульки за формулою

4. Виміряти радіус циліндричної посудини R.

5. За формулою (9) обчислити коефіцієнт внутрішнього тертя досліджуваної рідини .

6. Досліди повторити 3 - 5 разів.

7. Розрахувати похибки вимірювань, проаналізувати одержані результати, зробити висновки.

Контрольні запитання

1. Який фізичний зміст коефіцієнта динамічної в'язкості? В яких одиницях вимірюється динамічна в'язкість?

2. Які сили діють на кульку, що падає в рідині? Запишіть рівняння її руху.

3. Виведіть розрахункову формулу.

4. Чому у процесі иконання роботи ми починаємо спостерігати за рухом кульки через деякий час після початку її руху?

5. Який характер руху кульки на початковому етапі? Відповідь поясніть.

6. Як залежить в'язкість рідини від температури?

7. Від чого залежить величина сили внутрішнього тертя? Що таке градієнт швидкості?

Список літератури

1. Зйомам Г.А.. Тодес О.М. Курс оОщей физики.- М, 1964.- Т. 1

2. Яворский Б.М. Курс физики.- Киев, 1970,- Т.1

Лабораторна робота № 11 визнаЧення коефіцієнта внутрішнього терТя і середньої довжини вільного пробігу молекул повітря

Мета роботи: визначити коефіцієнт внутріш­нього тертя і середню довжину вільного пробігу молекул повітря при їхньому русі через капіляр.

Прилади та матеріали: прилад для визначення внутріш­нього тертя, секундомір, барометр, термометр.

Теоретичні відомості

Сили тертя, які виникають при відносному переміщенні у середовищі різних тіл, називають силами зовнішнього тертя. Внутрішє тертя (в'язкість) - це властивість рідини і газів чинити опір при переміщенні однієї частини рідини (газу) відносно іншої.

Виникнення сил внутрішнього тертя в газах можна досить наочно пояснити за допомогою такого прямого досліду. Нехай маємо два легких пустотілих циліндри з різними діаметрами основ. Менший із них закріпимо на осі, яка швидко обертається, а більший підвісимо на пружній нитці коаксіально з першим. Приведемо в обертання внутрішній циліндр. Через деякий час почне обертатися і зовнішній циліндр. Причина цього полягає в тому, що внутрішній циліндр приведе в рух шар повітря, який завдяки силам молекулярного зчеплення прилипає до нього. Цей шар захоплюватиме наступний, нерухомий, і т.д., що приведе до обертання зовнішнього циліндра разом із шаром газу, який безпосередньо до нього прилягає. Коли суміжні шари газу переміщуються один відносно одного, то молекули в процесі хаотичного теплового руху неперервно проникають із одного шару в інший. Відбувається обмін кількістю руху між молекулами шарів. У результаті цього більш повільні шари прискорюються, а більш швидкі - сповільнюються.

Ньютон уперше (1687 р.) допустив, що сила внутрішнього тертя між двома шарами рідини (газу) прямо пропорційна різниці швидкостей шарів , площі їх дотику S і обернено пропорційна віддалі між шарами x:

(1)

де - коефіцієнт, який носить назву коефіцієнта внутрішнього тертя (в'язкості).

Для двох нескінченно близьких шарів

(2)

Величина носить назву градієнта швидкості і характеризує швидкість зміни величини V у напрямку нормалі до поверхні шарів, які труться між собою.

Поклавши у формулі (2) S – 1 м², (м/с)/м, одержимо , тобто коефіцієнт в'язкості чисельно дорівнює силі внутрішнього тертя (у ньютонах), яка діє на 1 м² площі дотичних між собою паралельних шарів, що рухаються, при градієнті швидкості тобто в 1/с.

В'язкість газів збільшується зі збільшенням температури в силу того, що з підвищенням температури збільшується рухливість молекул, а значить збільшується обмін кількістю руху молекул між шарами газу.