2.4. Амортизація основних фондів транспортного підприємства. Методи нарахування амортизації основних засобів

Просте відтворення основних фондів підприємства забезпечується амортизаційними відрахуваннями. Амортизація  це процес пере-несення вартості основних фондів на вартість готової продукції частинами для її повного відшкодування. Згідно з Положенням «Про порядок визначення амортизації та віднесення амортизаційних відрахувань на витрати підприємства» амортизації підлягають витрати, пов’язані з придбанням і введенням в експлуатацію основних фондів, самостійним виготовленням основних фондів; реконструкцією, модернізацією основних фондів, проведенням капітальних ремонтів (у сумі, що перевищує 5 % сукупної балансової вартості груп основних фондів).

Амортизаційні відрахування - частина вартості основних фондів у грошовому вираженні, що включається до собівартості продукції.

У загальному вигляді величину амортизаційних відрахувань визначають за формулою

АВ = В_оф Н _ам.в / 100,

де В_оф – вартість основних фондів, грн.; Н _ам.в – норма амортизаційних відрахувань, %;

Норма амортизаційних відрахувань – частина вартості основних фондів у відсотковому вираженні, що підлягає перенесенню на собівартість продукції.

В Україні механізм нарахування амортизації для потреб податкового обліку визначається Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з цим законодавчим актом підприємства нараховують амортизацію за чотирма групами основних засобів виходячи з балансової вартості кожної на початок звітного податкового періоду та норм амортизаційних відрахувань у розрахунку на податковий квартал:

перша група  2 %;

друга група  10 %;

третя група  6 %;

четверта група  15 %.

Амортизація не нараховується на:

1) споруди благоустрою та житлові будинки, бібліотечні та архівні фонди;

2. автомобільні дороги загального використання.

Відповідно до «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» суб’єктам господарювання рекомендовано нараховувати амортизацію в бухгалтерському обліку такими методами:

1. прямолінійним (рівномірним списанням);

2. прискореним зменшенням залишкової вартості;

3. кумулятивним (цілих значень років);

4. виробничим (суми одиниць продукції).

5. системою прискореного компенсування витрат.

Прямолінійний метод найпоширеніший. Він характеризується рівномірністю розподілу сум амортизації між обліковими періодами. Застосовують насамперед до об’єктів, стан яких залежить від терміну їх корисного використання (будівель, споруд, передавальних пристроїв, меблів). Річну суму амортизаційних відрахувань визначають за формулою

АВ = (В_перв Н _ам.в ) / 100,

де В_перв  первісна балансова вартість групи основних фондів; Н _ам.в  річна норма амортизації.

Норму амортизаційних відрахувань розраховують за формулою:

Н _ам.в = 100 / Т,

де Т – нормативний термін експлуатації основних фондів у роках.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості передбачає розрахунок амортизаційних відрахувань на підставі залишкової вартості та подвоєної норми амортизаційних відрахувань, обчисленої за рівномірним методом:

АВ = В_зал Н _ам.в / 100,

Н _ам.в = 2 · 100 / Т .

Кумулятивний метод (цілих значень років)  передбачає розрахунок амортизаційних відрахувань на підставі повної вартості та норми амортизаційних відрахувань, обчисленої як відношення кількості років, що залишаються до закінчення терміну корисного використання до суми кількості років корисного використання:

АВ = (В_перв  В_лікв) Н _ам.в,

Н _ам.в = 2Т_і / n (n + 1),

де Т_і  залишковий термін корисного використання основних фондів, розрахований з початку року; i  індекс періоду; n  строк корисного використання у роках.

Виробничий метод (суми одиниць продукції. Виробничу ставку амортизації обчислюють діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів:

Ц _пр = (В_перв – В_лікв ) / Q_норм,

АВ = Q_факт Ц _пр,

де В_перв, В_лікв – первісна та ліквідаційна вартість об’єкту, що амортизується; Q_норм – нормативна кількість виробленої продукції (наданих послуг); Q_факт – фактична кількість виробленої продукції (наданих послуг); Ц _пр – ціна одиниці продукції (послуг).

Місячну суму амортизації визначають як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Крім наведених вище методів підприємство може застосовувати норми та методи нарахування амортизації основних засобів, передбачених податковим законодавством.

Методи нарахування амортизації вибирають та застосовують під-приємства самостійно. Залежно від мети, яку підприємство ставить перед собою у зв’язку із застосуванням основних засобів, у різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота і точність розрахунків.

Але на практиці основні засоби найінтенсивніше використовують у перші роки експлуатації і відповідно в цей період вони найбільше зношуються. Тому виникла потреба застосовувати методи прискореної амортизації. Прискорена амортизація передбачає зменшення суми амортизаційних відрахувань щороку. Завдяки цьому швидше нагромаджуються кошти для заміни вже амортизованих об’єктів основних засобів.

Щодо вигідності застосування методів прискореної амортизації (зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивного), то висновки кожне підприємство змушене робити самостійно, враховуючи багато чинників: калькулювання цін на готову продукцію, обсяг і термін власних капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції (робіт, послуг) можна достовір-но визначити. Цей метод змушує підприємство дбати про неперерність експлуатації виробничих об’єктів, тим самим швидше переносити свою вартість на вартість готової продукції.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку під-приємств» підприємства повинні проводити нарахування амортизації для обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно з нормами цього закону. Нарахування «податкової» амортизації тепер зводиться до підбиття один раз на квартал підсумків залишкової вартості груп основних фондів і множення цих підсумків на відповідну норму амортизації. Суми нарахованої таким методом амортизації відображаються у податковій декларації і не є підставою для складання бухгалтерських проведень (звичайно, якщо підприємство використовує інші методи амортизації основних засобів).

«Податкова» амортизація, по суті,  пільга для підприємств, які інвестують свій капітал у розширення виробництва, придбання та підтримання в належному стані основних засобів.

Амортизація нараховується протягом усього періоду експлуатації основного засобу. У разі вибуття основного засобу сума нарахованого зносу списується на зменшення первісної вартості основного засобу.

Система прискореного компенсування витрат. Підприємства можуть самостійно приймати рішення про застосування прискореної амортизації основних фондів, віднесених за розширеною класифікацією до третьої групи і придбаних. При цьому мають використовуватися такі норми прискореної амортизації відповідно до року експ-луатації засобів праці: 1-й рік – 15%; 2-й рік – 30 %; 3-й рік – 20 %; 4-й рік – 15 %; 5-й рік – 10 %; 6-й – 7 роки – 5 %.