2.3. Знос основних фондів транспортного підприємства. Методи розрахунку зносу основних засобів

Основні фонди транспортного підприємства у процесі використання поступово втрачають первісні характеристики через зношення. Під зношенням основних фондів розуміють утрату їх вартості.

Розрізняють два види зносу основних фондів – фізичний та моральний.

Фізичне зношення настає під впливом навколишнього середовища і експлуатаційних наванта­жень. Деформуються вузли і деталі устаткування, піддається корозії метал тощо. Величину фізичного зносу визначають як суму амортизаційних відрахувань за весь період експлуатації основних фондів.

Коефіцієнт фізичного зносу розраховують за формулою

К_зн= З/В_перв 100,

де З – сума зносу, що нарахована за весь період експлуатації; В_перв – первісна(відновлювальна) вартість основних фондів.

Для об’єктів, термін експлуатації яких менше від нормативного, коефіцієнт фізичного зносу можна розрахувати таким чином:

К_зн= Т_ф /Т_норм∙100,

де Т_ф – фактичний термін експлуатації об’єкта основних фондів; Т_норм – нормативний термін експлуатації даного об’єкта основних фондів.

Якщо фактичний термін експлуатації об’єкта основних фондів перевищує нормативний, тоді коефіцієнт фізичного зносу знаходять за формулою

К_зн= Т_ф /(Т_норм+ Т_можл) 100,

де Т_норм – нормативний термін експлуатації даного об’єкта основних фондів; Т_можл – можливий залишковий термін експлуатації даного об’єкта основних фондів.

На процеси зносу істотно впливають: якість стану і утримання основних фондів; кваліфікація кадрів; рівень дотримання норм, інструкцій, технічних умов. Величина зносу прямо залежить від часу експлуатації і обсягу виконаної роботи.

Моральне зношення (функціональна, технологічна, соціальна, екологічна невідповідність умовам виробництва)  це знецінення діючих основних фондів до настання повного фізичного зношення. Моральний знос фізично придатних до подальшої експлуатації основних фондів зазвичай виникає як наслідок появи під впливом науково-технічного прогресу нових аналогічних машин, устаткування (моральний знос ураховують під час переоцінювання) або більш дешевих, або більш продуктивних, що забезпечують високий рівень транспортного обслуговування (моральний знос визначають тривалістю амортизаційного періоду).

Відносну величину морального зносу основних фондів, що знецінюються в результаті появи більш дешевих аналогів, можна розрахувати за формулою

К_м.зн = (В_перв+ В_відн) / В_перв∙100,

де, В_перв – первісна вартість засобів праці; В_відн – відновлювальна вар-тість засобів праці.

Моральний знос, який виникає як наслідок появи більш продуктивних та сучасних засобів праці, визначають відновлювальною вартістю застарілого обладнання:

В_{відн.заст} = (В_{відн.суч} П _заст) / П _суч,

де В_{відн.заст}, В_{відн.суч} – відновлювальна вартість застарілого та сучасного обладнання; П_заст, П_суч – продуктивність застарілого та сучасного обладнання.

Знос основних фондів у цілому та окремих конструктивних елементів зумовлює потребу у створенні ремонтних комплексів, проведенні робіт із профілактики і поточного вмісту цих фондів. На певному рівні зносу, коли заміна зношених вузлів, деталей, конструктивних елементів стає економічно недоцільною, машину, вагон, іншу конструкцію замінюють новою.

Провадиться повне оновлення. До цього виконується часткове оновлення за допомогою періодичних ремонтів.

Функціональний знос – знецінення основних фондів унаслідок появи більш продуктивних засобів праці повною вартістю.

Технологічний знос – утрата вартості внаслідок здешевлення відтворення експлуатованих машин, тобто коли нові машини такої конструкції можуть бути придбані дешевше, ніж ті, що встановлені на підприємстві.

Соціальний знос – утрата споживчої вартості основних фондів унаслідок незадоволення умов безпеки праці та ергономічності (зручність робочого місця).

Екологічний знос – втрата споживчої вартості внаслідок невідповідності умовам екологічної безпеки.

Для усунення зношення застосовують різні форми відтворення основних фондів: ремонт, модернізація, реконструкція, технічне переозброєння.

Розрізняють два види ре­монтів: поточний, капітальний.

Поточний ремонт полягає у зберіганні засобів праці в придатному стані для подальшого продуктивного використання і має характер дрібних налагоджувальних робіт. Витрати на поточний ремонт є періодичними, малими за вартістю. Такі ремонти планують, і їх вартість відносять на собівартість продукції в тому періоді, коли виконують ремонти.

Капітальний ремонт призначений для відшкодування нормального фізичного зношення елементів основного фонду і максимально можливого відновлення його первісних техніко-експлуатаційних параметрів. За масштабом капітальний ремонт більш значущій ніж поточний, потребує більших витрат часу і коштів. Перед початком капітального ремонту завжди існує альтернатива: проводити капітальний ремонт або придбавати нову одиницю основного фонду. Оста-точне рішення приймають на основі економічних обґрунтувань.

Модернізація  удосконалення діючого виробничого обладнання для запобігання моральному зносу і підвищення техніко-еконо-мічних параметрів до рівня сучасних вимог.

Реконструкція  розширення і переобладнання виробничих споруд, цехів тощо (пасивної частини основних фондів).

Технічне переозброєння  реконструкція активної частини основних фондів.

До активної частини основних виробничих фондів належить комплекс машин і механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі (транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.). До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але необхідні для виробничого процесу (будинки, споруди та ін.). Вони забезпечують нормальне використання активної частини основних виробничих фондів.

Виходячи з такого розподілу основних виробничих фондів у транспортних підприємствах для запобігання зайвому збільшенню пасивних елементів засобів праці і напряму основних інвестицій в засоби виробництва, що забезпечують максимальну віддачу, доцільно відносити до активної частки основних фондів тільки виробничі транспортні засоби підприємств та запасні агрегати до них, за винятком об’єктів інфраструктури і транспорт, що їх обслуговує.