17

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ПРАВОЗНАВСТВА

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ « ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ»

20 варіант

ВИКОНАЛА:

СТУДЕНТКА ГР ЮІз-171

ШМАТКО А.

ПЕРЕВІРИЛА:

доц. ТАТАРЕНКО Г.В.

ЛУГАНСЬК 2011

План

Вступ…………………………………………………………………………….3

1.Проблеми касації у цивільному судочинстві……………………………….4

2.Висновки експерта як засіб доказування……………………………………9

Спірні погляди щодо висновку експерта як змішаного доказу

Відмінність роз’яснень (висновків) спеціаліста.

3.Захист громадянського (групового) інтересу в цивільному судочинстві…14

Висновок…………………………………………………………………………16

Список літератури……………………………………………………………….17

Вступ

Сучасний політичний і соціально-економічний розвиток України визначається удосконаленням законодавства, яким закріплено правове становище громадян, організацій та їх об'єднань і встановлюються гарантії реалізації й захисту їх прав, свобод і обов'язків, визначених Конституцією й іншими законами України. Конституційні норми, в яких вони закріплені, виступають основою деталізації в галузевому законодавстві регулювання всіх аспектів їх дій, визначення юридичних гарантій їх реалізації, встановлення процесуального порядку (процесуальних форм) захисту суб'єктивних майнових і особистих немайнових цивільних прав, охоронюваних законом інтересів і свобод, у тому числі й засобами цивільного процесуального права.

Захист цивільних прав в Україні здійснюється в установленому порядку судом, господарським або третейським судом, профспілковими та іншими громадськими організаціями, а у випадках, окремо передбачених законом, захист цивільних прав здійснюється в адміністративному порядку (ст. 6 Цивільного кодексу України). Загальні суди розглядають справи у спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових, кооперативних та інших правовідносин, якщо однією зі сторін у спорі є громадянин.

1.Проблеми касації у цивільному судочинстві

Касаційне провадження - це так званий "правовий нагляд" за судовими рішеннями. До повноважень суду касаційної інстанції віднесено перегляд справи з питань права (матеріального і процесуального), тобто рішення переглядається тільки в правовому аспекті. Наступною особливістю цієї інстанції є те, що предметом її розгляду є рішення, що набрали законної сили. Конституція України, окреслюючи основні засади судочинства, передбачила забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Таким чином, процесуальне законодавство в залежності від категорії і специфіки справ може передбачити ці випадки. Актуальним зараз під час прийняття нового Цивільного процесуального кодексу України стало питання, чи можлива так звана "стрибаюча касація", тобто оскарження рішення суду першої інстанції, минаючи апеляційну інстанцію. В Німеччині, наприклад, процесуальний кодекс допускає таку можливість. І для цього необхідні, по-перше, письмова згода протилежної сторони, а по-друге - спір повинен мати для суду ревізійної інстанції принципове значення (це поняття розкривалося вище). Що стосується порядку подання касаційної скарги, то тут, як і для апеляційної інстанції, треба передбачити безпосереднє її подання до суду касаційної інстанції. Тим більше, що останній має, в разі необхідності, своєчасно вжити заходів до зупинення виконання рішення. Для касаційної інстанції не обов’язково дотримуватись поділу строку подання касаційної скарги на дві складових, як для апеляційної інстанції. Тут такий поділ вже не має принципового значення, оскільки рішення вже і так набрало законної сили, а тому цей процес не треба прискорювати. Хоча в Німеччині цей строк поділяється на строк подання ревізійної скарги і строк для її обґрунтування. Так, ревізійна скарга подається протягом одного місяця з дня отримання повного рішення, але не пізніше п’яти місяців з дня його проголошення. І далі стороні надається ще один місяць для її обґрунтування. В касаційній також, як і в апеляційній інстанції, необхідно передбачити можливість оскарження в касаційному порядку бездіяльності суду апеляційної інстанції, якщо він відповідно до закону зобов’язаний вчинити певну дію. Враховуючи компетенцію касаційної інстанції щодо перегляду рішення з питань права, дійсно приходиш до висновку, що ця інстанція не встановлює нових фактичних обставин. Але в питанні дослідження доказів, на мій погляд, між апеляційним і касаційним судом існує дуже тонка грань. Для апеляційної інстанції все є зрозумілим - вона і приймає, і досліджує докази, і дає їм оцінку. Касаційна інстанція не може ті чи інші обставини вважати доведеними чи недоведеними, вона їх сприймає такими, якими їх визнали дві попередні інстанції. Але питання доведення, оцінки і питання дослідження зовсім різні за своєю природою.

Слід звернути увагу, що на відміну від апеляційного провадження у касаційному відбувається лише перегляд справи з питань матеріального й процесуального права (тобто фактичні обставини справи не досліджуються) — таким чином, рішення переглядається винятково у правовому аспекті, а підставами касаційного оскарження відповідно до ч. 2 ст. 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) може бути тільки неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. До того ж, у касаційному порядку можуть бути оскаржені лише або рішення та ухвали, постановлені судом першої інстанції, які вже розглядалися в апеляційній інстанції, або ж рішення і ухвали апеляційних судів. З огляду ж на те, що ухвали та рішення, постановлені судами апеляційної інстанції, набирають чинності негайно після їх ухвалення, предметом касаційного розгляду можуть бути тільки ті рішення і ухвали, що вже набрали законної сили (нагадаємо, що в апеляційному порядку, навпаки, можна оскаржити лише рішення, які ще не набули чинності).Судом касаційної інстанції є Верховний Суд України, який відповідно до ст. 125 Конституції України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції Проте цей строк, у разі його пропуску з причин, визнаних судом поважними, може бути за заявою особи, яка подала скаргу, й поновлено (але не більше, ніжу межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження). Слід зазначити, що на практиці досить часто трапляються випадки, коли суди необґрунтовано відмовляють скаржникові у поновленні строку на касаційне оскарження. З огляду на викладене, судова палата ВСУ ухвалою від 10.03.2004 р. касаційну скаргу ВАТ задовольнила, ухвалу районного суду м. Суми та ухвалу апеляційного суду Сумської області скасувала, направивши справу у суд першої інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. ("Вісник Верховного Суду України". — 2004 р. — № 8).

Подається касаційна скарга згідно зі ст. 327 ЦПК через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа. Не пізніше наступного дня після отримання належно оформленої скарги суд надсилає її копії та додані матеріали особам, які беруть участь у справі, та встановлює строк, протягом якого вони можуть надати пояснення на касаційну скаргу. Після закінчення встановленого судом строку для подання пояснень на касаційну скаргу, суд невідкладно надсилає останню разом з доданими до скарги матеріалами та справу до касаційного суду. У касаційному порядку справа розглядається колегією у складі п'яти суддів без повідомлення осіб, які беруть участь у справі ст. 333 ЦПК.Суд може відкласти розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, про яку немає відомостей, що їй вручена повістка, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка ж сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Суддя-доповідач доповідає зміст оскаржуваного рішення суду та доводи касаційної скарги, після чого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, надають свої пояснення, причому першою дає пояснення та сторона, яка подала касаційну скаргу (якщо рішення оскаржили обидві сторони, то першим дає пояснення позивач). У своїх поясненнях сторони та інші особи, які беруть участь у справі, вправі наводити тільки ті доводи, які стосуються підстав касаційного розгляду справи. Після пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд касаційної інстанції ухвалює рішення у відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 336 ЦПК суд, розглянувши справу в касаційному порядку, своєю ухвалою або рішенням має право:

відхилити касаційну скаргу (ст. 342 ЦПК);

повністю або частково скасувати судове рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (ст. 339 ЦПК);

скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі судове рішення, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції (ст. 342 ЦПК);

скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду (статті 344 ЦПК);

До безумовних підстав, пов'язано скасування судових рішень в усіх випадках, належать: розгляд справи неправомочним суддею або складом суду; прийняття чи підписання судового рішення не тим складом суддів, який розглянув справу; розгляд справи за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; вирішення судом питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК можуть бути підставою для скасування судових актів лише в тому разі; якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи. Питання про те, чи призвело допущене судом процесуальне порушення до неправильного вирішення справи, а відтак і до скасування рішення, вирішується касаційною інстанцією в кожному конкретному випадку при розгляді касаційної скарги. Одне й те саме процесуальне порушення залежно від обставин справи може мати різні процесуальні наслідки і не завжди призводить до скасування рішення. З одних лише формальних міркувань правильне по суті рішення суду не може бути скасовано. Ухвалені судом касаційної інстанції рішення або ухвали набирають чинності негайно після їх ухвалення і оскарженню не підлягають.