10. Основні положення ліцензування. Класифікаційні ознаки ліцензій.

Ліцензія — це дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власнос­ті, що подається на підставі ліцензійного договору, який є угодою між ліцензіаром (продавцем ліцензії) та ліцензіатом (покупцем ліцензії).

Ліцензійний договір містить вступну частину із зазна­ченням сторін, що уклали договір; тлумачення використо­вуваних термінів; опис предмета договору (винахід, корисна модель, промисловий зразок, товарний знак, ноу-хау); намі­ри та відповідальності сторін; надані права, зона їх поши­рення та обмеження; процес передавання предмета договору» обставини та гарантії; вид, суму та валюту платежів; обмін удосконаленнями предмета договору під час дії договору; методи вирішення спорів і захисту від претензій третіх осіб; умови надання ліцензіатам права на використання об'єкта інтелектуальної власності третім особам за згодою ліцензіара та на умовах, обумовлених переважно в даному ліцензійному договорі між ліцензіаром і ліцензіатом (так звана субліцензія); наслідки виконання договору; форс-мажорні обставини; процедуру набрання чинності договору, термін його дії й умови розірвання договору сторонами; наслідки закінчення терміну дії договору; форми сплати податків; мову договору; автентичність текстів і юридичні адреси сторін, які уклали договір.

Торгівля ліцензіями з кожним роком розвивається все активніше. Обіг ліцензійної торгівлі зростає у 2-3 рази швидше за обіг зовнішньої торгівлі, а ліцензійні операції приносять до 10% усіх прибутків світової торгівлі.

Ліцензії заведено розрізняти залежно від низки ознак.

За своєю юридичною формою ліцензії можуть бути патентними та безпатентними.

Патентна ліцензія – це ліцензія на використання об’єкта інтелектуальної власності, захищеного охоронним документом (залежно від типу патентні ліцензії поділяють на ліцензії на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів та послуг тощо).

Безпатентна ліцензія – це ліцензія на використання науково-технічних рішень, що не мають правої охорони (не патентоспроможні рішення або рішення, термін правової охорони яких закінчився, ноу-хау, тощо).

За обсягом прав ліцензії поділяються на:

Невиняткова ліцензія – це право ліцензіата на узгоджених умовах і території протягом обумовленого строку використовувати предмет ліцензії. За ліцензіаром зберігається право використовувати предмет ліцензії, а також надавати ліцензії іншим особам.

Виняткова ліцензія — це право ліцензіата на узгодже­них умовах і території протягом обумовленого строку вико­ристовувати предмет ліцензії на монопольних засадах. Ліцензіар при цьому не має права використовувати предмет ліцензії на відповідній території, а також надавати ліцензії іншим особам.

Повна ліцензія — це надання ліцензіату всіх прав на використання об'єкта інтелектуальної власності без обме­ження території на весь строк його дії. Але, на відміну від передавання прав власності, якщо надають повну ліцензію, власник об'єкта залишається тим самим.

Перехресні ліцензії (крос-ліцензії) — це ліцензії, отри­мані в результаті обміну між ліцензіаром та ліцензіатом, у випадках, якщо власники різних патентів не можуть здійснювати виробничу або комерційну діяльність, не по­рушуючи прав один одного.

Супровідна ліцензія — це ліцензія, яка передбачає передавання прав на використання об'єктів інтелектуаль­ної власності у складі інших комерційних угод, наприклад, на поставку комплектного обладнання, інжиніринг, надання технічної допомоги тощо. У цих випадках предмети ліцен­зії відіграють допоміжну, супровідну роль, їх передають у рамках ліцензійних договорів, що є доповненнями до основ­них угод, або у вигляді розділів контактів за цими угодами.

Основними аспектами оформлення та дії ліцензії є такі:

- ліцензія може надаватися лише в межах строку чин­ності патенту;

- ліцензійний договір має складатися лише в письмовій формі;

- ліцензійний договір бере до розгляду та реєстрації в Установі після публікації відомостей про видачу охоронного документа на відповідний об'єкт промислової власності;

- ліцензійний договір повинен реєструватися в Держде­партаменті інтелектуальної власності Міністерства осві­ти і науки України;

- ліцензії можуть бути винятковими або невинятковими;

- винятковий ліцензіар може видавати субліцензії;

- до зареєстрованого ліцензійного договору в межах тер­міну дії можуть бути внесені зміни на підставі заяви сторін і за умови сплати встановленого за це збору;

- для надання ліцензії потрібна згода всіх власників охо­ронного документа;

- дія ліцензійного договору може припинятися достроково;

- співвласник патенту може передати свою частку влас­ності іншим особам.

У патентознавстві є таке поняття, як «відкрита ліцен­зія». Зазначене явище в Україні регулюється Інструкціями № 643/5834 та 717/5908. Перша з них стосується відкри­тих ліцензій на промислові зразки, а друга — на винаходи та корисні моделі.

Власник патенту на винахід, корисну модель, промис­ловий зразок має право протягом терміну чинності патенту подати до Установи для публікації в її офіційному бюлетені заяву про надання будь-якій особі дозволу на використання відповідного об'єкта промислової власності. Заява розгля­дається після публікації відомостей про видачу патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок у офіційному бюлетені Відомства. Подання такої заяви можливо лише тоді, якщо до цього відповідний ліцензований договір не укла­вся. Особа, яка захотіла скористатися вказаними дозволами, зобов'язана укласти з власником патенту угоду про платежі.