6. Правова система подання заявки на винахід.

Право на винахід оформлюється шляхом складання, подання та розгляду заявки на видачу патенту на винахід (заявки на винахід) патентним відомством відповідно до чин­них законодавчих актів.

У різних країнах по-різному вирішується питання про те, хто має право на подання заявки на винахід, а отже, і право на отримання патенту. Існують дві основні системи подання заявки й отримання охоронного документа: вина­хідницька (авторська) та заявницька.

Винахідницька система прийнята у США, де право на отримання патенту має перший і справжній винахідник а подання заявки супроводжується прийняттям заявником відповідної присяги.

Заявницька система подання заявки передбачає видачу патенту першому заявникові без перевірки його правових засад відповідно до заявленого винаходу. Ця система здебільшого відповідає основній меті патентної системи — заохотити якнайшвидше розкриття винаходу.

У європейських країнах після приведення національних законодавств у відповідність до положень Європейської патентної конвенції сформувалася так звана проміжна система, котра згладжує крайнощі винахідницької та заявницької систем. В її рамках декларується право винахідника або його правонаступника на отримання патенту, передба­чається зазначення імені винахідника у заявці і при цьому не здійснюється перевірка правових засад заявника, а також справжність заявки про авторство.

Винахідник має право на подання заявки й отримання патенту в таких випадках:

- винахід не є службовим;

- винахід є службовим, але угодою між винахідником і роботодавцем передбачено право винахідника на отри­мання патенту;

- роботодавець протягом визначеного та вказаного в законі строку з дати повідомлення його про створення служ­бового винаходу не подає заявки на нього.

Законодавствами всіх країн передбачено, що, якщо розробка створена творчою працею кількох осіб, то право на подання заявки належить всьому колективу авторів і від­сутність будь-якого з авторів на момент подання заявки призведе до неможливості отримання патенту. Для запобі­гання такій ситуації законом передбачено, що за відсутності автора винаходу дії від його імені може здійснювати довірена особа, яка має відповідний документ.

Крім автора винаходу, право на подання заявки на винахід мають його спадкоємець або інші правонаступники. Автор може повідомити про це у відповідній заяві, що подається у патентне відомство до моменту реєстрації винаходу.

Заявка на видачу патенту на винахід подається до патентного відомства фізичними або юридичними особами, які мають на це право за законом, будь-яким способом, передбаченим законодавством.

Патентне відомство — це урядовий або міжурядовий орган, котрий отримує заявки на видачу прав на промислову власність і видає такі документи згідно з чинними законами. В Україні таким органом є Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, який спрямовує діяльність таких закла­дів, як Державне підприємство «Український інститут промислової власності» — Укрпатент, Державне підпри­ємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» та Інститут інтелектуальної власності і права.

Переважна більшість патентних законів країн світу передбачає, що заявка на винахід повинна належати одному або групі винахідників, пов'язаних між собою настільки, що утворюється єдиний винахідницький замисел, який дістав назву «вимога єдності винаходу».

Єдність винаходу є такою, якщо у формулі винаходу, що має один незалежний пункт, охарактеризовано один винахід, а також у формулі винаходу в кількох незалежних пунктах охарактеризовано групу винаходів.

Загальноприйнятою нормою є вимога оформлення заявки на видачу патенту державною мовою країни, де подається заявка.