Текст лекцій по дисципліні
«Оподаткування»
Розроблено і складено Черняковою Т.М.
Лекція № 1
Тема: Сутність і види податків
1. Сутність і зміст податків і інших платежів у бюджет.
2. Функції податків і їхня природа.
3. Основні елементи податку і їхня характеристика.
4. Види податків і податкових платежів і їхня класифікація.
5. Місце прямих і непрямих податків у податковій системі, їхні переваги і недоліки.
По економічному змісту податки - це фінансові відносини між державою і платниками податків із приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.
Податки не єдина форма акумуляції коштів бюджетом і іншими державними фондами. Існують ще обов'язкові платежі, яким властиві риси податків:
1) податкові платежі: плата за воду, землю - обов'язкові збори, що стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою і платником;
2) відрахування, внески - обов'язкові внески з юридичних і фізичних осіб, яким властиві ознаки цільового призначення.
Основними характерними рисами податку в порівнянні з обов'язковими платежами є те, що він:
- стягується на умовах безповоротності,
- має однобічний характер установлення, тобто плата податку не породжує зустрічного зобов'язання держави здійснювати конкретні дії на користь конкретного платника,
- може бути сплаченим тільки в бюджет,
- не має цільового призначення,
- є атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної чинності.
Таким чином, податки - це обов'язкові платежі, що законодавчо встановлюються державою, сплачуються юридичними і фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумулюються в централізованих грошових фондах для фінансового забезпечення виконання державою функцій.
Фінансова наука при визначенні природи податку традиційно приділяє велику увагу дослідженню проявів конкретних функцій цієї категорії.
Функції податку - це прояв його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей.
Виходячи із сутності податку як категорийного поняття, можна визначити дві функції даної категорії: фіскальну і рзподільчо-регулюючу.
Сутність фіскальної функції полягає в тому, що за допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів. Об'єктивне існування податків передбачає:
1) надходження їх рівномірне в календарному розрізі,
2) стабільність надходження,
3) податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних рівнях.
Рзподільчо-регулююча функція полягає у тому, що за допомогою податків відбувається перерозподіл вартості валового внутрішнього продукту між державою і її суб'єктами і через елементи податку держава здатна регулювати вартісні пропорції такого розподілу. Завдяки податкам держава має можливість регулювати різні аспекти соціально-економічного життя на макро-рівні, а на мікро-рівні - впливати на конкретне поводження платника податків.
Сьогодні, поряд з перерахованими, виділяють стимулюючу функцію податків. Але податкове стимулювання - один з ефектів рзподільчо-регулюючого впливу податків на економічну діяльність, тому стимулююча дія оподатковування варто розглядати як подфункцію регулюючої функції.
Виходячи із сутності податків, можна зробити висновок про те, що специфічне суспільне призначення податків знаходить своє відображення не в існуванні кожної функції окремо, а тільки в їхній єдності.
Плата податку зв'язана з вартісними пропорціями розподілу ВВП і національного продукту. При цьому держава через конкретні ставки і пільги може регулювати ці вартісні пропорції розподілу. Іншими словами, податки - це інструмент державного втручання в економічні процеси, що відбуваються в суспільстві. Використовуючи такий інструмент, держава повинна враховувати інтереси трьох сторін оподатковування:
1) держави,
2) платника податку,
3) конкретних громадян.
Соціально-економічний характер податку виявляється в одночасному існуванні податку як фіскального інструмента, а також інструмента економічного регулювання вартісних пропорцій розподілу ВВП і національного продукту. У цьому і виявляється природа податку.
Для пізнання природи податку необхідно визначити основні елементи, що визначають внутрішній зміст даного поняття.
До основних елементів податку відносять:
1) суб'єкт податку - це учасник процесів оподатковування (платник, держава, державні органи);
2) об'єкт оподатковування - явище, предмет або процес, унаслідок наявності яких сплачується податок;
3) джерело сплати - це той фонд, явище або предмет, з якого платиться податок. Джерелом можуть бути:
- доходи платника,
- частина майна,
- позичка.
4) база оподатковування - законодавчо закріплена частина доходів або майна, що враховується при розрахунку сум податку;
5) масштаб виміру - одиниця, що береться в основу виміру об'єкта оподатковування;
6) ставки податку - розмір податку, виходячи з об'єкта або масштабу виміру. Два види ставок:
- натуральні,
- процентні.
а) пропорційна (забезпечує пропорцію нарахування податку);
б) прогресивна (при збільшенні об'єкта ставка збільшується). Якщо темпи росту ставки податку відповідають темпові росту об'єкта, то це - проста прогресія, якщо немає складна,
в) регресивні (при збільшенні об'єкта ставка зменшується).
7) податкові пільги - це законодавчо встановлені умови і можливості зниження податкового тягаря і ослаблення податкового преса;
8) норма оподатковування - відношення податкових надходжень до бази оподатковування;
9) податкові канікули - відстрочка на визначений період приналежних до сплати сум або повне звільнення протягом визначеного періоду;
10) податкове право - сукупність правових норм, що регулюють відносини у галузі податків;
11) податковий звіт - документ, що надається в податкову інспекцію з даними про розрахунки з бюджетом;
12) податковий період;
13) податковий кредит - відстрочка податку;
14) податковий прес - відношення суми зборів до національного продукту;
15) податкове розслідування - розслідування фактів ухиляння від сплати податків ;
16) відхилення від сплати - несплата податку шляхом заниження доходу, майна;
17) податкові правовідносини - відносини при сплаті податків і інших платежів, урегульовані нормами права.
Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення і займає окреме місце у податковій системі.
Податки можна класифікувати по ознаках:
По економічній ознаці об'єкта оподатковування:
- податки на доходи і прибуток,
- податки на споживання, (у виді непрямих податків),
- податки на майно;
По економічному змісту:
- прямі податки,
- непрямі податки;
По ознаці органів державної влади, що їх установлюють:
- місцеві органи влади базового рівня керування встановлюють місцеві податки в межах розмірів, затверджених вищим органом влади,
- установлення місцевих податків., як надбавки до загальнодержавних,
- повна автономія;
За формою стягування:
- розкладні,
- часткові податки,
По способу зарахування податкових надходжень:
- закріплені,
- регульовані;
Щодо платника:
- податки з юридичних осіб,
- податки з фізичних осіб, змішані;
Щодо джерела сплати:
- податки, що включаються у валові витрати і собівартість,
- податки, що включаються в ціну товару,
- податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.
Критерієм розподілу податків на прямі і непрямі стала теоретична можливість перекладання податків на споживача товарів. Передбачається, що кінцевим платником прямих податків стає той, хто одержує доход, володіє майном, а кінцевим платником непрямих податків - споживач товару, тому їх називають податками на споживання.
В даний час усі прибуткові і майнові податки (у тому числі на дарування, спадщину, купівлю-продаж цінних паперів) відносять до прямих, а всі податки на споживання - до непрямого.
Прямі податки сприяють такому розподілові податкового тиску, при якому більше платять ті члени суспільства, що має великі доходи.
Непрямі податки включаються в ціну товарів і послуг, і їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Основним недоліком непрямих податків вважають назад пропорційну залежність від платоспроможності споживачів. Тому що структура споживання в різних шарів населення відрізняється, принцип справедливого оподатковування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків.
Непрямі податки досить широко використовуються у світі, тому що вони при відносно простому механізмі забезпечують стійкі надходження в бюджет, і легше сприймаються психологічно.
Питання для самоконтролю:
1. Що являють собою податки?
2. У чому відмінності податків від обов'язкових платежів?
3. Які функції виконують податки?
4. У чому полягає фіскальна функція?
5. У чому полягає рзподільчо-регулююча функція?
6. Розкрийте суть стимулюючої функції.
7. Перелічте основні елементи податку.
8. По яких ознаках класифікуються податки?
9. Які податки відносять до прямих?
10. Які податки відносять до непрямих?
Література, що рекомендується:
Податковий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2010. – 536 с.
Конституція України. - К., 1996 - 50с.
3. Буряковский В.В. и др. Налоги. Учебное пособие - Днепропетровск: Пороги, 1998 - 611с.
4. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: А.С.К. 2000-639с.
5. Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В. Налоги и налогообложение в Украине Учебное пособие. - Луганск.: Изд-во ВУГУ 1999 - 288с.
Лекція №2
Тема: Організація податкової служби і податкової роботи
1. Основи організації податкової роботи, суб'єкти й основні елементи.
2. Структура податкової служби і її функції.
3. Задачі, права й обов'язки працівників ГНС.
4. Податкова міліція.
5 .Відповідальність платників за сплату податків.
Податкова робота - це діяльність держави і її органів, а так само платників у процесі правого регламентування, нарахування, сплати, зарахування податків і податкових платежів, а так само контролю за своєчасністю і повнотою їхнього надходження в бюджет.
Суб'єктами податкової роботи в Україні виступають:
- Верховна Рада України,
- Органи виконавчої влади
- Органи податкової служби,
- Платники податків.
Податкова робота містить у собі такі основні елементи:
- установлення правової бази,
- нарахування податків і податкових платежів і їхній облік,
- визначення способів стягування податків,
- розрахунки з бюджетом.
Надійна податкова система передбачає наявність високоорганізованими, забезпеченими кадрами і необхідною технікою податкової служби - сукупності державних органів, що організують і контролюють надходження податків і податкових платежів.
ДПАУ
Державна податкова
адміністрація в м.Київі
ДПА
у
АРК і
областях
ДПА
у
м. Севастополі
ДПІ
у районах міста
ДПІ
у
районах міста
ДПІ
у
містах
обласного підкорення
ДПІ
з обслуговуванням
крупних платників
Об`єднані
і міжрайонні
ДПІ
ДПАУ є центральним органом виконавчої влади, займає рівень міністерства в ієрархії державної влади. Її очолює глава ДПАУ, якого призначає Президент за пропозицією прем'єр-міністра.
Функції ДПАУ:
1) розробка нормативно-методичного забезпечення,
2) координування діяльності всієї податкової служби,
3) роз'яснення окремих норм Законодавства,
4) твердження методик розрахунку податків і платежів,
5) контроль за діяльністю нижчих рівнів податкової служби,
6) кадрова політика.
7) прогнозування податкових і неподаткових надходжень у бюджет,
8) вносить пропозиції по удосконаленню податкового законодавства,
9) розробляє напрямки, форми і методи проведення перевірок,
10) інші функції.
Основним призначенням ДПА в областях є інформаційний і правовий зв'язок між нижчими ланками. Очолюють ДПА особи, що призначаються на посаду КМУ за пропозицією глави ДПС України. Первинна ланка ДПСУ - державна податкова інспекція - безпосередньо виконує податкову роботу. ДПІ очолюють начальники, призначені главою ДПАУ за пропозицією державної податкової адміністрації в АРК, областях, Києві і Севастополі. Основні функції ДПІ:
1) контроль за виконанням податкового законодавства,
2) облік платників, їхня реєстрація,
3) облік податкових надходжень у бюджет і фонди,
4) роз'яснення правової бази,
5) прийняття й обробка податкової звітності,
6) залучення до відповідальності порушників,
7) перевірка фактів приховання і заниження сум податків, інших платежів,
8) контроль за законністю валютних операцій,
9) проводять роботу, зв'язану з виявленням, обліком, оцінкою і реалізацією безхазяйного майна і майна, що перейшло у власність держави,
10) кадрова політика.
На кожнім рівні податкової служби діють підрозділи податкової міліції.
До основних задач органів державної податкової служби належать:
- контроль за виконанням законодавства,
- внесення пропозицій по удосконаленню податкового законодавства,
- формування і ведення Державного реєстру фізичних осіб і Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб,
- роз'яснення законодавства,
- запобігання порушень, їхнє розкриття.
Посадові особи органів ДПС наділені правами:
- проводити перевірки,
- одержувати безкоштовно копії документів і іншу інформацію від платників податків,
- обстежувати приміщення підприємства, установ і організацій. Якщо вони використовуються для одержання доходу,
- жадати від суб'єктів господарювання усунення порушень,
- вилучати документи,
- застосовувати фінансові санкції,
- стягувати пені, штрафи,
- надавати відстрочку платежів,
- звертатися в суд із заявою про ліквідацію державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
За невиконання або неправильне виконання посадовими особами органів ДПС своїх зобов'язань вони залучаються до відповідальності. Посадові особи зобов'язані зберігати комерційну і службову таємницю.
Збитки, нанесені неправомірними діями особами ДПС, підлягають сплаті за рахунок засобів державного бюджету.
Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів ДПС, і здійснює контроль за виконанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукові, кримінально-процесуальні й охоронні функції.
Головне
управління податкової міліції
ДПАУ
Главное
управление налоговой милиции
Слідче управління
податкової міліції
Управління по
боротьбі з корупцією
ДПА
в обл., АРК, Київі,
Севастополі
Управління
податкової міліції
Слідчі відділи
податкової міліції
Відділи
по
боротьбі з корупцією
ДПІ
у
районах і
містах
Відділи
податкової
міліції
Слідчі
групи
податкової
міліції
Рис. 2. Організаційна структура податкової міліції.
Кримінальну міліцію очолює начальник податкової міліції - перший заступник ДПАУ.
Законом України "Про систему оподатковування" передбачено, що чіт платників податків і зборів здійсняться державними податковими органами й іншими державними органами, відповідно законодавству. Банки й інші фінансово-кредитні установи відкривають рахунки платникам податків і зборів лише за умови пред'явлення ними документа, що підтверджує прийняття їх на облік у державному податковому органі, і в триденний термін повідомляє об цьому податковий орган юридичні особи реєструються в органі державній податкової служби по своєму місцезнаходженню, а фізичні особи - по своєму місту проживання.
Для того, щоб стати на облік, юридичних осіб подають в органи ДПС такі документи:
1) заява за формою №1-ОПП;
2) копії статуту, установчих договорів з оцінкою органа, що здійснив державну реєстрацію,
3) копію положення,
4) копію свідчення про державну реєстрацію,
5) копію ідентифікаційного коду.
Прийняття на облік юридичних осіб здійснюється податковою інспекцією протягом двох робочих днів при наявності всіх документів. Дані заяви вносяться в єдиний банк даних про платників податків юридичних осіб і фіксуються у журналі.
Платник податків зобов'язаний протягом трьох робочих днів із дня відкриття надати в орган ДПС повідомлення про відкриття рахунків в установах банку.
Підрозділи обліку платників податків після прийняття на облік формують його облікову справу, що зберігається до ліквідації платника.
Фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності після одержання свідчення про державну реєстрацію повинна в п'ятиденний термін звернутися в орган ДПС із такими документами:
- заява за формою №5-ОПП,
- копія свідчення про державну реєстрацію,
- паспорт.
Після прийняття платника податків на облік йому видають довідку за формою №4 ОПП. Підрозділ обліку платників податків після прийняття платника податків на облік формує його облікову справу, що на другий день після прийняття на облік платника закріплюється за інспектором, і зберігається в підрозділі з питань оподатковування фізичних осіб. Інформація про прийнятя на облік платників або зміни відносно них, щотижня вносяться у журнал обліку, підписуються керівником органа ДПС, завіряються печаткою. При ліквідації підприємства у випадку установлення факту відсутності заборгованості перед бюджетами і при наявності необхідних документів орган ДПС знімає платника з обліку при наявності повідомлення про закриття рахунків. Після цього орган ДПС складає довідку про зняття з обліку платника, що посилає в орган державної реєстрації. Облікові справи таких платників здаються в архів органів ДПС по закінченню звітного року.
Дуже важливо здійснювати контроль за повнотою і своєчасністю виконання платниками своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, з цією метою органи ПС проводять оперативний облік податків і зборів. Для забезпечення повноти надходження платежів у бюджет відповідно до бюджетної класифікації України по доходах органи ДПС до першого грудня кожного року надають відповідним органам державного казначейства і фінансових органів в електронному виді списки складу платників податків, що знаходяться на податковому обліку в кожнім районі.
З метою обліку нарахованих і сплачених платежів у бюджет органами ДПС ведуться особисті рахунки платників по кожному виду платежів, що повинні сплачуватися платником. Особисті рахунки в підрозділах обліку і звітності ведуться на картках особистих рахунків. На титульній стороні розміщається інформація про платника і загальні умови сплати. Зворотна сторона містить дані про нараховані платежі, недоїмці і переплату, штрафні санкції. Картки особистих рахунків інтегровані в єдиний банк даних.
Надані платниками податкові декларації і розрахунки, а так само податкові повідомлення є тими основними документами, на основі яких здійснюється нарахування платежів по особистих рахунках платників у податкових інспекціях.
Комп'ютеризація облікових робіт внесли істотні зміни в процедуру внесення даних про нараховані платежі в особисті рахунки платників податків. В умовах функціонування автоматизованої інформаційної системи обліку і звітності основні показники податкових декларацій і розрахунків розносяться підрозділами прийому й обробки звітності в електронні бази даних податкової звітності і формуються в електронні реєстри, що передаються підрозділам обліку і звітності для рознесення даних на особисті рахунки.
Автоматизована інформаційна система забезпечує можливість окремого обліку нарахованих платежів по актах документальних перевірок, при виявленні помилок, а так само нарахованих штрафних санкцій за даними платників і податковому органові.
Найпоширенішим способом погашення податкових зобов'язань платників податків є перерахунок засобів з поточних рахунків у банківських установах на відповідні рахунки бюджетів і державних цільових фондів. Деякі платежі здійснюються в наявній формі. Інформація про надходження платежів у державний і місцеві бюджети обробляється органами казначейства і фінансових органів і в систематизованому виді надаються податковому органові для обліку в картках особистих рахунків. Забезпечуючи вірогідність даних про сплачені платежі податковими органами щомісяця проводяться звірення надходжень з органами казначейства і фінансових органів по всіх кодах бюджетної класифікації.
Для недопущення розбіжності показників оперативного обліку періодично проводяться взаїмоперевірки стану розрахунків, що проводяться першого січня кожного року.
З метою контролю за повнотою і своєчасністю внесення платежів у бюджет органи державної податкової служби нижчих рівнів надають органам вищого рівня електронним способом звітність про надходження недоїмки і переплаті платежів у бюджет. Активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Адміністративний арешт активів платника є способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт, може бути, накладений на активи терміном до 96 годин. Арешт активів складається в забороні здійснювати платником дій відносно своїх активів, що підлягають арештові. У випадку, коли заходу для погашення податкового боргу не дали результату, податковий орган здійснює погашення суми боргу шляхом продажу активів. Платник податків самостійно визначає склад і порядок продажу активів.
Питання для самоконтролю:
1. Дайте визначення поняттю "податкова робота".
2. Перелічте суб'єктів які приймають участь у податковій роботі.
3. З яких основних елементів складається податкова робота?
4. Які функції виконує ДПАУ?
5. Які функції виконує ДПІ?
6.Які основні задачі покладені на органи державної податкової служби?
7. Якими повноваженнями наділені посадові особи органів ДПС?
8. Що являє собою організаційна структура податкової міліції?
9. Які документи необхідні юридичній особі, для того щоб стати на облік в органи ДПС?
10. Які документи необхідні фізичній особі, для того щоб стати на облік в органи ДПС?
11. Що містить у собі процедура прийняття на облік юридичних і фізичних осіб органами ДПС?
12. Яким чином забезпечується контроль за повнотою і своєчасністю внесення платежів у бюджет?
Література, що рекомендується:
Податковий кодекс України. – Х.: Одіссей, 2010. – 536 с.
Конституція України. - К., 1996 - 50с.
3. Буряковский В.В. и др. Налоги. Учебное пособие - Днепропетровск: Пороги, 1998 - 611с.
4. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине. - К.: А.С.К. 2000-639с.
5. Чиж В.И., Чернякова Т.М., Бондаренко О.В. Налоги и налогообложение в Украине Учебное пособие. - Луганск.: Изд-во ВУГУ 1999 - 288с.
6. Юткина Т.М. Налоги и налогообложение: Учебник. - М. Инфра, 1999-429с.
Лекція 3
Тема: Податок на прибуток підприємств
Платники податку та об’єкт оподаткування.
2. Порядок визначення доходів та їх склад.
3. Склад витрат та порядок їх визнання.
4. Порядок обчислення податку.
5. Оподаткування операцій особливого виду.
6. Звільнення від оподаткування.
7. Перехідні положення.
1. Платники податку та об’єкт оподаткування
Платниками податку з числа резидентів є:
- суб’єкти господарювання - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, за винятком представництв, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;
- управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту. Перелік робіт та послуг, що належать до основної діяльності залізничного транспорту, визначається Кабінетом Міністрів України. Доходи залізниць, отримані від основної діяльності залізничного транспорту, визначаються в межах надходжень доходу, перерозподіленого між залізницями у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України;
- підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;
- неприбуткові установи та організації в разі отримання прибутку від неосновної діяльності;
Платниками податку з числа нерезидентів є:
- юридичні особи, що утворені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;
- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації у податковому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.
Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України „Про Національний банк України”.
Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, з включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.
Об’єктом оподаткування податку на прибуток є:
- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 Податкового кодексу України;
- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню з джерелом походження з України.
2. Порядок визначення доходів та їх склад
Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду та складаються з:
- доходу від операційної діяльності;
- інших доходів;
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення обліку і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу.
Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації отримана в будь-якій формі, у тому числі при зменшенні зобов’язань та включає:
- дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди та компенсації комісіонера (повіреного, агента тощо);
- дохід банківських установ, до якого включаються:
а) процентні доходи за кредитно-депозитними операціями (в тому числі за кореспондентськими рахунками) та цінними паперами, придбаними банком;
б) комісійні доходи, у тому числі за кредитно-депозитними операціями, наданими гарантіями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;
в) прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами;
г) прибуток від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;
ґ) позитивне значення курсових різниць;
д) надлишкові суми страхового резерву, що підлягають включенню до доходу та суми заборгованості, що підлягають включенню до складу доходів;
е) доходи від відступлення права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу);
є) дохід, пов’язаний з реалізацією заставленого майна;
ж) інші доходи, прямо пов’язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг.
Інші доходи включають:
- доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами;
- доходи від операцій оренди/лізингу, визначені відповідно до ПКУ;
- суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду;
- вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;
- суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, у тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені ПКУ.
- суми невикористаної частини коштів, що повертаються з страхових резервів;
- суми заборгованості, що підлягають включенню до доходів згідно ПКУ;
- фактично отримані суми державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду;
- суми акцизного податку, сплаченого/нарахованого покупцями/ям підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного податку, уповноваженого ПКУ вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також суми збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну, теплову енергію та природний газ;
- суми дотацій, субсидій, капітальних інвестицій із фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отримані платником податку;
- доходи, не враховані при обчисленні доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;
- дохід від реалізації необоротних активів, майнових комплексів, оборотних активів;
- інші доходи платника податку за звітний податковий період.
Доходи, що не враховуються для визначення об’єкта оподаткування.
Для визначення об’єкта оподаткування не враховуються доходи:
- сума попередньої оплати та авансів, отримана у рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
- суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.
- суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;
- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законодавством;
- суми коштів або вартість майна, отримані платником податку за рішенням суду або в результаті задоволення претензій у порядку, встановленому законодавством, як компенсація прямих витрат або збитків понесених таким платником податку в результаті порушення його прав та інтересів, що охороняються законом, якщо вони не були віднесені таким платником податку до складу витрат або відшкодовані за рахунок коштів страхових резервів;
- суми коштів у частині надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів), що повертаються або мають бути повернені платнику податку з бюджетів, якщо такі суми не були включені до складу витрат;
- суми доходів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, отримані від надання державних послуг (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, реєстрація, інші послуги, обов’язковість придбання яких передбачена законодавством), у разі зарахування таких доходів до відповідного бюджету;
- суми коштів у вигляді внесків, які:
а) надходять до платників податку, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону, від вкладників пенсійних фондів, вкладників пенсійних депозитних рахунків, а також осіб, що уклали договори страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення";
б) надходять та накопичуються за пенсійними вкладами, рахунками учасників фондів банківського управління відповідно до закону;
в) надходять до неприбуткових установ і організацій згідно з вимогами законодавства;
- суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
- суми отриманого платником податку емісійного доходу;
- номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики;
- дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку;
- кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв;
- кошти або майно, які повертаються учаснику договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, у разі припинення, розірвання або внесення відповідних змін до договору про спільну діяльність, але не вище вартості вкладу;
- кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається відповідно до чинних міжнародних договорів;
- вартість основних засобів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у таких випадках:
якщо такі основні засоби отримані за рішенням центральних органів виконавчої влади;
у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;
у разі отримання підприємствами комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.
Порядок безоплатної передачі таких основних засобів встановлюється Кабінетом Міністрів України;
- кошти або майно, що надаються у вигляді допомоги громадським організаціям інвалідів;
- суми коштів або вартість майна, отримані засновником третейського суду як третейський збір чи на покриття інших витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом відповідно до закону;
- кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів;
- основна сума отриманих фінансових кредитів та інші доходи, що визначені нормами цього розділу;
- вартість переданого рухомого складу залізничного транспорту загального користування від одного підрозділу залізниці іншому або від однієї залізниці іншій за рішенням Укрзалізниці. Така передача вважається операцією з безоплатної передачі та балансова вартість відповідної групи основних фондів не змінюється;
Порядок визнання доходів.
Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.
Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог діючого законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.
У разі коли платник податку виробляє товари, виконує роботи, надає послуги з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання, доходи нараховуються платником податку самостійно відповідно до ступеня завершеності виробництва (операції з надання послуг), який визначається за питомою вагою витрат, здійснених у звітному податковому періоді, у загальній очікуваній сумі таких витрат та/або за питомою вагою обсягу послуг, наданих у звітному податковому періоді, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані.
Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, є звітний період, в якому такі доходи утворилися, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань.
У разі продажу товарів за договором комісії (агентським договором) платником податку-комітентом датою отримання доходу від такого продажу вважається дата продажу товарів, що належать комітенту, яка зазначена у звіті комісіонера (агента).
У разі здійснення торгівлі товарами або послугами з використанням автоматів з продажу товарів (послуг) чи іншого подібного обладнання, що не передбачає наявності реєстратора розрахункових операцій, контрольованого уповноваженою на це фізичною особою, датою отримання доходу вважається дата вилучення з таких автоматів або подібного обладнання грошової виручки.
Правила інкасації зазначеної виручки встановлюються Національним банком України.
У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торговельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток або інших замінників грошового знака, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток або інших замінників грошового знака, вираженого в грошовій одиниці України.
У разі коли торгівля товарами, виконання робіт, надання послуг здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, дорожніх, комерційних, іменних або інших чеків, датою отримання доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (розрахункового документа).
Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари, роботи, послуги вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів, робіт, послуг або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Датою отримання доходів від купівлі/продажу іноземної валюти є дата переходу права власності на іноземну валюту.
Суми штрафів та/або неустойки чи пені, отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду, включаються до складу доходів платника податку за датою їх фактичного надходження.
Датою збільшення доходів від страхової діяльності є дата виникнення відповідальності платника податку - страховика перед страхувальником за укладеним договором, що випливає з умов договорів страхування/перестрахування, незалежно від порядку сплати страхового внеску, визначеного у відповідному договорі (крім довгострокових договорів страхування життя) та інших договорів страхування, укладених на строк більше одного року, договорів страхування, укладених відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”.
Датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.