- •Лабораторна робота №1 Тема роботи: “ Робота у середовищі програмування Turbo Pascal. Програмування лінійних алгоритмів. ”
- •Рекомендована література:
- •Теоретичні положення
- •1 Мова програмування Pascal
- •1.1 Основні визначення
- •1.2 Поняття про середовище програмування Turbo Pascal
- •1.3 Огляд меню середовища Turbo Pascal
- •1.4 Порядок створення твого програмного файлу
- •1.5 Створення виконуваного exe-файлу
- •2 Програмування лінійних алгоритмів
- •2.1 Алфавіт мови програмування. Основні поняття та елементи мови
- •2.2 Структура програми
- •2.3 Ідентифікатори
- •2.4 Типи даних
- •2.4.1 Стандартні типи даних
- •2.4.2 Типовані сталі.
- •2.5 Розділи оголошеня сталих і змінних
- •2.6 Команди присвоєння, введення й виведення
- •2.6.1 Команда присвоєння
- •2.6.2 Команди введення (read, readln) даних
- •2.6.3 Команди виведення (write, writeln) даних
- •2.6.4 Форматний вивід
- •2.6.5 Складений оператор
- •2.7 Основні операції, стандартні функції та деякі процедури
- •2.8 Приклад лінійної програми
- •Хід роботи:
- •Контрольні запитання:
- •Лабораторна робота №2 Тема роботи: Програмування розгалужених алгоритмів в середовищі програмування Turbo Pascal.
- •Рекомендована література.
- •1 Теоретичні положення
- •1.1 Процес розгалуження
- •1.2 Логічний вираз
- •1.3 Оператор розгалуження if (умовний оператор) - повна форма
- •1.4 Оператор розгалуження (if) - скорочена форма
- •1.5 Оператор goto
- •1.6 Оператор вибору (case)
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота №3 Тема роботи: “ Програмування циклічних процесів у середовищі програмування Turbo Pascal ”
- •Рекомендована література.
- •1 Теоретичні положення
- •1.1 Поняття циклу
- •1.2 Команда циклу з параметром (for)
- •1.3 Команда циклу з передумовою (while)
- •1.4 Оператор циклу з післяумовою (repeat-until)
- •Лабораторна робота №4 Тема роботи: “ Програмування ітераційних процесів”
- •Рекомендована література.
- •1 Теоретичні положення
- •2 Приклад обчислення значення функції Бесселя j2 (X)
- •2.2 Програма обчислення значення функції Бесселя j2(X).
- •Лабораторна робота №5 Тема роботи: “ Одномірні масиви”
- •Рекомендована література.
- •1 Типи даних
- •2 Масиви
- •3 Приклади основних типів завдань із використанням одномірних масивів
- •3.1 Приклад розв’язання задачі обробки одномірного масиву
- •Текст програми
- •3.1.2 Реакція еом
- •3.1.3 Блок-схема алгоритму
- •Лабораторна робота №6. Тема роботи: “ Впорядкування одномірних масивів”
- •Рекомендована література.
- •1 Сортування масиву
- •1.1 Сортування методом вставки
- •1.2 Сортування методом вибору
- •1.3 Сортування методом обміну
- •1.4 Швидке сортування
- •1.5 Сортування методом злиття
- •Хід роботи:
- •Контрольні запитання:
- •Лабораторна робота №7. Тема роботи: “ Двомірні масиви”
- •Рекомендована література.
- •1 Позначення елементів двовимірних масивів
- •2 Приклад розв’язання задач обробки двовимірних масивів
- •2.1 Програма розв’язання завдання
- •2.2 Реакція еом
- •2.3 Блок-схема алгоритму
- •Хід роботи:
- •Контрольні запитання:
- •Лабораторна робота №8. Тема роботи: “ Організація програм, для роботи з рядковими змінними ”
- •1 Теоретичні положення
- •Лабораторна робота №9 Тема роботи: “ Організація програм, що містять процедури та функції ”
- •Рекомендована література.
- •1 Теоретичні положення
- •1.1 Організація програм, що містять підпрограми (процедури)
- •Реакція еом:
- •1.2 Організація програм, що містять підпрограми, процедури - функції
- •Реакція еом:
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота №10.
- •Рекомендована література:
- •Хід виконання лабораторної роботи.
- •Теоретичні відомості.
- •Початок роботи
- •Подія і процедура обробки події
- •Структура проекту
- •Помилки
- •Iі. Створення найпростішого Windows-додатка з заданим заголовком вікна і кольором форми
- •Iiі. Створення Windows-додатка, що містить текст "Моя перша програма!" і кнопки, що дозволяють змінювати розмір шрифту і рухати текст
- •IV. Створення Windows-додатка, у якому при щиглику на радіо-кнопці з назвою кольору на світлофорі загоряється відповідний колір
- •V. Створення Windows-додатка, у якому працюють цифровий годинник з різною швидкістю
- •Теоретичні відомості.
- •Контрольні запитання:
- •Лабораторна робота №11 Тема роботи: Створення найпростішої програми для лінійного алгоритму.
- •Рекомендована література:
- •Хід роботи.
- •Теоретичні відомості.
- •1. Інтегроване середовище розроблювача delphi
- •2. Структура програм у delphi
- •3. Приклад програми
- •Зміна заголовка форми
- •Розміщення рядка введення (tEdit)
- •Розміщення написів (Label)
- •Розміщення багаторядкового вікна виведення (Тмето)
- •Написання програми обробки події - створення форми (FormCreate)
- •Написання програми обробки події натискання кнопки (ButtonClick)
- •Запуск програми
- •4. Індивідуальні завдання
- •Контрольні запитання:
- •Варіанти завдання
- •Лабораторна робота №12
- •Теоретичні відомості. Кнопки-перемикачі в Delphi
- •Створення оброблювачів подій FormCreate і ButtonClick
- •Контрольні запитання:
- •Індивідуальні завдання.
- •Лабораторна робота №13 Тема роботи: Обробка подій у delphi. Компоненти tlistbox і tcombobox
- •Рекомендована література:
- •Теоретичні відомості.
- •1. Типи даних для роботи з рядками
- •2. Компонент TlistBox
- •3. Компонент tСomboBox
- •4. Компонент TbitBtn
- •5. Обробка подій
- •Контрольні запитання:
- •Варіанти завдання
- •Лабораторна робота №14
- •Тема роботи: Програмування підпрограм та модулів.
- •Мета роботи: вивчити прийоми створення підпрограм і модулів. Скласти і налагодити програму, що використовує зовнішній модуль Unit з підпрограмою.
- •Рекомендована література:
- •Теоретичні відомості.
- •Хід виконання роботи.
- •Контрольні запитання:
- •Індивідуальні завдання.
Реакція еом:
Введіть значення змінних t, s |
1.3 0.8 |
Результат |
d= 3.50 |
В процедурі: а, в і с - вхідні параметри, їхні значення передаються з основної програми в цю процедуру. Результатами процедури (вихідними параметрами) є максимальне значення, що передається з процедури в основну програму і там використовується.
У загальному випадку процедури можуть містити один чи кілька вхідних і вихідних параметрів, або взагалі не мати їх. Виклик процедури в основній програмі має форму:
Ім'я процедури (фактичні параметри);
Ті з фактичних параметрів, що передаються в процедуру, можуть бути перемінними, чи константами вираженнями.
1.2 Організація програм, що містять підпрограми, процедури - функції
Відомо, що функції користувача, як і процедури, являють собою відносно самостійні фрагменти Pascal-програми, оформлені особливим чином, та мають свої імена. Згадка цього імені у тексті програми називається викликом функції користувача.
Різниця між функцією то процедурою полягає в тому, що функція повертає результат. Результатом виконання операторів, що утворюють тіло функції, завжди є єдиним значенням того чи іншого типу, тому звертання до функції можна використовувати в арифметичних виразах поряд зі змінними та константами. Тобто виклик функції користувача виконується простим записом її імені в арифметичному виразі.
Функція користувача, як і процедура, являє собою інструмент, за допомогою якого будь-яка Pascal-програма може бути поділеною на ряд незалежних одна ви одної частин. Таке розбиття необхідне з двох причин. По-перше, це засіб економії пам'яті - кожна функція користувача існує в Р-програми в єдиному екземплярі, у той час як звертатися до неї можна багаторазово з різних точок програми. Під час виклику функції користувача активізується послідовність операторів, які її повторюють, а за допомогою переданих їй параметрів модифікується її алгоритм.
Процес поділення Р-програми - це творчий процес, що проходить у декілька етапів. Спочатку проробляють найбільш загальний, генеральний алгоритм, не зупиняючись на технічних деталях його реалізації. Така розробка алгоритму подається у вигляді послідовності відносно великих частин програми (блоків), які реалізують більш-менш самостійні смислові частини алгоритму Блоки, у свою чергу, можуть розбиватися на менші під блоки, а ті. в свою чергу - на блоки нижнього рівня тощо.
Процес послідовного структурування Р-програми продовжується доти, поки блоки, що реалізують алгоритм, не стануть простими та легко програмованими.
Перевага такого низхідного програмування очевидна: блоки підвищують надійність Р-програми (кожен блок можна реалізувати незалежно від інших та автономно його тестувати), полегшують її розуміння та дозволяють вести розробку Р-програми колективом програмістів.
Наведемо основні особливості функції користувача.
1) Вона має тільки один результат виконання (але може мати декілька вхідних параметрів).
2) Результат позначається іменем функції і передається в P-програму, яка її викликала.
Функція користувача має вигляд:
Function [ім'я] (формальні вхідні параметри; var вихідні параметри): тип; Розділ описів (починається ключовим словом „var”) BEGIN Розділ операторів |
Викликається функція її іменем при наявності фактичних параметрів. При цьому виклик функції користувача можна робити безпосередньо в арифметичному виразі.
Область дії імен
Імена, оголошені в розділі опису основної програми, діють у розділі операторів основної програми й у будь-якій підпрограмі (процедурі чи функції). Ці імена називаються глобальними. Імена, оголошені в підпрограмі, у тому числі і формальні параметри, діють тільки в цій підпрограмі й у будь-якій оголошеній, у ній чи процедурі функції. Такі імена називаються локальними. Вони недоступні для операторів основної програми. Формальні параметри являють собою список перемінних з вказівкою їхнього типу.
Для виділення вихідних параметрів перед ними ставиться слово Var.
Приклад оформлення програми що містить процедуру:
Утворити блок-схему алгоритму, програму, що містить програму та підпрограму (функцію) для обчислення значення функції:
Складемо блок -схему алгоритму:
{Підпрограма Користувача FUNCTION}
Program myProgram;
var
a,b,c,d,x,y,v,z:real;
Function F1(p,q,s: real) : real;
begin
F1:=Sqrt(Abs(p*q+s));
end;
Begin
writeln('Введіть значення змінних a,b,c,d,x,y,v ');
read(a,b,c,d,x,y,v);
z:=Ln(F1(a+c,v,-(b+d))) / (F1(a,x,b)*F1(c,y,d));
writeln('Результат');
writeln('начення функції Z=',z:6:2);
End.