Методичка Админ право 1_semestr_2013-_2

Національний авіаційний університет Юридичний інститут

Кафедра конституційного і адміністративного права

В. К. Колпаков О. А. Гусар

МАТЕРІАЛИ ДО ГРУПОВИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "АДМІНІСТРАТИВ-

НЕ ПРАВО" НА 3 СЕМЕСТР 2013 – 2014 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

Київ 2013

1

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Адміністративне право є базовою навчальною дисципліною, яка обов’язково входить до планів і програм підготовки юристів. У її межах представлений складний комплекс теоретичних положень, правових інститутів і нормативного матеріалу щодо регламентації відносин адміністративних зобов’язань у виконавчо-розпорядчій діяльності публічної адміністрації.

Останні роки адміністративне право перебуває у стані системної трансформації, параметри якої визначені Концепцією адміністративної реформи в Україні. Відповідно до її положень формується нова ідеологія взаємовідносин між державою і громадянином. Докорінних змін зазнає адмі- ністративно-правова доктрина. Оновлюється адміністративне законодавство. У практичну площину переведені теоретичні доробки щодо адміністративної юстиції. В результаті адміністративне право перетворилося з права державного управління на галузь, яка нормативно визначає і регулює права та обов’язки публічної адміністрації щодо суб’єктів громадянського суспільства. Воно стає обов’язковим чинником формування правової держави.

Оновлена сутність адміністративного права віддзеркалена у змісті його предмета. Відповідно до сучасних уявлень він складається з відносин а) публічного управління, або публічноуправлінських відносин; б) відносини, що виникають при наданні адміністративних послуг; в) відносин відповідальності публічної адміністрації, або судового і адміністративного оскарження її дій; г) відносин відповідальності за порушення загальнообов’язкових правил, установлених публічною адміністрацією.

Центральне місце у забезпечені системності предмета адміністративного права належить категоріям “публічна адміністрація”, “публічне адміністрування”, “відносини адміністративних зобов’язань”.

Категорія “публічна адміністрація” фактично займає місце, яке у радянському адміністративному праві належало категорії “державне управління”. Це не є простою зміною термінів. Теорія публічної адміністрації має принципові відмінності від теорії державного управління, як за юридичним наповненням, так і за ідеологічною сутністю.

Її становлення і визнання ставить крапку на спробах пристосувати вчення про державне управління до доктрини правової демократичної держави. Держави де нормативно визнається її відповідальність перед людиною, де права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Сьогодні наукове осмислення і подальша розробка теорії публічної адміністрації є одним з головних напрямків доктринального оновлення адміністративного права України, важливим підгрунттям його трансформації у сучасну юридичну галузь європейського змісту.

Публічна адміністрація в адміністративному праві європейських країн, у більшості випадків, визначається як сукупність органів та установ, які реалізують публічну владу шляхом виконання закону, підзаконних актів та вчинення інших дій в публічних інтересах. Таке її розуміння є актуальним і для української правової системи.

“Публічне адміністрування” – це діяльність суб’єкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень тощо). Вона спрямована на реалізацію публічного інтересу і, як правило, регламентована процесуальними нормами.

Поняття “відносини адміністративних зобов’язань” базується на нормах Конституції України щодо відповідальності держави перед людиною, визнання головним обов’язком держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини (ст.3), верховенства права (ст.8), обмеження повноважень і дій публічної адміністрації Конституцією та законами України. Вони обумовлюють прийняття публічною адміністрацією зобов’язань щодо задоволення інтересів суспільства і громадян. Серед них є зобов’язання публічного характеру, виконання яких потребує використання публічною адміністрацією владних повноважень. Це зобов’язання ефективно управляти, надавати необхідні послуги, нести юридичну відповідальність за вчинення протиправних діянь, забезпечувати правопорядок. В ході їх реалізації виникають відносини, які позначаються як “відносини адміністративних зобов’язань”.

2

Важливу роль у розумінні змісту адміністративно-правових відносин відіграє наявність чітких уявлень про сутність розмежування адміністративного права з правом кримінальним, цивільним, корпоративним, і відповідних галузей законодавства; а також про співвідношення відповідальності адміністративної з відповідальністю дисциплінарною і кримінальною.

Ретельної уваги потребує функціонування адміністративно-правових інститутів адміністративних послуг і адміністративного судочинства. Саме вони стали чинниками, які перетворили адміністративне право з права державного управлінні на право захисту громадянина від свавілля влади.

Концептуальне значення для уяснення сучасної теоретичної доктрини адміністративного права і нормативно-інституціональних засад побудови публічної адміністрації мають матеріали, що стосуються здійснення адміністративної реформи в Україні.

Відповідно до цих реалій змінився зміст навчальної дисципліни і сформувалися якісно нові вимоги до набуття адміністративно-правових знань. Сьогодні вони базуються на творчій активності, самостійному опануванні теоретичних і нормативних положень, дослідницькій ініціативності.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Адміністративна відповідальність — передбачене законодавством примусове застосування до осіб, вчинивших адміністративні проступки заходів впливу, реалізація яких юридично зафіксована.

Адміністративна дієздатність — це здатність суб’єкта самостійно (свідомими діями) реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки у сфері адміністративних зобов’язань публічної адміністрації. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб’єкта нести відповідальність на підставі адміністративно-правових норм.

Адміністративна послуга — 1) юридичне оформлення суб’єктом публічної адміністрації результатів розгляду справи, яка виникла за зверненням фізичної, юридичної або іншої колективної особи щодо реалізації своїх прав, свобод, законних інтересів; 2) результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб’єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Адміністративна правоздатність — це здатність суб’єкта мати права та обов’язки у сфері адміністративних зобов’язань публічної адміністрації. Правоздатність з’являється з моменту виникнення суб’єкта. Якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту народження громадянина; про юридичну — з моменту державної реєстрації підприємства, установи, організації. Припиняється правоздатність з моменту зникнення суб’єкта, тобто з моменту ліквідації підприємства, установи, організації, а якщо йдеться про фізичну особу, то з моменту смерті.

Адміністративна справа або справа адміністративної юрисдикції — 1) форма об’єктивізації (зовнішній вираз, матеріальна оболонка) будь-якого питання, яке вирішується шляхом застосування норм адміністративного права і прийняття владного рішення компетентним суб’єктом; 2) переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб’єкт, який основі законодавства здійснює владні функції.

Адміністративна юрисдикція — 1) у сучасному розумінні це юридично оформлене право компетентного суб’єкта здійснювати свої функції щодо об’єктів, структур, сфер. Наприклад: юрисдикція України щодо штучних островів; реєстрація банку в юрисдикції, де він фактично не знаходиться; 2) у радянському адміністративному праві — підсудність (підвідомчість) справ.

Адміністративна юстиція — юстиція (лат. justicia — справедливість, от лат. jus — право)

— 1) правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин у формі адміністративного судочинства (до 2002 року у формі цивільного судочинства); 2) система установ, до компетенції яких віднесено розгляд справ (спорів) у сфері адміністративно-правових відносин; 4) особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те державними органами; 5) форма судового захисту прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади.

3

Адміністративне право — це галузь права, засобами якої (норми, відносини, законодавство, методи, форми, статуси суб’єктів, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, зорганізується і забезпечується функціонування публічної адміністрації (публічне адміністрування).

Адміністративне судочинство — 1) форма адміністративної юстиції (правосуддя у сфері адміністративно-правових відносин); 2) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішенню публічно-правового спору, у якому однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень; 3) діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Адміністративний договір — система взаємних зобов’язань, між названими в акті публічного адміністрування суб’єктами, формулювання і виконання яких має метою вирішення визначених державою завдань. Він має такі властивості: по-перше, основою для виникнення договору служить адміністративно-правова норма; по-друге, договір набирає сили тільки в тому випадку, якщо буде прийнятий відповідний адміністративно-правовий акт; по-третє, якщо дія даного договору буде визнана недоцільною, він може бути припинений в адміністративному порядку шляхом видання правового акта, що відміняє попередній.

Адміністративний примус — це владне, здійснюване в односторонньому порядку та передбачених правовими нормами випадках застосування до суб’єктів правовідносин, по-перше, заходів попередження, по-друге, заходів припинення, по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових установлень.

Адміністративний процес — це узагальнена назва нормативно регламентованої діяльності публічної адміністрації щодо реалізації владних повноважень.

Адміністративний суд — суд загальної юрисдикції, до компетенції якого Кодексом адміністративного судочинства віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Адміністративно-правова норма — це юридично оформлене правило поведінки суб’єктів, які реалізують свої статуси у сфері адміністративних зобов’язань публічної адміністрації.

Адміністративно-правова організація — застосування до відповідних об'єктів засобів адміністративного права з метою їх структуризації і детермінації системних властивостей.

Адміністративно-правове регулювання — 1) процес переводу нормативності права в упорядкованість суспільних відносин; 2) адаптація суспільних відносин до вимог позитивного права. Здійснюється по стадіях, на кожній з яких працюють специфічні юридичні засоби. Сукупність засобів утворює механізм адміністративно-правового регулювання

Адміністративно-правовий режим (режим від фр. regime, лат. regimen — управління) —

форма реалізації адміністративної влади. Режим формується як результат взаємодії адміністратив- но-правових норм, актів, відносин, способів реалізації норм, статусів суб’єктів та інших адмініст- ративно-правових засобів, які утворюють систему адміністративно-правового регулювання у відповідній сфері або на відповідній території. Інтегративні властивості таких систем об’єктивуються у відповідних режимах.

Адміністративно-правовий статус (лат. status — стан, положення) це форма у який знаходить вираз система адміністративно-правових властивостей відповідного суб’єкта. Такими властивостями є: 1) компетенція; 2) порядок утворення і набрання юридичних ознак; 3) назва; 4) місце дислокації; 5) структура; 6) цілі функціонування; 6) відповідальність.

Адміністративно-правові відносини — це відносини, які виникають з приводу виконання адміністративних зобов’язань публічною адміністрацією. Характерною ознакою адміністративноправових відносин є те, що органи публічної адміністрації виступають у них владною стороною, яка реалізує свої виконавчо-розпорядчі повноваження. Тобто, має право на прийняття владного (обов’язкового) рішення.

Адміністративно-правові методи діяльності публічної адміністрації (методи публічно-

го адміністрування) — це способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією адміністративних зобов’язань шляхом: а) здійснення публічного управління; б) надання адміністративних послуг; в) здійснення адміністративного судочинства; г) реалізації адміністративної відпо-

4

відальності. Адміністративно-правові методи виявляються у заходах переконання, заохочення, примусу.

Адміністративно-правові форми діяльності публічної адміністрації (форми публічного адміністрування) — це юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов’язань (акти, договори, реєстрації, ухвали, протоколи, постанови тощо).

Апеляція (від лат. "аppellation" — звернення). Форма оскарження і перегляду судового рішення, яке не набрало законної сили за фактичними обставинами (повторний розгляд справи по суті).

чинства; г) адміністративно-деліктні відносини.

Законність — це адміністративно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується верховенство права і закону, виконання нормативних установлень в суспільстві.

Заходи процесуального примусу — встановлені нормами позитивного права процесуальні дії, які мають на меті примусове забезпечення виконання процесуальних зобов’язань суб’єктами, які допускаються до участі у розгляді справи

Заява (клопотання) — звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Звернення громадян — викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Касація — від лат."сassation" — руйнування. Перевірка судового рішення щодо його відповідності нормам матеріального і процесуального права. Перевірка за юридичними обставинами.

Метод адміністративно-правового регулювання — сукупність прийомів впливу, що міс-

тяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридично владне і юридично підвладне положення сторін у правовідносинах.

Орган (наприклад, виконавчої влади) — головна ознака органу полягає у тому, що він є носієм адміністративно-правового статусу і відповідної правосуб'єктності. Профілюючий вираз правосуб'єктності — компетенція органу. Саме вона виступає юридичним визнанням права: а) бути безпосереднім суб'єктом правовідносин; б) виступати у них організаційно оформленою, єдиною, уособленою структурою; в) бути здатним нести відповідальність; г) мати притаманні форми вираження, у тому числі і процесуальні. З огляду на зазначене, привертає увагу підхід законодавця до визначення суб'єктів вирішення справ про адміністративні проступки, а саме — ототожнення у ст. 222 КУпАП понять міліція і органи внутрішніх справ.

Предмет адміністративного права — це сукупність правових відносин, які виникають в результаті владної виконавчо-розпорядчої діяльності публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов’язань. Такими є: а) відносини публічного управління; б) відносини адміністративних послуг; в) відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність (відносини судового і адміністративного оскарження); г) відносини відповідальності за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил (адміністративноделіктні відносини).

Провадження (адміністративне) — 1) розгляд і вирішення справи (однорідної сукупності справ) компетентним суб’єктом; 2) сукупність процесуальних дій компетентного суб’єкта, які здійснюються у межах справи з метою її вирішення.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя

5

громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Публічна адміністрація — 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічної влади.

Публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, а також служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Публічне адміністрування — діяльність суб’єкта публічної адміністрації на виконання владних повноважень публічного змісту (управління, надання адміністративних послуг, застосування адміністративних стягнень тощо).

Публічне управління — цілеспрямований, владний, в рамках правових установлень і обов’язковий для виконання вплив уповноважених суб’єктів на суспільну систему з метою її удосконалення відповідно до публічних інтересів. Як правило такий вплив здійснюється публічною адміністрацією шляхом прийняття управлінських актів.

Реагування на звернення громадян — прийняття рішень компетентними суб’єктами публічної адміністрації по суті пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), скарг.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Соціальне призначення адміністративного права — визнання публічними інтересів суб’єктів суспільних відносин і забезпечення реалізації цих інтересів владною, виконавчорозпорядчою діяльністю публічної адміністрації. Воно конкретизується: а) в опосередкуванні функціонування публічної влади; б) регламентації діяльності публічної адміністрації; в) забезпечені додержання правових стандартів у відносинах публічної адміністрації і суб’єктів громадянського суспільства.

Стадія провадження (адміністративного) — 1) складова частина провадження; 2) відносно самостійні сукупності процесуальних дій, які вирішують локальні завдання в межах провадження (наприклад, порушення справи).

Суб’єкт владних повноважень — орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт публічної адміністрації, їхня посадова чи службова особа, при здійсненні ним владних функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб’єкт публічного адміністрування — 1) суб’єкт, компетентний здійснювати публічне адміністрування; 2) орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

ДЖЕРЕЛА ДО НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ

Основні джерела

1.Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.

2.Конституція Автономної Республіки Крим : затверджена Законом України від 23.12.1998 // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5. — Ст. 43.

3.Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 // Відомості Верховної Ради України — 2005. — № 35-37. — Ст. 446.

4.Кодекс України про адміністративні правопорушення : Введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради Української РСР — 1984. — додаток до № 51. — Ст. 1122.

6

5.Кодекс цивільного захисту України : Закон України від 02.10.2012 // Офіційний вісник України. — 2012. — № 89. — Ст. 3589.

6.Кримінальний кодекс України : Закон України від 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25 — Ст. 131.

7.Кримінальний процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: Закон від 13.04.2012 //

—Режим доступу : http : // www.zakon1.rada.gov.ua

8.Митний кодекс України : Закон від 13.03.2012 // Офіційний вісник України. — 2012. — № 32.

—Ст. 1175.

9.Повітряний кодекс України : Закон вiд 19.05.2011 // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 48-49. — Ст. 536.

10.Податковий кодекс України : Закон від 02.12.2010 // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 15-16, № 17. — Ст. 112.

11.Концепція розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 // Офіційний вісник України. — 2006. — № 7. — Ст. 376.

12.Положення про здійснення контролю Президента України за діяльністю Збройних Сил України та інших військових формувань [Електронний ресурс] : Затверджено Указом Президента України від 27.09.2010. — Режим доступу : http : // portal.rada.gov.ua /rada /control/uk

13.Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі : Закон України від 01.12.1994 // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 52. — Ст. 455.

14.Про адміністративні послуги : Закон від 06.09.2012 // Офіційний вісник України. — 2012. — № 76. — Ст. 3067.

15.Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту : Закон України вiд 08.07.2011 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 59. — Ст. 2347

16.Про благодійництво та благодійні організації : Закон України от 16.09.1997 // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — N 46. — Ст.292.

17.Про громадські об'єднання : Закон України від 22.03.2012 // Офіційний вісник України. — 2012. — № 30. — Ст. 26.

18.Про громадянство України : Закон України вiд 18.01.2001 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — N 13. — Ст. 65.

19.Про державну службу : Закон України від 17.11.2011 // Офіційний вісник України. — 2012. — № 4 — Ст. 115.

20.Про дорожній рух : Закон України від 30.06.1993 // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 31. — Ст. 338.

21.Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України вiд 07.04.2011 // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 40. — Ст. 404.

22.Про затвердження переліку урядових комітетів та їх посадового складу : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.11.2010 // Офіційний вісник України. — 2010. — № 87. — Ст.

3076.

23.Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22.07.1998 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 21. — Ст. 943.

24.Про звернення громадян : Закон України від 02.10.1996 // Відомості Верховної Ради України.

—1996. — № 47. — Ст. 256.

25.Про імміграцію : Закон України вiд 07.06.2001 // Відомості Верховної Ради України. — 2001.

—N 41. — Ст. 197.

26.Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 07.10.2010 // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — N 9. — Ст. 58.

27.Про міліцію : Закон України від 20.12.1990 // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1991. — № 4. — Ст. 20.

28.Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України вiд 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170

7

29.Про місцеві державні адміністрації : Закон України вiд 09.05.1999 // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 20. — Ст. 190.

30.Про молодіжні та дитячі громадські організації : Закон України вiд 01.12.1998 // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 1. — Ст.2.

31.Про оборону України : Закон України від 06.12.1991 // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 9. — Ст. 106.

32.Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України вiд 09.12.2010 // Офіційний вісник України. — 2010. — № 94. — Ст. 3334.

33.Про органи самоорганізації населення : Закон вiд 11.07.2001 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 48. — Ст. 254.

34.Про охоронну діяльність : Закон України вiд 22.03.2012 // Відомості Верховної Ради України.

— 2013. — № 2. — Ст. 8.

35.Про політичні партії в Україні : Закон України вiд 05.04.2001 // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — N 23. — Ст.11.

36.Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України вiд 22.09.2011 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 83. — Ст. 3014

37.Про прикордонний контроль : Закон України вiд 05.11.2009 // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 6. — Ст. 46.

38.Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України вiд 15.09.1999 // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — N 45. — Ст. 397.

39.Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим : Закон України вiд 16.06.2011 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 53. — Ст. 2090.

40.Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України вiд 11.12.2003 // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — N 15. Ст. 232

41.Про свободу совісті та релігійні організації : Закон України вiд 23.04.1991 // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — N 25. — Ст.283.

42.Про службу в органах місцевого самоврядування : Закон вiд 07.06.2001 — // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — N 33. — Ст. 175

43.Про споживчу кооперацію : Закон України вiд 10.04.1992 // Відомості Верховної Ради України

1992. — N 30. — Ст.414.

44.Про столицю України — місто-герой Київ : Закон вiд 15.01.1999 // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 11. — Ст. 79.

45.Про судоустрій і статус суддів : Закон України від // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 41-42 — Ст. 529.

46.Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22.06.2000 // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 40. — Ст. 338.

47.Про центральні органи виконавчої влади : Закон України вiд 17.03.2011 // Офіційний вісник України. — 2011. — № 27. — Ст. 1123.

48.Схема організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : Затверджено Указом Президента України від 09.12.2010 // Internet. — http : // zakon2.rada.gov.ua / laws / show / 1085 / 2010.

Додаткові джерела

1.Авер'янов Вадим Борисович. Вибрані наукові праці / Упорядники : Андрійко О. Ф. (керівник колективу), Нагребельний В. П., Кисіль Л. Є., Педько Ю. С., Дерець В. А., Пухтецька А. А., Кірмач А. В., Люлька Л. В. За заг. ред. Ю. С. Шемшученко, О. Ф. Андрійко. К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. — 448 с.

2.Адміністративна відповідальність : навчальний посібник. / Заг. ред. Т. О. Коломоєць. — К. : Істина, 2011. 184 с.

3.Адміністративна процедура та адміністративні послуги : Зарубіжний досвід і пропозиції для України / І. Б. Коліушко (відп.ред.). — К. : Факт, 2003. — 495с.

8

4.Адміністративне право : підручник / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2110. — 624 с.

5.Адміністративне право у сучасному вимірі : Матеріали IV Науково-практичного семінару / Ред. кол. В. К. Колпаков (голова), О. В. Кузьменко, В. А. Ліпкан, І. Д. Пастух. – К. : ФОП,

2010. – 208 с.

6.Адміністративне право України. Академічний курс : Підручник : У 2 т. / Відповід. ред. В. Б. Авер’янов: Т.1: Загальна частина. — К. : Юридична думка, 2007 — 591с. Т.2: Особлива частина. — К. : Юридична думка, 2009 — 600с.

7.Адміністративне право України: Підручник / Т. О. Коломоєць (заг.ред.). — К. : Істина, 2009.

—475с.

8.Адміністративне судочинство : підручник / Т. О. Коломоєць (заг.ред.). — К. ; Запоріжжя :

Істина, 2009. — 344с.

9.Адміністративний процес в Україні : Навчальний посібник / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. — К.: Прецедент, 2007. — 531с.

10.Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади / А. О. Чемерис, М. Д. Лесечко, А. В. Ліпенцев, А. О. Каляєв, В. М. Ципук. — Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2004. — 148с.

11.Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні / За ред. В. В. Кравченка, М. О. Баймуратова, О. В. Батанова. — К. : Атіка, 2007. — 864 с.

12.Андрійко О. Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади / О. Ф. Андрійко.

—К. : Наукова думка, 2004. — 304с.

13.Анпілогов О. В. Захист прав та свобод громадянина прокурором в адміністративному судочинстві: монографія / О. В. Анпілогов. — К. : Ін Юре, 2008. — 167с.

14.Афанасьєв К. К. Адміністративні договори : реалії та перспективи: Монографія / К. К. Афанасьєв. — Луганськ: РВВ ЛАВС, 2004. — 320 с.

15.Афанасьєв К. К. Адміністративні послуги : Навчальний посібник / К. К. Афанасьєв. — Луганськ: РВВ ЛАВС, 2010. — 176 с.

16.Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади / Ю. П. Битяк. — Х.:

Право, 2005. — 304с.

17.Гончарук С. Т. Адміністративний процес : навчальний посібник / С. Т. Гончарук. — К. : НАУ,

2012. — 184 с.

18.Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади : Монографія / Л. М. Горбунова. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 240c

19.Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин / Н. Р. Нижник (заг.ред.). — Хмельницький : ХУУП, 2007. — 236c.

20.Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України: Навчальний посібник / Е. Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2008. — 495с.

21.Дерець В. А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини / В. А. Дерець. — К. : Юридична думка, 2007. — 180c.

22.Коломоєць Т. О. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник / Т. О. Коломоєць. — К. : Юрінком Інтер, 2011. — 567 с.

23.Коломоєць Т. О. Принципи адміністративного права: монографія / Т. О. Коломоєць, П. О. Ба-

ранчик. — Запоріжжя : Copy Art, 2012. — 203 с.

24.Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : Навчальний посібник. / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 256с.

25.Колпаков В. К. Адміністративне право України : Підручник. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.

26.Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник, 3-е видання, доповнене / В. К. Колпаков. — К. : Юрінком Інтер, 2001. — 752 с.

27.Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний правовий феномен : Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.

28.Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний процес : Навчальний посібник / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв. — Х. : Харків юридичний, 2012. — 228 с.

9

29.Колпаков В. К. Докази і доказування в адміністративному судочинстві: Монографія / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2009. – 128с.

30.Колпаков В. К. Настільна книга професійного судді при розгляді адміністративних справ. На- уково-практичний посібник для судді / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв. — Х. : Харків юридичний, 2011. — 480с.

31.Колпаков В. К. Процесуальний примус в адміністративній відповідальності. Монографія / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв, І. М. Сопілко та ін. — Х. : Харків юридичний, 2011. — 416 с.

32.Колпаков В. К. Юрисдикція адміністративних судів : Монографія. В 2-х книгах / В. К. Колпаков, В. В. Гордєєв. — Х. : Харків юридичний, 2011. — Книга 1. — 352с.; Книга 2. — 252с.

33.Концепція реформи адміністративного права : проект / В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк, І. П. Голосніченко, Є. В. Додін та ін. // Український правовий часопис. – № 4. – 1999. – С. 35 – 60.

34.Кравченко С. О. Державно-управлінські реформи : теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження: Монографія / С. О. Кравченко. — К. : НАДУ, 2008. — 296с.

35.Кузніченко С. О. Надзвичайні адміністративно-правові режими : зарубіжний досвід та українська модель : монографія. / С. О. Кузніченко. — Сімферополь : Кримнавчпеддержвидав, 2009. — 500 с.

36.Кузьменко О. В. Адміністративна юстиція в Україні : Навчальний посібник / О. В. Кузьменко.

—К. : Атіка, 2007. — 156с.

37.Кузьменко О. В. Курс адміністративного процесу : Навчальний посібник / О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Інтер, 2012. — 208 с.

38.Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : Монографія / О. В. Кузьменко. — К. : Атіка, 2005. — 352с.

39.Куйбіда М. С. Організація влади у містах із спеціальним статусом: Монографія / М. С. Куйбіда, М. І., Росенко. — Л.: Львівська політехніка, 2008. — 226c.

40.Курінний Є. В. Предмет і об'єкт адміністративного права : монографія. / Є. В. Курінний. — Дніпропетровськ : Ліра, 2004. — 340 с.

41.Курс адміністративного права України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко. — К. : Юрінком Інтер, 2012. — 808 с.

42.Курс адміністративного права України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко, І. Д. Пастух, В. Д. Сущенко [та ін.] — 2-ге вид. , перероб. і допов. — К. : Юрінком Інтер, 2013. — 872 с.

43.Лазор О. Д. Державна служба в Україні : навч. посіб. / О. Д. Лазор, О. Я. Лазор. — К. : Дакор, 2009. — 560с.

44.Лук'янець Д. М. Адміністративно-деліктні відносини в Україні : теорія і практика правового регулювання : монографія. / Д. М. Лук'янець. — Суми : Університетська книга, 2006. — 367 с.

45.Миколенко О. І. Теорія адміністративного процедурного права : монографія. / О. І. Миколенко. — Х. : Бурун Книга, 2010. — 336 с.

46.Мінка Т. П. Органи внутрішніх справ як суб'єкти забезпечення адміністративно-правових режимів : монографія. / Т. П. Мінка. — Дніпропетровськ : Дніпропетровський університет внутрішніх справ, 2010. — 352 с.

47.Мішина Н. В. Органи самоорганізації населення: минуле, сучасне, перспективи : Монографія / Н. В. Мішина. — О. : ОРІДУ НАДУ, 2008. — 240с.

48.Новий курс : реформи в Україні. 2010— 2015. Національна доповідь / за заг. ред. В. М. Гейця.

—К. : НВЦ НБУВ, 2010. — 232 с.

49.Оцінка якості адміністративних послуг / Центр політико-правових реформ / І. Б. Коліушко (відп.ред.), В. П. Тимощук, А. В. Кірмач. — К. : Факт, 2005. — 88 с.

50.Права громадян в сфері виконавчої влади : Адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / В. Б. Авер'янов, О. Ф. Андрійко, Ю. П. Битяк та ін.; заг. ред. В. Б. Авер'янов. — К. : Наукова думка, 2007. — 587 с.

51.Публічна адміністрація в Україні: становлення та розвиток : монографія / Алексєєв В. М. та ін. — Д. : Монолит, 2010. — 398 с.

10